Цікаво на тему: ChatGPT у додатках для знайомств: підміна реальності чи помічник?
Вікторія
Фея технічної підтримки EVA Blog, яка залишається за лаштунками, але без неї наш проєкт був би схожий на лінивця з «Зоотрополіса».
Є фрази на побаченнях, після яких всередині вже виникає думка: «Окей, зрозуміло…»
Наприклад: «Усі мої колишні були божевільними». Спочатку це звучить як невдала історія з минулого, але дуже швидко виникає інше запитання: невже всі без винятку? Адже зазвичай тут є один спільний елемент, який чомусь випадає з розповіді.
Або коли чоловік починає розповідати про доходи, машину, зв’язки та загалом про «успішний успіх». Я нормально ставлюся до амбіцій, але коли побачення перетворюється на презентацію, хочеться зрозуміти: де тут жива людина, а не резюме?
Фраза: «Я взагалі-то дуже хороший хлопець» теж завжди викликає невелику паузу. Бо справді хороші люди зазвичай не відчувають потреби це підкреслювати — це як парфум: або він є і ти його відчуваєш, або його намагаються «описати» словами.
Цікаво на тему: Лист у минуле: що б автори EVA Blog написали собі 16-річній
Окрема класика — історії про «море жінок, які були в мене закохані». І тут уже складно зрозуміти, яка моя роль: слухачка, глядачка чи учасниця якогось внутрішнього конкурсу, про який ніхто не попередив. І ще один улюблений момент — «Я дуже вибагливий до жінок». Після цього в уяві одразу з’являється список вимог і відчуття, що десь зараз розпочнеться кастинг. Але чомусь без чітких критеріїв щодо самого «експерта з вимогливості».
Згодом я зрозуміла, що такі фрази — це не просто слова. Це швидкі індикатори того, як людина бачить інших і себе. І іноді одна така репліка економить більше часу, ніж тижні листування.
Ксенія
Фанатка спорту, ПХ і косметології, колекціонує лосьйони для тіла, вміє розповісти про нудні речі з вогником і дрібкою іронії.
Хоч побачення й залишилися в далекому минулому, із закутків пам’яті мені вдалося виловити кілька «приємних» моментів 🤭
Перший із них — будь-яка згадка про колишніх. «Ми приїжджали сюди з колишньою», «Ми ходили сюди з колишньою», «Ми планували побувати тут з колишньою». Начебто нічого страшного в цьому немає, але мені ця інформація, по-перше, не потрібна, а, по-друге, — якщо ти живеш думками про неї, то посидь на підвіконні з чашкою какао, поплач, опрацюй свої травми, а потім уже вирушай на побачення.
Далі йде фраза «дівчина повинна». Мене пересмикує від слів «повинна», «треба», «зобов’язана» та всього іншого. Якщо молодий чоловік вважає, що дівчина йому щось винна, то до мене він не має ані найменшого стосунку. Нехай шукає боржницю далі, а я пішла додому.
Цікаво на тему: Гра без правил: що таке асиметрична перевага і як її використовувати?
Ну й останнє — побудова планів на сто років уперед. «Завтра ми можемо пообідати, а в п’ятницю поїдемо кудись, посидимо. А ти каталася на конях? Ми можемо поїхати в суботу. А ще я б хотів наступного тижня виїхати за місто, на природу з тобою». Не знаю чому, але після такого стає страшно, хочеться замовкнути й відсторонитися від людини на далекі-далекі кілометри.
Про надмірну тактильність теж скажу, хоч це й не фраза 🤪 Просто занадто тактильні молоді люди, які з першої зустрічі вже прилипли до руки/до волосся/до обличчя, на другу зустріч уже приходили, але не до мене.
Єва
Експертка з кулінарних експериментів і наукових досліджень, перекладачка складних термінів і процесів на «людську» мову.
Тригерні фрази… Чесно кажучи, їх як таких немає. Я спокійно ставлюся до чорного, інтелектуального, та будь-якого гумору, вульгарних жартів, розмов про колишніх, дивних тем, незручних питань і навіть до обговорення жуйок на розпеченому асфальті, які прилипають до підошви кросівок. Для мене важлива атмосфера діалогу, а не обрані теми.
Мене шалено дратують не конкретні фрази, а монологи або, як я їх називаю, «діалогові болота». Після такого до закінчення зустрічі 3, 2, 1… Наприклад, коли людина раптово відкриває переді мною портал у світ переказів: «Ти не дивилася цей фільм? Ти що, там, коротше…», «Ти не читала цю книгу? Там головний герой…». І все. Далі фільм перетікає в серіал, серіал — у книгу, книга — в історію друга, друг — у розповідь про сестру, з якою сталося щось неймовірне. І при цьому від мене чекають реакції величезного інтересу та залученості до діалогу, адже це так захоплююче (ні).
