Після появи в родині маленької людини батьки постають перед труднощами, пов’язаними з вихованням. Вік від 3 до 7 років — час активної соціалізації: дитину віддають до садка, потім готують до школи. Тому варто звертати увагу на вміння малюка сприймати відмову та, що не менш важливо, самій вміти сказати «ні».
Допоки малюк перебуває переважно в родинному колі, він вважає його за зразок поведінки. Психологи стверджують, що характер і основні навички соціалізації формуються до 5-6 років. Те, як дитина поводитиметься з дорослими, ровесниками, закладено саме в цей період.
Батьки дітей від 3 до 7 років часто не знають, як правильно відмовити дитині, та чи потрібно робити це взагалі. У світі є різні системи виховання: наприклад, китайці до 5 років дозволяють дитині все, але потім висувають до неї вимоги майже як до дорослих.
Ці аргументи зрозумілі батькам, якщо вони справді не можуть задовольнити вимогу дитини. А що робити, коли така можливість є? Малюк просить про недорогу іграшку, яку можна придбати; вимагає зав’язати шнурки, хоча вміє сам; вередує, бо не має настрою йти до школи в завірюху тощо.
Така поведінка видається зрозумілою і наче вмотивованою. Але навчіться проводити межу між реальною потребою та забаганкою. Розглянемо ситуацію на першому прикладі.
Спочатку запитайте себе, чи справді потрібна та іграшка дитині або ж це забавка на вечір. Сьогодні — недорога лялька, завтра — ведмедик. І хай гаманець від покупки не схудне, але у дитини сформується неправильне уявлення про гроші та можливості батьків. Потім вона застосовуватиме схему на дорогі гаджети, одяг, бо знає, що їй не відмовляють, а якщо кажуть «ні», то не вміє адекватно сприймати відмову.
Постійне ігнорування заборони призводить до білих плям у вихованні та складнощів у дорослому житті.
Крім того, що ви маєте зважитися на сам факт відмови, продумайте, як краще пояснити це дитині; чому «ні» — це велика відповідальність; чому потрібна допомога інших членів родини.
Психологи розповіли, якою має бути батьківська відмова:
Школярам можна запропонувати заробити: допомогти у хатніх справах, закінчити чверть без поганих оцінок тощо. Тільки прогрес має бути відчутним, не можна купувати бажану річ, якщо дитина один раз прибрала в кімнаті. Навчіть заробляти на розваги.
Вміння сказати «ні» — життєво потрібна навичка з того часу, як дитина навчилася говорити. Звичайно, «шовковий» школяр, який згоден на прибирання кабінету 7 разів на тиждень або на те, щоб поділитися з кимось олівцями, папером, іграшками, — це дуже зручно для батьків, ровесників, вчителів. Але суцільне «так» може бути небезпечним.
По-перше, у дитини не формується власна думка, стираються межі приватного. Інші діти забирають і ламають дорогу іграшку, школяр ділиться смаколиками (купленими на кишенькові гроші від батьків).
По-друге, з дорослішанням самодостатність не з’являється. Якщо іграшки, розваги видаються дріб’язковими, то потім з дитини виростає безвідмовний підліток, якого легко підмовити на дрібний злочин. Чи дорослий, який допомагає іншим на шкоду собі. Тому формуємо вміння казати «ні» з наймолодшого віку в різних ситуаціях.
Розкажіть дитині, що вона може не давати іншим гратися своїми іграшками, бо це її власність. Якщо їй не подобається поведінка малюка, з яким її змушують поділитися, — це привід для відмови. Вона не стане поганою, бо не зобов’язана ділитися. Поясніть, що у будь-якому випадку ви допоможете їй відстояти право на власність.
Розповідайте (але не залякуйте), що деякі дорослі можуть заподіяти дітям шкоди. Тому треба бути обережним, не розмовляти з незнайомцями, нікуди не йти з ними й не сідати до них в автомобіль. Навіть якщо обіцяють іграшки чи цукерки або наполягають, кажуть, що відвезуть до мами. У таких ситуаціях треба негайно тікати і попросити допомоги в інших людей.
Також поясніть, що жоден дорослий не має права торкатися дитини без дозволу, просити роздягнутися у своїй присутності (навіть якщо це шкільний лікар). Коли на тебе тиснуть, завжди телефонуй батькам.
У цьому випадку дитина має знати не тільки про свої права, але й про обов’язки. Один із них — вчитися у школі. Поясніть, що навчання — це як робота для дорослого. А прогулювати — зовсім не круто, це засмучує вас і вчителів. Заохочуйте правильний вибір дитини, кажіть, що пишаєтеся нею, бо вона має власну думку.
З молодшими школярами апелюйте до їхніх почуттів: якщо ти можеш не ділитися, то й інші можуть; чи буде тобі приємно, коли хтось візьме твоє без дозволу? Підліткам обов’язково розповідають про закони. В Україні дитина несе кримінальну відповідальність з 14 років, за крадіжку зокрема.
Тільки рівновага між правом відмовитися та сприймати чужу відмову не спотворює уявлення дитини про особистість і межі приватного. Тому поставтеся відповідально до слова «ні» й навчіть малюка відмовлятися від того, чого він не хоче або що може становити загрозу для нього.
"Що за запитання? Звичайно ж, відповідальні обидва!”. Якщо дивитися на ситуацію глобально, то – так.… Докладніше
Хто б що не говорив, а для мене осінь — це найатмосферніша пора року, коли… Докладніше
Скільки існуватиме зима, стільки ми носитимемо пуховики (пуффери) 🙃 Вони просто поза часом і поза… Докладніше
Сьогодні важко заперечувати той факт, що соцмережі впливають на прийняття нами деяких рішень. Нехай і… Докладніше
Ще трохи й в повітрі буде витати атмосфера прийдешнього свята. Ми знову будемо наряджати ялинку,… Докладніше
Попереду холодна і колюча зима, а значить, потрібно завчасно підготувати свій догляд до важких випробувань.… Докладніше