Час для себе: профілактика емоційного вигоряння

Так, ми багато разів читали ідеї про те, як впоратися з втомою і вигоранням. Потрібно практикувати подяку і усвідомленість, розслаблятися у ванній, займатися медитацією і спортом, правильно харчуватися і приймати себе. Хтось навіть купив блендер для овочевих смузі, бомбочки для ванни, гантелі або сертифікат на заняття з арт-терапії. Напевно ви пробували щось з цього списку, і якийсь час це допомагало. Але потім захворіла дитина, у чоловіка виникли складнощі на роботі, у вас — новий робочий проект, і турботу про себе знову довелося відкласти.

 

Складність не в тому, що ми не намагаємося. Навпаки, я бачу, як жінки вибиваються з сил в цій гонці, прагнучи відповідати всім вимогам, які на них валяться. Оплачують участь в марафонах, скачують програми з медитацією, хапаються за блендер для смузі, килимки для йоги, бомбочки для ванн, книжки по тайм-менеджменту. Адже ми добре засвоїли, що кисневу маску важливо надіти спочатку на себе, а вже потім подбати про інших. Але тут знову — складнощі у дітей в школі, десяток доручень на роботі, і чоловік з офісу повертається такий втомлений… Як тут сказати: «Побудь, будь ласка, з дітьми, а я — в кіно»?

 

В книзі «Down Girl: The Logic of Misogyny» соціальна система складається з двох груп — з «Донорів» і «Індивідуумів». Передбачається, що перші будуть добровільно і з радістю віддавати останнім турботу, увагу, час і своє тіло. Моральне зобов’язання індивідуумів — бути і висловлювати своє людське начало, донори ж віддають своє людське, творче начало їм. Є у Донорів і інші завдання: добре виглядати, бути спокійними, уважними, щедрими і задоволеними. Виходить, що виглядати недоглянутою, сумувати, дратуватися, задовольняти свої власні потреби і шукати змін їм заборонено. Своїх потреб у Донорів бути не повинно. Вгадайте, до якої групи належать жінки?..

 

Моя перша думка після прочитання цих рядків: добре, що в реальному житті всі ці процеси є тоншими, глибшими і складнішими. Але після відчуття полегшення приходить інша думка: «Але ж є жінки, які живуть з синдромом донора. Більш того, колись і я була такою». Масла у вогонь підливають вчення про «чоловічу» і «жіночу» енергію, марафони та тренінги «ведичної жіночності». Вони зводять все до того, що справжнє призначення жінки — піклуватися про сім’ю, «надихати» чоловіка, а якщо щось і робити в світі, то тільки не на шкоду головному заняттю. Не на шкоду Донорства.

 

Наша психіка і тіло завжди прагнуть до самозбереження. Тому кожна жінка в глибині душі відчуває, що синдром донора руйнує її. На жаль, спроби виконати весь список справ і обов’язків, встигати більше, виглядати краще, зловити баланс «робота – сім’я» часто призводять нас не до точки «все, втомилася, мені потрібен відпочинок», а до внутрішнього конфлікту. Коли ви біжите за новим блендером, реєструєтеся на черговий марафон усвідомленості або навіть просто хочете піти повечеряти з подругою, синдром донора включає сирену: «Егоїстка!». Будь-які спроби самодопомоги і турботи про себе виходять боком у вигляді осуду оточуючих і, що ще гірше, самоосуду.

А тепер приготуйтеся до банальності. Готові? Супер.

 

Найважливіша людина у вашому житті — це ви самі. Тому турбота про себе, можливість розвантажити себе, зайнятися улюбленими справами або просто полежати на дивані в тиші дуже важливі. Якщо ви складаєте список планів на майбутній рік, запишіть, будь ласка, пунктом номер один «час для себе». І навіть якщо всі інші цілі з різних причин не вдасться втілити в життя, я вас дуже прошу — зумійте хоча б цю.

З любові до себе.

З любові до інших.

Коли ви наповнені самі, вам є, що віддавати світу і оточенню. Бережіть себе.

 

Цю статтю добре доповнюють:

1. Побачення з собою: як давно ви насолоджувалися часом насамоті?
2. Магічний ранок: як знайти у добі ще одну годину