Материнство

7 способів, як батьки можуть зруйнувати самооцінку дитини

Іноді батьки навіть не помічають, як руйнують упевненість дитини простими фразами та нешкідливими, на перший погляд, вчинками. EVA Blog разом із психологом, авторкою блогу “У трусах” Анастасією Забелою розповість тобі про головні батьківські помилки, які буквально вбивають у дитини впевненість у собі.

Психологиня Анастасія Забела "У трусах"Психологиня Анастасія Забела "У трусах"

Які основні дії батьків руйнують самооцінку дитини?

Зазвичай під самооцінкою розуміють елемент самосвідомості, що виражає суб’єктивну оцінку індивідом цінності та значущості себе або своїх окремих характеристик. Або більш просте формулювання – те, як людина оцінює себе, свої дії, якості чи можливості. До певного етапу розвитку людина не здатна аналізувати свою діяльність і спирається виключно на зовнішню оцінку інших людей, але поступово формується навичка оцінювати себе самостійно, спираючись на здобутий досвід оцінювання іншими. Дитячий вік є сензитивним періодом для формування самооцінки й часто визначає, як людина сприйматиме себе, коли буде дорослою.

З поведінкових моделей, які можуть мати згубний вплив на самооцінку дитини, можна виділити такі:

  • постійна критика та повна відсутність схвалення;
  • завищені очікування або демонстративне розчарування, у разі, якщо дитина не досягла певного успіху;
  • порушення особистих кордонів, постійний контроль;
  • висміювання та приниження;
  • ігнорування та байдужість;
  • часте порівняння з іншими, демонстративне схвалення інших;
  • недовіра, регулярне знецінення;
  • фізичні покарання або психологічне насильство.

Батькам буває складно самостійно помітити у своїй поведінці ту модель, яка може мати негативні наслідки для самооцінки дитини. Нерідко дорослі вдаються до таких поведінкових моделей несвідомо, бажаючи кращого для власної дитини (наприклад, “Зараз я похвалю, а дитина вирішить, що цього достатньо, й більше не буде старатися”).

Ось найпоширеніші висловлювання, які можуть бути сказані ненароком, без належного усвідомлення наслідків, але при цьому такі слова заважають формуванню здорової самооцінки:

  1. Не вигадуй, нічого тут складного немає!
  2. Ти просто лінуєшся, це не важко.
  3. Якби не твої постійні проблеми, нам усім було б простіше.
  4. Не поводься так, щоб мені було соромно за тебе.
  5. Ти постійно все псуєш.
  6. Я краще сама зроблю, за тобою потім тільки переробляти.
  7. Ось подивися, як гарно вийшло в Марійки! Чому ти не можеш зробити так само?
  8. Та куди це тобі? Подивися на себе!
  9. Тобі що дай, що викинь.
  10. Ти вже спробував, нічого не вийшло. Не чіпай більше.
  11. З тебе нічого не вийде.
  12. Вибери щось інше. Це не для тебе, у тебе не вийде.
  13. Ми на тебе стільки часу й сил витратили…
  14. Невже так важко зробити нормально?
  15. Ну ось! Тепер усе переробляти за тобою.

Серед цього переліку можна знайти маніпуляції, спроби викликати почуття провини, знецінення та відверті образи. Усе це має негативний вплив не лише на самооцінку дитини, а й на батьківсько-дитячі стосунки загалом.

Цікаво на тему: Чому батькам не можна проєктувати свої мрії на дитину

Як постійна критика впливає на дитячу самооцінку?

Регулярна критика однозначно чинить негативний вплив на дитячу самооцінку, який може проявлятися в різних варіантах. Наприклад, це може бути емоційне пригнічення, підвищення тривожності, втрата відчуття контролю над ситуацією.

Іноді прагнення батьків до виховання або заохочення дитини, що виражається через постійну критику, призводить до зворотного ефекту. Замість того щоб почати робити щось більше та краще, дитина взагалі відмовляється від роботи, прокрастинує або робить гірше, ніж раніше. Формується установка “Якщо тебе в будь-якому разі критикуватимуть, то навіщо взагалі щось робити?”. Або ж такий шлях може сформувати страх помилок, коли дитина уникає нової діяльності чи ухвалення рішень, аби тільки не припуститися помилки та не отримати критику чи осуд.

Інша поведінкова модель, яка може формуватися у відповідь на регулярну критику, – залежність від чужої думки та пошук схвалення хоча б від когось. Це особливо характерно для дітей підліткового віку, які можуть віддавати перевагу спілкуванню з однолітками та самостверджуватися серед них. Або ж шукати спілкування з іншими дорослими, які могли б схвально їх оцінювати. Такі діти можуть ставати надто довірливими в пошуках похвали або ж проявляти агресивну поведінку у відповідь на критику.

