Чому не варто порівнювати свою дитину з іншими

Іноді для того, щоб діти стали краще, батьки порівнюють їх з іншими дітьми.

Христина вже читає, а ти навіть літери не можеш вивчити

А ось Єгор завжди говорить спасибі, а ти …

Подивися, як у Насті виходить …, а у тебе ….

Чи допомагають порівняння ставати краще і навчитися чомусь новому?

На своїх майстер-класах я проводжу такий експеримент – пропоную учасникам уявити ситуацію, коли їх партнер говорить, щось на кшталт:

• А ось моя колишня готувала їжу смачнішою

або

• Мій колишній був більш успішним

Потім питаю: Що відчуваєте? Що хочеться зробити? Є бажання «тягнутися» за колишньої/колишнього?

Замість мотивації стати краще у них виникають інші емоції – обурення, образа, сором, незручність …

Схоже відбувається і з нашими дітьми. Порівняння знецінює їх вміння і їх самих. Порівнянням ми побічно повідомляємо своїй дитині, що вона гірша за інших, що він «лузер»

Більш того, порівняння – це заклик до того, щоб дитина стала краще іншого. Мета розвиток себе може відійти на задній план. Головним для дитини стане прагнення бути кращий за інший.

А коли змагання стає метою, дитина:

• проживає чуже життя, не реалізовуючи свої завдання, цілі, мрії
• досягає «успіху», але не відчуває радості перемоги і смаку життя

Порівняння дитини з іншими дітьми або з батьком, коли він був маленьким, може бути не тільки марним, а й шкідливим.

Важливо привчати дитину порівнювати себе з самим собою вчорашнім. До речі, дорослим такий прийом теж йде на користь))

Бажаю вам бути кращою версією себе, а не когось іншого!