Цікаво на тему: Як спокійно ходити по магазинах з дитиною, не страждаючи від нескінченного «Купи»?
Чому дитина невпевнена в собі?
Причинами невпевненості та заниженої самооцінки можуть стати помилки батьків. Постійна критика, порівняння з іншими дітьми та завищені очікування ламають дитину, змушують почуватися крихітною, незначною. Коли батьки постійно сварять навіть за найменші помилки, а успіхи сприймають як належне, у дитини поступово виникає й починає зростати страх зробити щось не так. Малюк діє, озираючись на дорослих, очікуючи реакції: схвалення чи чергового докору.
Ще однією причиною невпевненості в собі стає брак самостійності, коли батьки постійно все вирішують за дитину, допомагають там, де вона очевидно могла б впоратися й сама, та надмірно опікуються нею. У таких умовах повірити у свої сили практично неможливо. Свою роль відіграють і труднощі у спілкуванні з однолітками, невдачі, булінг або стресові події в житті дитини (розлучення батьків, переїзд, зміна школи, поява молодшого брата/сестри, втрата близької людини).
10 порад
Впевненість у собі та висока самооцінка – це те, як ми сприймаємо самих себе. Вони відіграють ключову роль у мотивації та досягненнях дитини, її соціальних стосунках і здатності долати невдачі. Самооцінка формується на основі власних думок дитини про себе, а також залежить від сприйняття та очікувань людей, які є для неї значущими. До цього списку входять батьки, вчителі, тренери, вихователі, друзі тощо. Чим ближче те «я», яке є всередині дитини, до того «я», до якого вона прагне, тим вища самооцінка та впевненість у собі.
То що ж робити, щоб скоротити відстань між цими двома «я»?
Твоя дитина – це не твоя мінікопія
«У твоєму віці я вже поїхала навчатися й жити в інше місто, була самостійною», «Я завжди хотіла займатися танцями, це красиво, ходімо на цей гурток», «Я ніколи так не робила!» – комусь із нас це може бути дуже знайомо, правда? Але проблема в тому, що ти – це не твоя дитина. Ти народила зовсім іншу людину, а не свого клона. Діти не повинні бути копіями своїх батьків. У них своя особистість, свій шлях, свій темп його проходження. Найбільше дітям потрібна наша підтримка в той момент, коли вони перебувають у пошуку себе.
Дозволяй дитині вільно виражати себе, шукати свої інтереси, скільки б спроб для цього не знадобилося; не обмежуй вибір одягу, зачіски, аксесуарів, друзів, спорту. Нехай дитина вільно пливе океаном своєї ще не сформованої особистості й знаходить саме ті острівці, які будуть цікаві саме їй.
Цікаво на тему: Дитина жорстоко поводиться з тваринами: чому і коли потрібна допомога?
Порівняння приносять лише шкоду
Порівняння з іншими дітьми – це завжди шкода. Знаменитий «син маминої подруги» вже давно став приводом для жартів, загальним поняттям, але він не виник із повітря. Цей персонаж прийшов із життя. Чомусь батьки думають, що, порівнюючи свою дитину з чужою, вони дають найпотужнішу мотивацію рухатися вперед, наздоганяючи якусь взагалі невідому людину. Але насправді дитина чує лише осуд, невдоволення, зневагу; відчуває образу, тривогу і страх не виправдати очікувань батьків.
Не порівнюй. Слухай, що каже твоя дитина. Приймай її такою, якою вона є. Не створюй для неї призму досягнень інших, крізь яку вона почне оцінювати свої. Єдине допустиме порівняння – це порівняння з самим собою в минулому. «Дивись, минулого тижня ти не міг виконати цей елемент на самокаті, а сьогодні в тебе вийшло! Урааааа!!!!».
Не сором виховує дитину, а доброта
Сором і ярлики не допомагають дитині аналізувати свою поведінку та працювати над собою. Коли ти кажеш: «Ти грубий», «Ти лінивий», «Ти вередливий», дитина розуміє, що з нею щось не так, і починає захищатися, замість того щоб усвідомити свою помилку.
Говори про вчинок, а не критикуй саму дитину. Замість того щоб назвати її ледачою, скажи: «Ти не зробив того, про що ми домовлялися». Замість того щоб назвати її вередливою, спокійно скажи: «Мені не подобається, як ти зараз розмовляєш». Так ти не підриваєш самооцінку й не похитуєш впевненість дитини в собі. Вона розуміє, що поганим був її вчинок, а не вона сама, і може спокійно подумати, що зробила не так і як змінити свою поведінку.
Стань прикладом впевненості
Діти вчаться не тільки з того, що ми їм говоримо, а й з того, як ми самі поводимося у складних ситуаціях. Якщо тобі належить взятися за нову справу, не бійся показувати дитині, що ти хвилюєшся. Покажи інше: ти можеш хвилюватися й усе одно діяти – підготуватися, розібратися в завданні, попросити про допомогу, якщо вона потрібна, і спробувати ще раз, якщо щось не вийшло.
Не треба вдавати із себе людину, яка ніколи не сумнівається і не помиляється. Набагато корисніше показати дитині на власному прикладі: впевненість – це не відсутність страху, а готовність діяти, незважаючи на нього.