Водночас критика, як і схвалення, важлива для формування самооцінки дитини, однак, щоб уникнути травматизації, краще щоб ця критика була конструктивною, спрямованою не на особистість дитини, а на конкретну діяльність. Замість “Ти нічого не можеш зробити нормально!” – “Спробуй ось так, можливо, буде краще”. Конструктивна критика супроводжується підтримкою та вірою в дитину, звучить без агресії чи приниження. Вона допомагає знайти шляхи розв’язання проблеми або поліпшення ситуації, а не фруструє чи демотивує.

Цікаво на тему: Сепарація від батьків: чому вона важлива обом сторонам?

Чи можуть надмірні очікування з боку батьків знизити самооцінку дитини?

Високі очікування, похвала лише за результат, регулярна критика за недостатні успіхи дійсно можуть негативно впливати на самооцінку дитини. Така поведінкова модель формує надлишковий перфекціонізм у дорослому віці, коли людина прагне лише ідеального результату, намагається все контролювати та постійно тривожиться, що результат недостатньо ідеальний.

У більшості випадків психологи радять ставити перед дитиною короткострокові цілі лише трохи складніші за ті, які дитина вже може виконувати самостійно. Так, за цими короткостроковими завданнями може стояти більша амбітна мета, проте не варто на ній надто акцентувати увагу та відкладати похвалу до досягнення цієї великої мети. Порівнювати успіхи дитини краще з її попередніми досягненнями, а не з кимось іншим. Коли батьки ставлять за приклад себе, братів, сестер чи когось іншого, це може формувати агресивне суперництво чи заздрість, почуття неповноцінності, недостатності та й узагалі нав’язує зовнішню оцінку успіху. У дитини формується уявлення про її досягнення та цінності через призму чужих думок, а не через її власні відчуття та внутрішню мотивацію.

Цікаво на тему: Як допомогти дитині перестати соромитися

Як гіперопіка впливає на самооцінку дитини?

Під гіперопікою зазвичай розуміють тип батьківської поведінки, коли батьки виявляють надмірний контроль за всіма аспектами життя дитини з наміром уберегти її від будь-яких труднощів, подбати про дитину. І хоча наміри батьків переважно позитивні, продиктовані почуттям любові до дитини та бажанням оберігати її, надмірна опіка теж може мати негативні наслідки, у тому числі на самооцінці дитини.

У неї може формуватися враження, що вона не в змозі подбати про себе самостійно або виконати певне завдання. У підсумку почуття невпевненості, підвищена тривожність, посилений страх прийняття рішень. Діти вчаться на власному досвіді, тому важливо, щоб дитина мала змогу не лише отримувати успіхи, а й робити помилки або зазнавати поразок, навчаючись у такий спосіб долати перешкоди. Важливо підтримати дитину в разі невдачі, проте не варто повністю брати на себе розв’язання труднощів, з якими стикається дитина, якщо через вік і свій розвиток вона вже здатна з ними впоратися самостійно.

Щоб підтримка не переростала в гіперопіку, краще надавати дитині можливість вибору в тих сферах, де це можливо, й не робити все замість дитини, а пропонувати свою допомогу в разі потреби.

Цікаво на тему: Що таке булінг і як з ним боротися

Що відбувається, коли батьки ігнорують досягнення дитини?

Люди як біологічний вид належать до соціальних істот, тому для людини, навіть якщо вона цього не усвідомлює, важливе схвалення групи, до якої вона себе відносить. Схвалення і прийняття групою можна назвати одними з фундаментальних потреб, задоволення яких необхідне для гармонійного розвитку особистості.

Сім’я є першою соціальною групою, до якої потрапляє дитина, та схвалення, заохочення членами сім’ї є важливим компонентом формування не лише самооцінки дитини, а й загалом її особистісного зростання. Багато батьків мають хвилювання щодо того, щоб не перехвалити дитину, не сформувати в неї завищену самооцінку.

Проте важливо розуміти, що сім’я є першою, але далеко не єдиною соціальною групою, до якої потрапляє дитина в процесі свого дорослішання. Так чи інакше діти все одно стикаються з токсичною критикою, знеціненням, образами. Якщо до моменту зустрічі з непривітним зовнішнім світом дитина від батьків встигла отримати достатньо любові, розуміння, підтримки, то зазвичай це дає їй ресурс впоратися з такими викликами та не сприймати критику чи слова інших про себе як єдину істину чи, як то кажуть, “не брати близько до серця”. Водночас якщо до входження в інші групи в дитини сформувалося уявлення про себе як про невдаху чи нездарність, то критика інших може лише підживлювати такі висновки.

Тому, повертаючись до страху батьків перехвалити дитину, можна спробувати поставити собі два запитання:

  1. Як часто мені доводилося бачити дорослих із завищеною самооцінкою?
  2. Як часто мені доводилося бачити дорослих із заниженою самооцінкою, які не вірять у себе та їм складно відстоювати особисті кордони?

