Непопулярні погляди авторів EVA Blog: що більшість вважає нормою, але не ми

Ми вирішили розповісти про речі, які багато хто вважає загальноприйнятою нормою, але у нас вони викликають лише щире «ні, дякую». У кожного з авторів знайшовся свій особистий «стоп-лист»: від нелюбові до ведення соцмереж і показного статусу до байдужості до культових франшиз чи трендової моди. І обережно: стаття містить велику кількість суб’єктивних поглядів, які можуть викликати непереборне бажання посперечатися в коментарях (чому ми будемо щиро раді)!

Цікаво на тему: З ким не буває: дивацтва та примхи авторів EVA Blog

Юлія: про соцмережі, пріоритети та книжковий фастфуд

Завжди в курсі останніх подій у світі літератури, порадить серіал, від якого нереально відірватися, і зробить фото на будь-яку «мильницю», гідне International Photography Awards.

Напевно, багато хто зі мною не погодиться і захоче розповісти про те, як правильно жити, але в мене є кілька думок про речі, які зараз прийнято вважати нормою.

Мене щиро бентежить обов’язкова демонстрація життя в соцмережах. Прочитав книгу, поїхав у відпустку або сходив у кіно, і це одразу треба викласти, інакше ніби нічого й не було. Коли ти робиш щось справді для себе, це наповнює тебе зсередини й дає особистий досвід. А коли ти кожен крок перетворюєш на контент, це виглядає як пошук чужого схвалення. Ніби подія стає цінною лише після лайків, хоча найцікавіші й найважливіші речі переживаються в тиші й лише для себе.

Те саме стосується щоденного макіяжу. Я за базовий догляд і охайний вигляд, але не бачу сенсу витрачати на косметику купу грошей і часу. Це просто питання пріоритетів. Замість чергової туші чи помади я краще куплю собі нову гру в Steam або гарну книгу, бо це принесе мені набагато більше задоволення.

І раз вже мова зайшла про книги, то зараз усі зачитуються мейнстрімом на кшталт Ребекки Яррос чи Колін Гувер. У такому читанні немає нічого поганого, якщо мета — просто відволіктися. Але якщо хочеться розвинути смак, краще розбиратися в людській психології або подивитися на світ під іншим кутом, жанрова проза навряд чи допоможе. Тому замість того, щоб читати книги за п’ятисекундними рекомендаціями з TikTok, я обираю інтелектуальну літературу: Ієна Бенкса, Девіда Мітчелла, Курта Воннегута та інших. Ми нібито робимо одне й те саме — читаємо, але шукаємо в цьому процесі зовсім різні речі.

Цікаво на тему: Хвилинка відвертості: червоні прапорці авторів EVA Blog у стосунках і дружбі

Вікторія: про гонитву за враженнями та коло спілкування

Фея технічної підтримки EVA Blog, яка залишається за лаштунками, але без неї наш проєкт був би схожий на лінивця з «Зоотрополіса».

Мене дивує, як подорожі перетворилися на своєрідне змагання. Ніби кількість країн у паспорті визначає, наскільки цікаво ти живеш. Я люблю подорожувати, але не вважаю, що кожна поїздка має бути пригодою. Іноді приємніше повернутися у знайоме місце, зайти в улюблене кафе й нікуди не поспішати. Мені здається, ми навіть відпочинок перетворили на досягнення: мало просто гарно провести час — треба ще привезти гарні фото та історії. А іноді найкраща відпустка — та, після якої просто добре.

По-друге, ми надто намагаємося зробити особливими великі події: весілля, день народження, відпустку, Новий рік. Усе має бути гарним і таким, щоб потім було що згадувати. Але життя здебільшого складається зі звичайних моментів: вечорів вдома, розмов на кухні, спільних поїздок до магазину або кави по дорозі на роботу. І я більше ціную саме це.

І ще одне: ми трохи переоцінюємо кількість людей у своєму житті. Соцмережі створюють відчуття, що доросла людина має мати велику компанію, постійно зустрічатися, подорожувати та бути соціально активною. А мені достатньо кількох близьких людей. Не бачу сенсу розширювати коло спілкування заради кількості. Мені важливіше мати тих, з ким можна мовчати без незручності, не пояснювати очевидне і просто бути собою.

Цікаво на тему: Лист у минуле: що б автори EVA Blog написали собі 16-річній

Мар’яна: про літо, дефіцит кіно та моду

Любителька доглядових банок і макіяжних лайфхаків, парфумерний маніяк-початківець (поки що), відрізнить у кадрі Раяна Гослінга від Раяна Рейнольдса.