Цікаво на тему: Як не дозволити образам зіпсувати стосунки з партнером
Другий тригер — «веселуни», які кидають жарти не до ладу, самі регочуть над ними, дивляться тобі в очі й теж чекають сміху. Він думає, що зачаровує мене дотепністю, а я в такі моменти відчуваю іспанський сором із думками «Та за що?».
Наприклад, кажеш, що втомилася від одноманітної роботи, і тут тобі: «Втомилася? А що ти робила? Чоловікам мозок виносила?» І сміється. Або: «Ти сама собі купила машину? Може, ти ще й феміністка?» І нехай розриває сміхом стіни цього милого закладу. А ще мої улюблені «жартики»: «Любиш швидкість? Тоді тримайся за мене». Ох, ти мій маленький Домінік Торетто. Біда в тому, що в 99% випадків потік таких «жартиків» починає литися водоспадом і, звісно ж, супроводжується тим самим очікуванням моєї реакції зі сміхом до задишки. Такі побачення завжди закінчувалися дуже швидко.
І окрема категорія romantic — побачення-співбесіда. Воно завжди починається з питань і миттєво викликає відчуття, що ти сидиш перед HR. Де працюєш, скільки заробляєш, з ким живеш, чому розійшлися, чи хочеш дітей, коли хочеш, чому не хочеш, а готувати вмієш? У мене таких побачень було два. І на одному з них, поки відповідала на чергове запитання, написала на серветці:
- яку заробітну плату ви очікуєте;
- чому ми маємо прийняти на роботу саме вас.
Дала йому цю серветку й пішла. Хоча впевнена, що він нічого не зрозумів і не виніс жодного уроку на майбутнє.
Мар’яна
Любителька доглядових банок і макіяжних лайфхаків, парфумерний маніяк-початківець (поки що), відрізнить у кадрі Раяна Гослінга від Раяна Рейнольдса.
Мені складно виділити конкретні фрази, які б були для мене «червоним прапорцем» на побаченнях, скоріше це стосується поведінки чи ситуацій. Розповім про найпам’ятніші історії, частина з яких сталася навіть до передбачуваного побачення.
«Своєрідне» почуття гумору. У моїй системі координат гумор — це про інтелект. Як про логічний і вербальний, так і про емоційний. Коли я чую тираду жартів, скажімо, у стилі американських комедій 90-х, які, напевно, мають справити враження, залишається лише загадково посміхатися. Не те, щоб я була категорично проти такого гумору, але віддаю перевагу його дуже дозованому використанню.
Цікаво на тему: Що робити, якщо друзі не сприймають твого партнера?
Окрема категорія — це скарги. З будь-якого приводу. І не просто мимохідь поскаржитися на щось, а коли це перетворюється на нудний монолог. Робота не така, погода не така, ціни не такі, країна, життя і, звичайно ж, сучасні дівчата… Хочеться відкрити кватирку від «задухи» і непомітно вилетіти крізь неї.
Про це вже писали мої колеги, і я з ними згодна на 100%. Коли замість побачення потрапляєш на кастинг. Він буває у різних варіаціях, але мені запам’яталося щось на кшталт: «Я хочу трьох дітей, собаку, жити у власному будинку біля річки, і щоб дружина сиділа вдома й готувала борщі. Ти ж вмієш варити борщ?». Чомусь, коли я розповідала про свої плани на майбутнє, ентузіазм в очах співрозмовника згасав — ні трійнят, ні приватних будинків у них не було. Або «Я хочу, щоб моя дівчина…» — і він перелічував список вимог. Після такої фрази у мене якось одразу відключається слух, і я втрачаю інтерес до того, що відбувається.
Вишенька на торті — «Ну, розкажи щось», коли виникає пауза в діалозі. По-перше, ця фраза завжди ставить у глухий кут, по-друге, у ній немає жодної конкретики. Якщо у тебе є питання або тема, яка цікавить — задавай. А якщо просто нудно, то ми ж не на вечорі стендапу, і мікрофона в руках у мене немає.
А які фрази на побаченнях для тебе є тривожним дзвіночком? Після яких слів або ситуацій ти робила все, щоб вечір закінчився якомога швидше? Пиши свої історії в коментарях!
Коментарі поки що відсутні