До того ж варто враховувати, що нерідко люди, які демонструють нібито завищену самооцінку, насправді маскують за такою поведінкою свої справжні страхи й свою невпевненість. У реальності перехвалити дитину досить складно. Однак похвала, як і критика, має бути обґрунтованою, своєчасною та доцільною.

Цікаво на тему: 7 порад батькам, як розмовляти з дітьми про секс

Чому крики, погрози та фізичні покарання небезпечні?

Дитина – це насамперед людина й такі методи є проявом психологічного та фізичного насильства. За вчинення подібних дій передбачена адміністративна, кримінальна відповідальність.

Домашнє насильство, особливо те, що вчинене батьками по відношенню до дитини, формує базову недовіру до світу, розвиває тривожність, порушує процеси адаптації дитини та іноді призводить до формування посттравматичного стресового розладу. Тривалий стрес, у якому перебуває дитина, що зазнає домашнього насильства, може чинити негативний вплив на мозок дитини, порушуючи когнітивні функції. Якщо фізичні покарання або психологічне насильство є епізодичним, а не регулярним, це все одно несприятливо впливає на формування особистості. Діти можуть проявляти агресію до однолітків, копіюючи поведінку батьків, сприймати світ як місце, де домінація і досягнення своїх цілей можливі тільки насильницькими методами.

Та й загалом такі методи виховання підривають довіру дітей до батьків і порушують емоційний зв’язок. У разі виникнення труднощів дитина може просто перестати інформувати батьків, боячись покарання або негативної реакції.

Цікаво на тему: Як поговорити з донькою про менструацію

Чи можуть батьківські страхи та невпевненість передаватися дитині?

Самооцінка не закладається генетично, тому не може передаватися у спадок, так само як і страхи, поведінкові моделі або риси особистості. Однак батьки та інші члени сім’ї, які постійно контактують з дитиною, є першими рольовими моделями та багато поведінкових моделей діти мимоволі переймають у дорослих, наслідуючи їхню поведінку.

Тому нерідко діти стикаються з тими ж труднощами, які раніше переживали батьки. І в разі, коли батьки власним прикладом демонстрували стійкість, уміння ухвалювати рішення та нести відповідальність за їхнє рішення, здатність виконувати поставлені завдання та долати перешкоди, то дитині буде простіше повірити, що й вона зможе впоратися зі своїми завданнями.

Те, як батьки ставляться до себе та одне до одного, як сприймають своє тіло, як оцінюють себе загалом, переживають невдачі, підтримують оточуючих, відстоюють особисті кордони – це є не менш важливим у формуванні самооцінки дитини, ніж критика та схвалення, які дитина отримує від батьків щодо себе.

Які є ефективні способи підтримання здорової самооцінки дитини?

Якщо говорити про способи формування та підтримання здорової самооцінки, то можна виділити такі шляхи:

  • підтримка комфортного емоційного середовища в сім’ї;
  • уникнення фізичного або психологічного насильства;
  • уникнення токсичної критики, знецінення;
  • культивування культури довіри та взаємопідтримки;
  • похвала не тільки за результат, а й за зусилля;
  • заохочення самостійності дитини;
  • надання дитині можливості припускатися помилок;
  • пропозиція дитині допомоги без нав’язування;
  • уникнення регулярного порівняння з іншими;
  • демонстрування власним прикладом здорової оцінки себе та своїх можливостей;
  • заохочення творчості та ініціативності.

Підтримка здорової самооцінки є важливим аспектом її розвитку, що сприяє формуванню впевненої, самостійної та емоційно стабільної особистості.

Останні

Що таке ліполітики та чи допомагають вони схуднути

Ти, безумовно, можеш сподіватися, що зайвий жир в один момент піде сам – наприклад, злякається… Докладніше

3 Квітня, 2025

Календар вагітності: 25 тиждень

Ось і початок фінішної прямої другого триместру. Вітаю, ти вже пройшла понад половину цього шляху,… Докладніше

2 Квітня, 2025

10 класних двофазних ремуверів для демакіяжу

Робиш макіяж чимось окрім туші, що змивається водою? Тоді двофазка — просто must-have у твоєму… Докладніше

2 Квітня, 2025

Тонка вертикальна смужка на одязі – абсолютний гіт цього року

Тонка вертикальна смужка, яка довгий час асоціювалася винятково з офісним стилем, у 2025 році здійснює… Докладніше

1 Квітня, 2025

П’ять кроків до створення домашнього кінотеатру

«- Чим займемося на вихідних? - Подивімося фільм!». Діалог, який звучить у 56% між закоханими… Докладніше

1 Квітня, 2025

9 наймодніших жіночих сорочок і блузок цього року

Сорочки та блузки – це базова річ гардероба, яка ідеально підходить для створення як офіційних… Докладніше

31 Березня, 2025