Кінець вересня, температура стала нижче, світловий день — коротшим, а дощів — більше. Найчастіше мене оточують люди, які сумують через це й відчувають післялітню хандру. Але не я. Поки багато хто з полегшенням видихає «Перезимували», я роблю те саме, тільки… після літа. Я люблю цю пору року лише за свіжі овочі, ягоди та фрукти, які перестають бути «пластиковими» на смак і коштувати, як крило від Боїнга. Саме в холодну пору хочеться щось робити й проявляти креативність, щоб наповнити своє життя позитивними моментами, тоді як літо хочеться просто якнайшвидше «пережити». З власного досвіду знаю, що більшість зі мною не погодиться (і це нормально), але всім, хто мене розуміє, надсилаю обіймашки через екран!

Мабуть, я можу назвати себе кіноманом, але я втомилася від сучасного кінематографа. Ні, не так. Я вважаю, що сьогодні кіноіндустрія переживає далеко не найкращі часи. Оригінальних і гідних ідей неприпустимо мало, навколо — «воскресіння» припорошених пилом франшиз, рімейки, сиквели, приквели, а фестивальні стрічки перетворюються на бажання просто бути «не як усі», пропонуючи вкрай нішеві історії. Не те, щоб я чекала від кожної стрічки шедевра з глибоким змістом, але пошук чогось якісного на вечір перетворюється на справжній квест. Як добре, що існує багато гідних стрічок у минулому — зараз я «тримаюся» в основному на них.

А ще я не великий фанат трендів. У широкому сенсі: у стилі одягу, у зовнішності тощо. То ми ходимо в ugly-кросівках у стилі Balenciaga, то в кедах і балетках на тонкій підошві з 00-х, то підкачуємо губи, то «здуваємо» їх, то намагаємося втиснути все необхідне в міні-сумочку, то гуляємо з просторими тоутами… Список можна продовжувати нескінченно. Безумовно, саме в цьому, мабуть, і криється поняття «бути модним» або «бути в тренді», але так втрачається індивідуальність. Особливо це помічаєш, коли вирушаєш на прогулянку містом: тут навіть можна не стежити за тим, що зараз «залетіло» у топ — все видно по перехожих.

Цікаво на тему: Чому тренд на ідеальне обличчя почав усіх втомлювати?

Тетяна: про культ особистого бренду та життя тут і зараз

Руйнівниця beauty-міфів і не тільки, знає все про останні досягнення в косметології та медицині, докопається до істини, як би далеко вона не була закопана.

Ну що, мені теж є про що розповісти. І почну я з тренду на розвиток особистого бренду. Ні, я не хочу сказати, що це погано. Навпаки, бути експертом — це круто, особливо коли ти дійсно ним є. Але сьогодні ідея особистого бренду іноді перетворюється на справжнє інфоциганство: кожен намагається продати себе дорожче, приписати собі компетенції, яких насправді немає, і створити навколо себе образ людини, яка знає відповіді на всі питання. І все б нічого, якби багато хто вибудовував особистий бренд, маючи профільну освіту, досвід, реальні кейси. Коли ти розумієш, що експертний експерт приносить більше проблем, ніж користі — це дуже сумно. А виною всьому є тренди, яким багато хто просто намагається слідувати, при цьому абсолютно їм не відповідаючи.

Плавно переходимо до соцмереж, раз вже ми про них заговорили. Я не веду їх активно і присутня там здебільшого через роботу: відстежую тренди, намагаюся бути в курсі подій, розбиратися в інструментах, які мені необхідні. І щоразу, коли знайомимося з новими людьми, все відбувається за одним сценарієм: усі поспішають обмінятися акаунтами в Instagram, щоб трохи краще пізнати одне одного, поритися в особистому профілі. А коли людина бачить, що в мене там немає нічого, крім аватарки, дивується: «В сенсі — ти не ведеш соцмережі?». Ні, не веду! В епоху, коли всі поголовно хочуть стати блогерами, я просто залишаюся осторонь. Можливо, комусь дійсно подобається ділитися кожним моментом свого життя, але я в цьому абсолютно не бачу себе.

Непопулярна думка номер три — не люблю і фотографуватися НА ПАМ’ЯТЬ. Так, з цим фактом нічого не поробиш. У моєму телефоні та на ноутбуці практично немає папок із фотографіями. Я їх просто не зберігаю. Навіть не знаю, як пояснити цей феномен. Усі мої спогади завжди зі мною. У мене немає фотографій із днів народження, теплих посиденьок із друзями, подорожей та інших моментів, які зазвичай обов’язково фіксують. Я вважаю за краще насолоджуватися тим, що відбувається тут і зараз, використовувати кожну хвилину, щоб отримати максимум емоцій. А потім зберігати їх на своєму внутрішньому «жорсткому диску» і час від часу прокручувати в голові, знову занурюючись у ті незабутні миті.

Цікаво на тему: Емоції під контролем: що таке емоційний інтелект і як його розвивати

Єва: про «борги», фейковий статус і любов до дітей

Експертка з кулінарних експериментів і наукових досліджень, перекладачка складних термінів і процесів на «людську» мову.

