Уяви, що винайшли машину часу й ти вирушила до Стародавнього Риму. Потрапивши в ті часи, походивши туди-сюди, раптом ти обурено заявила: «Агов, сьогодні ж 14 лютого! Чому повітря не просякнуте коханням і романтикою?😡». На жаль, тобі б не подарували сердечко з блискітками. Тобі б подарували… лютий. Чому саме Стародавній Рим? Тому що величезна частка легенд про День всіх закоханих тісно пов’язана саме з цим місцем.
Лютий у Стародавньому Римі широко відомий трьома речами. Перша – свято Februa, яке, до речі, пов’язане і з назвою місяця – february. На ньому римляни проводили обряди очищення перед весною (спокутування гріхів, покаяння тощо). Друга – римські свята Parentalia. Вони тривали 9 днів (з 13-21 лютого) – це дні пам’яті пращурів, з сімейними ритуалами та досить суворою, похмурою атмосферою. Третя – Lupercalia, головна дата всіх інтернет міфів про 14 лютого, як про свято кохання. У Стародавньому Римі її пов’язували з очищенням і родючістю. Так-так, слово родючість, плюс дата святкування 14 лютого й вуаля – ось звідки з’явився День всіх закоханих. Є й інша версія, що з’явилася набагато пізніше, коли в гру вступив якийсь святий Валентин, але про це розповім далі, а поки… Дивись, яка тут невідповідність:
Стародавній Рим не мав абсолютно ніякого відношення до свята, яке ми знаємо зараз. Але втручання християнської традиції перевернуло гру (принаймні в це вірять).
Цікаво на тему: Скруджинг у стосунках: коли немає бажання витрачатися
Жив-був якийсь святий Валентин, який таємно вінчав пари й був за це страчений 14 лютого. На його честь і свято. Ні! Просто церква вирішила замінити язичництво любов’ю і замість фестивалю Lupercalia стали відзначати День святого Валентина (День всіх закоханих). Де правда? Її тут немає. Все насправді набагато цікавіше😉
Святий Валентин, як романтичний персонаж – дуже неоднозначна особистість, і це давно визнала сама церква. Судячи з наявних даних, по-перше, він був не один. Валентинів було двоє, а, може, навіть і троє. Перевірені, надійні джерела з тих часів вкрай бідні на точність і історики розводять руками. До того ж серед цих Валентинів був лікар, а ще звичайний священник і, можливо, навіть єпископ. Суть в тому, що спочатку 14 лютого в християнській традиції – це день пам’яті мученика святого Валентина. А якого саме та ким він насправді був – ніхто на 100% не знає. Тому насправді офіційно 14 лютого – день пам’яті святих мучеників Валентинів, бо їх було мінімум двоє.
Чому тоді всі говорять про святого Валентина в однині? Тому що в масовій культурі та в побутовій мові це злилося в одного персонажа. Своєю чергою церковна традиція спокійно терпить цю популярну версію, тому що сама визнає: біографії там не залізобетонні, й історичної ясності вкрай мало. А тепер вишенька на торті. Один з мучеників Валентинів, начебто, був страчений за чудеса зцілення і стійкість до віри. Другий (і якщо був, то й третій) – взагалі таємниця, покрита мороком. А щодо мученика Валентина, який проводив таємні вінчання – немає ніяких надійних історичних даних про таке в принципі й тим паче про його страту за це.
Тож, як би не хотілося визнавати, але День святого Валентина, так само як і Стародавній Рим, не має абсолютно нічого спільного з Днем всіх закоханих🤷♀️
Цікаво на тему: 8 ознак, що ти зустрічаєшся з маминим синочком
Все, про що ми говорили до цього – не більше ніж красиві легенди, а ось любовний зміст починає впевнено «прилипати» до цієї дати в пізньому Середньовіччі й не основну, але одну з ключових ролей тут зіграла література. Джеффрі Чосер, якого називають батьком англійської поезії, в 14 столітті пише рядок в одній зі своїх поем – в День святого Валентина птахи вибирають собі пару. І понеслося, як то кажуть. Середньовіччя просто обожнювало символізм, ритуали, лицарські цінності, витончену ввічливість, поезію, романтику. Все можна описати однією загальною фразою – панувала куртуазна традиція. Найцікавіше – так і невідомо, що саме Чосер вкладав у цю фразу, який Валентин у ній фігурує, чи йшлося про романтику, чи скорботу тощо. Але яка різниця, якщо величезна кількість людей побачила в ній те, що хотіла, чи не так?