Помилки – це нормально
З попереднього пункту випливає наступне: допоможи дитині зрозуміти, що всі помиляються. Абсолютно всі! Взагалі кожен! Головне – вчитися на своїх помилках, а не зациклюватися на них. Упевнені в собі люди не дозволяють страху невдачі зупинити їх не тому, що ніколи не бояться впасти, а тому, що вміють сприймати падіння як частину шляху, підійматися й рухатися далі.
Помилки – це не доказ того, що дитині щось не вдається. Навпаки, це частина навчання: спробував, помилився, зрозумів, що не вийшло, і спробував знову. Навіть легендарний боксер Мохаммед Алі казав: «Я ніколи не програю. Я або перемагаю, або вчуся».
Цікаво на тему: Дислексія у дитини: симптоми, як розпізнати та допомогти
Допоможи дитині знайти свою пристрасть
Дослідження власних інтересів допоможе дитині розвинути почуття ідентичності, яке є надзвичайно важливим для формування впевненості в собі. Пробуємо все, що тільки можна: малюємо, танцюємо, займаємося акробатикою, боксуємо, ганяємо м’ячик, катаємося на ковзанах, роликах, скейтах, самокатах, ліпимо з глини, збираємо роботів тощо.
Як тільки в дитини засяяли очі, як тільки її ноги самі по собі біжать на заняття, а в YouTube тепер виключно ролики про це захоплення – вітаю: ви знайшли її пристрасть і тепер можна сміливо починати підтримувати дитину в розвитку. Вона знайшла себе, знає, у чому вона найкраща, що їй цікаво і в чому вона бачить свій шлях. Це вона! Індивідуальність і особистість, яка чітко розуміє, куди рухається, а отже, впевненість у собі вийшла на новий рівень.
Відзначай зусилля
Конструктивна похвала за досягнення – це чудово. А знаєш, що ще чудовіше? Дати зрозуміти дитині, що ти пишаєшся нею незалежно від результату. Вона докладає зусиль, старається: десь вийшло, а десь спіткнулася. Але є батьки, які стоятимуть на трибуні, поки вона плаває, грає у футбол або катається на роликах, і шалено підтримуватимуть її. Вдалося стати першою? Це просто чудово! Ти другий чи третій? Це ж круто! Не вдалося посісти місце на п’єдесталі? Нічого, зате ти спробував і не здався. Ходімо з’їмо бургер і відсвяткуємо твій результат.
Так дитина поступово розуміє, що її цінність не залежить від медалей, оцінок і перемог. Розвиток вимагає часу й наполегливості: сьогодні не вдалося зібрати вежу з кубиків – вийде завтра; перша дистанція на спині виявилася складною – наступна буде легшою. Важливо, щоб дитина бачила: ти помічаєш не тільки результат, а й її старання, прогрес і готовність пробувати знову. Саме в такому середовищі й формується впевненість у собі.
Визнач зону відповідальності дитини
Жодна дитина не любить виконувати домашні обов’язки, але при цьому всі вони, ці вічно незадоволені мурахи, відчувають свою цінність, коли розуміють, що на них розраховують у виконанні певного завдання. Єдине, що потрібно розуміти батькам: відповідальність має відповідати віку – від прибирання іграшок у ящик у три роки до миття посуду та косіння газону в 11 років. Домашні завдання та відвідування додаткових занять – це, звісно, чудово, але бути потрібним своїй родині – це просто безцінно.
Коли дитина бачить, що від неї справді щось залежить, вона починає відчувати себе самостійною й здатною справлятися із завданнями. А це безпосередньо зміцнює впевненість у собі: «Мені довіряють, значить, я можу».
Досконалості не існує
Ох, ці соціальні мережі зі своїми картинками ідеального життя! Подорожі, коштовності, дорогий одяг і гаджети… Ми, дорослі, вже знаємо, що ховається за красивими картинками, а діти ще плавають у світі ілюзій. Вони вбачають у цьому свої невдачі, і їм здається, що в інших усе набагато краще, а вони самі – невдахи.
Важливо пояснити дитині, що ідеального життя не існує. Усі помиляються, засмучуються, чогось не вміють, не знають, плачуть і перебувають у відчаї. Красива картинка – це обман соціальних мереж. «Не бути, а здаватися» – такий девіз усіх платформ. Бути недосконалим – це нормально, а власна цінність вимірюється не тим, наскільки ти схожий на картинку. Набагато важливіше розуміти, що твій характер, здібності, почуття та вчинки роблять тебе унікальною людиною, а не відповідність шаблонним образам.
Цікаво на тему: Сімейні вихідні без гаджетів? П’ять ідей для цікавого та корисного дозвілля
Демонструй любов
А найголовніше, що робить дитину впевненою в собі, – це любов. Вона має знати, що батьки люблять її, незважаючи ні на що; що ти вважаєш її найкращою на світі не лише тоді, коли вона робить щось правильно, а й у найважчі моменти. Це переконання, тверде й непохитне, підносить самооцінку до небес. Ось так все просто 🤷♀️
З дітьми не треба винаходити велосипед. Їх просто любиш – і все виходить. Критика, невдоволення, завищені вимоги, що виникли в голові батьків, та інші «смаколики» – це ніби палиці в колесах дитячої впевненості в собі. Люби, хвали, давай свободу в діях, підтримуй – і все буде добре 😎
Коментарі поки що відсутні