Саме тому EVA та Arm Women Now запустили проєкт «неВИДИМА». Його мета — не лише зібрати 5 000 000 грн на адаптовану зимову форму для жінок у Силах безпеки та оборони України, а й через особисті історії військовослужбовиць показати, як проходить їхня служба та з якими викликами вони стикаються.
У межах інформаційної підтримки проєкту Cosmopolitan Ukraine підготував серію інтерв’ю із захисницями. Другою героїнею стала ветеранка та б’юті-редакторка Harper’s Bazaar Ukraine Ольга Нємцева. До повномасштабного вторгнення вона працювала у сфері краси, а згодом добровільно долучилася до війська та служила в танковому батальйоні. Ольга розповідає про рішення, яке визрівало роками, чоловічу форму, гендерні стереотипи у війську та маленькі речі, що допомагають не втрачати зв’язок із собою навіть на війні.
Рішення, яке визрівало роками
Зі сторони може здатися, що рішення Ольги піти до війська було реакцією на події після 24 лютого 2022 року. Насправді воно визрівало значно довше.
Ольга родом із Донбасу. До двадцяти двох років вона жила в Луганську, навчалася в Інституті журналістики й будувала життя, яке здавалося цілком зрозумілим. У 2014 році її рідне місто окупували. Батьки стали вимушеними переселенцями, а сама вона пережила те, що для багатьох українців стало реальністю лише через вісім років.
Вона добре пам’ятає, як звичний світ руйнувався буквально на очах. Батьки поїхали на відпочинок до Трускавця й уже не змогли повернутися додому. На руках була маленька дитина, а всередині — гостре бажання зробити для країни більше.
Саме тоді вперше з’явилася думка про військову службу.
«Я бачила дівчат, які йшли в добробати, і дуже хотіла бути серед них. Просто божеволіла від того, що сама не можу нічого зробити, бо в мене маленька дитина».
Минали роки. Попри розмови про те, що великої війни не буде, Ольга не позбувалася відчуття, що одного дня їй усе ж доведеться вдягнути військову форму.
«Я знала: якщо почнеться повномасштабне вторгнення — я піду в армію».
Після деокупації Бучі це рішення стало остаточним. Ольга почала шукати можливість долучитися до війська. Вона не мала військової спеціальності, не проходила службу раніше й добре розуміла, що потрапити до армії цивільній жінці тоді було непросто. Але іншого вибору для себе вже не бачила.
Крок у повну невідомість
До війни життя Ольги було пов’язане зі світом краси. Багато років вона працювала б’юті-редакторкою Harper’s Bazaar Ukraine. Втім, вона переконана: людина ніколи не складається лише з однієї ролі чи професії.
Коли одна з бригад відкрила рекрутинг для цивільних, Ольга подала заявку. Перед початком служби вона почула від командира фразу, яку запам’ятала надовго.
«Це не навчальний центр. Тут тебе ніхто нічого не навчатиме. Куди поставлять — там і працюватимеш».
Вона відповіла, що готова вчитися.
Так Ольга опинилася в танковому батальйоні.
«Кажуть, у людей є три реакції на небезпеку чи несправедливість: бий, замри або тікай. Я з тих, хто б’є у відповідь».
Перші місяці минули у формуванні бригади. Справжнє розуміння війни прийшло вже після виїзду на Лиманський напрямок.
«Там розумієш: усе, що в цивільному житті може здаватися пафосними словами, на війн стає буденністю».
Саме тоді вона остаточно усвідомила ціну роботи кожного військовослужбовця — незалежно від посади чи звання.
Форма, яка мала просто працювати
Першу військову форму Ольга пам’ятає не через її вигляд. Улітку 2022 року сам факт, що вона була, вже означав багато.
Допомогли друзі, які воювали ще з 2014 року. Це була чоловіча форма, яка, як і більшість екіпірування того часу, не враховувала особливостей жіночої фігури.
«Я в цьому виглядала просто як опудало. Щось підшивали, штани затягували поясом».
Зручна форма — це не про зовнішній вигляд, а про можливість не відволікатися на екіпірування й повністю зосередитися на своїй роботі.
Для Ольги ця форма має особливу цінність ще й тому, що її допоміг знайти друг, який загинув у 2024 році на Покровському напрямку. Сьогодні вона зберігає її як пам’ять про побратима.
Жінка не зникає під військовою формою
Саме у війську Ольга вперше зіткнулася з тим, наскільки сильними можуть бути гендерні стереотипи.
«Армія — це махровий сексизм».
Втім, для неї головне інше: військова форма не змінює людину.
«Немає такого тумблера, який перемикає тебе: ось ти була жінкою, а тепер стала просто військовослужбовицею. Ти все одно залишаєшся жінкою».
Саме тому, переконана Ольга, комфорт, відчуття себе й можливість залишатися собою не менш важливі, ніж якісне екіпірування. Адже форма має допомагати виконувати роботу, а не ставати ще одним викликом у щоденній службі.
Речі, які повертають до себе
На війні особливо гостро відчуваєш цінність звичних речей. Для Ольги такими стали косметика й парфуми. Не тому, що без них неможливо обійтися, а тому, що вони нагадували про життя до війни.
«Мені хотілося перестати пахнути війною».
Одного разу вони спеціально поїхали до деокупованого Ізюма, щоб зайти до магазину EVA. Там Ольга купила трояндову воду, крем і ще кілька звичних засобів догляду. Це була не просто покупка, а можливість бодай на мить повернути собі відчуття звичного життя.
Навіть у зоні бойових дій такі прості речі допомагали їй не втрачати зв’язок із собою.
Історії військовослужбовиць різні. Але їх об’єднує одне: за кожною формою стоїть людина. Саме тому проєкт «неВИДИМА» не лише допомагає забезпечити захисниць адаптованою зимовою формою, а й привертає увагу до досвіду жінок, який варто бачити, чути й враховувати. Бо справжня підтримка починається з розуміння.
Як підтримати проєкт «неВИДИМА»
Долучитися до збору та підтримати військовослужбовиць можна до 19 серпня включно:
- задонатити від 1 грн на касі будь-якого магазину EVA;
- зробити внесок онлайн на сторінці проєкту «неВИДИМА».
Кожен донат наближає проєкт до мети — зібрати 5 000 000 грн і забезпечити понад 300 військовослужбовиць адаптованими комплектами зимової форми.
Коментарі поки що відсутні