Бабай: чим ми лякаємо своїх дітей

• Чи працює залякування, як метод виховання
• Чому залякування не найкращий спосіб домогтися бажаного від дитини?
• То, лякати чи ні?

Виховання дітей – завдання підвищеної складності. Які тільки методи не використовують люблячі батьки, для того, щоб виростити гідну людину. Інколи в хід йдуть не найкращі прийоми, такі як покарання та залякування. Бабайка, сіренький вовчик та страшний дядя міліціонер стають вірними помічниками у вихованні. У той же час, деякі мами і тата зовсім не замислюються над тим, які наслідки може мати таке «казкове дитинство». Наша сьогоднішня тема – залякування у вихованні: до чого воно призводить та чи можна взагалі його використовувати.

Чи працює залякування, як метод виховання

Не йди сам у темряву – там Бабай! Будеш погано поводитись – відведу до лікаря, щоб зробив заспокійливий укол! Не хочеш спати – прийде сіренький вовчик та вкусить за бочок! Усі ці фрази ми пам’ятаємо з дитинства, бо ще наші батьки використовували їх, коли ми зростали. Можливо, цей метод і дійсно приносить результати, бо, чи може щось неефективне так довго передаватись крізь покоління?

Батьки, які практикували залякування на своїй дитині погодяться, що воно і справді працює, та дуже недовго. Цей метод діє лише на найменших малят, які вірять у існування казкових героїв. Втім, коли Ви десять разів пообіцяли, що прийде Баба-Яга щоб забрати малюка, а вона не прийшла, то навіть дитина починає сумніватись у її існуванні.

Що вже казати про дорослих дітей, яким виповнилось 9-10 років? Вони вже точно знають, що ніякого сірого вовчка, який кусає за бочок, не існує, що міліціонери зовсім не цікавляться дітьми, а Бабайка, напевно, і сам всіх боїться, адже ніколи ніхто його не бачив. Проте, в такому віці може з’явитись проблема зовсім іншого характеру. Коли дитина зрозуміє, що усе життя її лякали істотами, які зовсім не страшні чи взагалі не існують, вона усвідомить, що мама і тато робили це навмисне. Ось тоді довіра до батьків може просто зникнути, малюк почуватиме себе ображеним, бо його так довго обманювали найближчі та найдорожчі в світі люди.

Чому залякування не найкращий спосіб домогтися бажаного від дитини?

Коли в пориві емоцій Ви обіцяєте малюкові, що віддасте його Бабі-Язі, відвезете до дитячого притулку, або покличете на допомогу представника влади, для Вас це все лунає, як жарт. Звісно, Ви ніколи в житті таке не зробите з любою дитинкою, адже ці слова вимовляються лише для того, щоб від неї чогось домогтися. Нажаль, для малюка такі фрази звучать як зрадництво. Бо, людина, яку він любить більше всіх у цьому житті, збирається ось так просто образити його, і все заради того, щоб зібрати іграшки, доїсти кашу чи влягтися спати. Тільки уявіть, які моторошні картинки малюються в уяві маленького бешкетника у ці хвилини! Що може відчувати дитина в такі моменти:

• відчуття самотності;
• страх втратити батьків та залишитись без їх захисту;
• образу;
• відчуття непотрібності: його не люблять найближчі йому люди;
• відчай, бо маля нічого не розуміє, і тим більше, не знає, як виправити ситуацію.

Найгірше тут те, що це Ви, любі батьки, усвідомлено штовхаєте своє чадо на усі ці переживання та неприємні емоції. І хоч Ви знаєте, що Ваші слова лише жарт, малюк про це, звісно, зовсім не здогадується. Нажаль, результати регулярного залякування можуть бути жахливими. Дитина здатна почати часто хворіти, бо в такі дні мама і тато відносяться до неї уважно і дбайливо, не сварять і не лякають нічим. В даному випадку, хвороба використовується малюком на підсвідомому рівні як захисний механізм, а батьки, в результаті, ламають собі голову питанням про те, що сталося з їх здоровим чадом.

Окрім частих захворювань, можуть проявитись і невротичні реакції: заїкання, енурез, нервові тики, безпричинні страхи. В деяких випадках поведінка малюка лише погіршується: коли йому регулярно повторюють, що він поганий, і вести себе він буде відповідно. Врешті решт, дитина здатна взагалі ніяк не реагувати на погрози батьків, проте це зовсім не значить, що їй байдуже. Така поведінка обумовлена лише особливостями нервової системи, однак усі неприємні слова так чи інакше відкладаються в голові малюка і роблять свою «погану справу».

То, лякати чи ні?

Ніхто не має право повчати матусь і татусів, як їм виховувати свою власну дитину. Втім, наша думка така, що залякування – поганий прийом у вихованні. Адже, місія кожних батьків – зробити дитинство своїх малюків спокійнішім та більш захищеним, тож про яких Бабаїв та міліціонерів може йти мова? Якщо Ви бажаєте виростити здорову фізично та психологічно дитину, рекомендуємо Вам прислухатися до порад спеціалістів:

1. Намагайтесь ніколи не казати дітям погрозливі фрази. З вуст батьків вони звучать надзвичайно образливо та залишають незгладимий слід в душі.
2. Знайдіть більш гуманні методи впливу на своє чадо. Не завжди покарання та погрожування є дієвими.
3. Будь-яке покарання має бути співрозмірним до провини. Не треба влаштовувати довгий розбір польотів через безневинні пустощі.
4. Якщо Ви бажаєте виправити свою поведінку, спробуйте пояснити дитині, що були не праві. Скажіть малюку, що погарячкували, і якщо Ваші слова насправді дуже його лякають, більше ніколи їх не кажіть.