День святого Валентина, пара тижнів до весни ще й птахи вибирають собі пару. Людям залишилося тільки поєднати все воєдино й надати цьому всьому сенс. Що, власне, вони й зробили – залишили церковну дату, а зміст став світським і романтичним. Мода на романтику заграла абсолютно новими фарбами. День святого Валентина став зручною датою в календарі, щоб офіційно говорити про почуття, обмінюватися посланнями, вибираючи Валентина (сучасні валентинки) як символічного посланця своїх почуттів.
Що ми маємо в результаті? Хм, представляю твоїй увазі один з найраніших збережених «валентинських» текстів, який називають вірш Charles, Duke of Orléans (1415). Але до нас він дійшов у складі пізніших рукописів, а не у вигляді оригінальної листівки 1415 року.
Судячи з наявної інформації, швидше за все, Карл Орлеанський (Charles, Duke of Orléans) написав це в період перебування в англійському полоні. Дуже багато популярних статей впевнено пишуть, що послання було адресоване дружині, іноді навіть фігурує ім’я Bonne d’Armagnac. Однак серйозні дослідження і видання більш обережні з формулюванням. Вони вказують на те, що адресат у тексті – Valentinée, тобто кохана в тій самій куртуазній манері. Та й до того ж у науковому контексті rondeau описують як звернення до якоїсь дами (без паспортних даних, так би мовити). Не беруся ручатися, що переклад на 100% точний, але за смисловим навантаженням у цій валентинці є такі рядки: «Я вже виснажений коханням, моя дуже ніжна Валентина. Ти для мене народилася занадто пізно, а я для тебе – занадто рано». Звичайно ж, Валентина тут являє собою того самого символічного посланця.
Цікаво на тему: Шанс на порятунок або… Що таке пауза у стосунках?
А ось ще одна з найраніших збережених валентинок, датована 1477 роком.
У ній вперше англійською мовою згадується святкування Дня святого Валентина як романтичного дня для закоханих. Знатна жінка, на ім’я Марджері Брюс надіслала листа молодому джентльмену, на ім’я Джон Пастон. Детальніше про зміст цієї валентинки можна дізнатися в першоджерелі – тиць.
А далі відбувається те, що я називаю неминучістю: як тільки у тебе з’являється масова традиція висловлювати почуття через повідомлення і символіку, це рано чи пізно перетворюється на комерцію🤫 Листівки, подарунки – це не історія про те, що знову все зіпсував маркетинг. Просто нам, людям, зручно купувати готові вирази емоцій. Так, звучить цинічно, але так ми влаштовані. І ось тут починається епоха листівок та індустрії, пов’язаної з Днем всіх закоханих. Романтична традиція свята з’явилася не кілька десятків років тому – їй сотні років, а монетизація 14 лютого просто поступово наростала. Пара прикладів:
14 лютого – це не тест на любов і не іспит з подарунків. Історія свята чітко показує, що сенс тієї чи іншої дати не падає з неба, а збирається століттями: з традицій, звичок, літератури, цінностей конкретної епохи, міфів, легенд з часткою правди. А сьогодні у нас з тобою все набагато простіше – ти або використовуєш цей день як зайвий привід сказати комусь про важливе, або проходиш повз. І в обох випадках ти права, тому що любов не потребує календаря і дат, проте вони іноді допомагають не забувати про неї.
Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе цікавою.
Весна вже не за горами, а це означає тільки одне: саме час переглянути гардероб, звільнити… Докладніше
Чи помічала ти, що заходиш в інстаграм у цілком нормальному настрої, а виходиш звідти втомленою,… Докладніше
Фокус 2026 року – на свободі самовираження. У макіяжі й в бровах – зокрема. Ми… Докладніше
У складі косметичних засобів є головні герої, які мають репутацію дуже ефективних. Про них на… Докладніше
Зараз модно ностальгувати за 2016-м. Але, ні, ми не пропонуємо тобі згадати, яким був контуринг… Докладніше
Якщо ти стежиш за стритстайлом Копенгагена чи Парижа, то вже помітила, що ностальгія за автентичністю… Докладніше