Я щиро не розумію слова «повинен», коли мова йде про близькі стосунки. Дитина зобов’язана батькам, бо вони її виростили. Чоловік зобов’язаний дружині. Дружина — чоловіку. Брат — сестрі. Подруга має бути поруч, бо «ми ж стільки років дружимо». На мій погляд, здорові стосунки взагалі працюють інакше. Я можу допомагати людині, бо люблю її. Можу підтримувати, бо мені не байдуже. Можу йти на компроміси, піклуватися, робити щось приємне. Але між «я хочу це зробити для тебе» і «я зобов’язана це зробити, бо ти колись щось зробив для мене» — прірва. Коли на моїх очах близькі люди починають активно записувати одне одного в боржники, я відчуваю максимальний іспанський сором.

Ще одна річ, яка абсолютно не вкладається у мене в голові, — це необхідність за будь-яку ціну демонструвати оточуючим фінансовий успіх. Працювати без вихідних, економити на всьому, взяти кредит, але купити машину кращу, ніж у сусіда. Або отримувати досить посередню зарплату, щодня витрачати купу часу на дорогу до роботи з пересадками на громадському транспорті, мати борги, але при цьому блищати в тролейбусі в сукні Oscar de la Renta з сумочкою Yuzefi. І справа тут зовсім не в дорогих речах. Якщо людина спокійно може собі їх дозволити й отримує від них задоволення — чудово. Але коли важливіше не добре жити, а створювати враження, що ти добре живеш… Для мене це виглядає максимально дивно, і я абсолютно не розумію таку логіку: погіршувати власний рівень життя заради того, щоб оточуючі думали, ніби у тебе з фінансами все добре.

Існує ще один дивовижний «обов’язок» у суспільстві: дітей треба любити просто за те, що вони існують. А якщо ти жінка, то до цього набору додається ще кілька критично важливих опцій: розчулюватися від кожної дитини, мріяти про власну та сприймати материнство чи не як єдино правильну мету в житті. Але діти — це люди. А люди бувають абсолютно різними. Можна добре ставитися до дітей і нормально з ними спілкуватися, але при цьому не відчувати захоплення від кожної дитини, яку зустріла на своєму шляху.

Цікаво на тему: Міф номер один: народження дитини допоможе зміцнити шлюб

Точно так само бажання стати матір’ю чи батьком— це особистий вибір, а не біологічно вбудована функція, яка чомусь має активуватися в кожної людини. Для когось діти стають величезною частиною життя і джерелом щастя. Для когось — ні. І мені здається, набагато здоровіше чесно визнавати це, ніж вдавати захоплення лише тому, що суспільство очікує правильної реакції. Тож ідея «ти просто ще не зрозуміла», «ось з’явиться твоя дитина — зміниш думку» або, особливо, «жінка без дітей потім обов’язково пошкодує» викликає в мене приблизно одну реакцію: «Дякую, було цікаво поговорити, але я піду далі».

Ксенія: про хайпові франшизи, їжу та тренди

Фанатка спорту, ПХ і косметології, колекціонує лосьйони для тіла, вміє розповісти про нудні речі з вогником і дрібкою іронії.

Не дивилася «Гру престолів», бо мені не сподобався цей серіал. Так само як і «Пуститися берега». Я не розумію, чому вони очолюють рейтинги найкращих у світі. Фанатизм щодо «Сутінок» мені теж був максимально незрозумілий і чужий. Подивившись першу частину, від подальшого перегляду я відмовилася. Щось не те з головними героями та сюжетною лінією🤷

Наступними під роздачу потрапляють продукти🙂 Хамон — ні. Незрозуміло, що там смачного. Мені він неприємно пахне свинкою. Вибачте мені, дорогі мої українці, але сало мені теж незрозуміле😶 Просто солоне, біле, жирненьке — не моя історія, на жаль. Це смачно лише в копченому вигляді з товстими прошарками м’яса. До борщу питань немає🤝

Ну й мода. Непопулярна думка — мода не повинна диктувати, як мені виглядати. Якщо мені не подобаються величезні пуховики, я не буду їх носити лише тому, що в них ходять усі на світі. Якщо мені не подобаються уггі — їх у мене не буде, навіть якби сама Коко Шанель захоплювалася ними, як захоплювалася маленькою чорною сукнею. Те саме стосується тканини в рубчик, в’язаних костюмів і легких атласних суконь під кеди.

Цікаво на тему: Що таке вішліст і як його скласти

Скільки людей — стільки й поглядів, і наші «непопулярні думки» — лише нагадування про те, що не обов’язково дотримуватися загальноприйнятих правил, щоб почуватися комфортно. Ми не претендуємо на абсолютну істину, а просто вирішили бути чесними з собою. А з якими популярними нормами чи трендами не згодна ти? Ділися з нами у коментарях — посперечаємося, обговоримо і, можливо, знайдемо ще більше однодумців!