Дитина боїться спати одна: чому, що робити і як справлятися з проблемою

Цікаво на тему: 7+ яскравих спогадів, які варто подарувати дітям

Чому діти відчувають страх (тривогу) перед сном

Перед сном діти часто стикаються з суперечливими почуттями. З одного боку, їм потрібно розслабитися і заснути, з іншого – саме в тиші й темряві посилюються тривога і страхи.

У деяких дітей страх темряви пов’язаний з активною уявою: знайома кімната починає здаватися чужою і лячною. Для інших ніч стає складним моментом через розлуку з батьками – головним джерелом безпеки та комфорту.

Тривожні діти найчастіше бояться залишитися самі через темряву, а також через те, що уві сні з ними або з батьками може статися щось погане. Надлишок збудження також може стати провокатором загальної тривожності, яка заважає заснути та спокійно відпочивати. Все це призводить до того, що дитина відмовляється спати у своїй кімнаті/ліжку, плаче або навіть панікує, коли залишається наодинці, часто прокидається, прокрадається в ліжко батьків.

Таку поведінку не можна вважати маніпулятивною. Це ознаки стресу. Розуміння причин стане першим кроком до того, щоб допомогти дитині впоратися з нічною тривожністю і почати спати самостійно, тихо, довго і спокійно.

Розв’язання проблеми

Щоб самостійний сон перестав бути мрією і став реальністю, необхідно пройти кілька етапів, починаючи, звичайно ж, з виявлення причин. Рухаючись не поспішаючи, поступово, обов’язково вийде досягти позитивного результату.

Цікаво на тему: Як допомогти дітям ужитися в одній кімнаті?

Зрозуміти причину відмови від самостійного сну

Діти, які відмовляються спати самі, найчастіше бояться не тільки темряви. Існує кілька факторів, які можуть спровокувати відмову від самостійного сну:

• тривога розлуки – нічне розставання з батьками змушує почуватися не дуже добре, багато турбуватися і переживати про те, як же вони там, бідненькі, без мене, і чому це я без них зараз;
• стресові фактори вдень, психологічні причини – академічний тиск, соціальні проблеми, атмосфера в родині можуть посилювати нічну тривожність; діти, які використовують спільний сон з батьками як ковдру безпеки, ще не розробили власних інструментів для заспокоєння і боротьби зі стресом, що накопичився протягом дня;
• уявні жахи, нічні кошмари – розвинена уява може перетворювати тіні на стіні на реальні загрози, когнітивний розвиток часто посилює, а не знижує страх.

Звичка спати з батьками. Ми не можемо не згадати цей момент, звичайно ж. Якщо ви звикли тулитися разом на одному ліжку і мирно засинати вдвох/втрьох, то дитині буде незрозуміло, з якого це дива вона повинна тепер спати одна. Звичку викорінити буде складно.

У будь-якому випадку, якою б не була причина відмови від сну у своєму ліжку, при нездатності впоратися самостійно з дитиною і її станом завжди можна звернутися до фахівця. Поради психолога допоможуть дістатися до кореня проблеми й знайти рішення, яке влаштує всіх і допоможе вийти з ситуації без травм і болю. 

Використовувати метод поступового відсторонення перед сном

Самостійне засинання – це цілий процес. Це робота, яка повинна просуватися поетапно та обережно. Поступове відсторонення допоможе без зайвих нервів привчити дитину до сну у своєму ліжку. Як це відбувається? Все дуже просто:

• спочатку сиди біля ліжка, поки дитина не засне;
• потім кілька вечорів поспіль нехай стільчик, на якому ти сидиш, буде трохи далі, ніж зазвичай;
• через кілька днів відсунь стільчик ближче до дверей;
• минув тиждень приблизно, чи більше, пора прибрати стілець і просто встати у дверях;
• і останнім етапом стане побажання доброї ночі й вихід з кімнати з періодичними загляданнями, щоб перевірити, як там йдуть справи.

У кімнаті можна організувати нічник, щоб погасити темряву. Двері не зачиняй, не створюй стіни між тобою і кімнатою дитини. Малюкові буде спокійніше, якщо він чує, що батьки поруч, якщо бачить світло і розуміє, що ніяка небезпека йому не загрожує.

Цікаво на тему: Що не варто дарувати дітям: топ подарунків, від яких краще відмовитися

Створення передбачуваного режиму сну

Режим важливий. Діти почуваються спокійно і впевнено, коли точно знають, чого їм очікувати в наступну хвилину. Режим сну не повинен вибиватися із загальних правил. Правда, ритуали перед сном трохи змінюються. Вони повинні бути більш спокійними, тихими. Наприклад:

• без екранів за годину до сну – всі гаджети прибираємо в сторону;
• тепла ванна або душ, розслаблююче міні-спа для маленьких капризів;
• тиха діяльність – спокійні ігри, казка на ніч, прослуховування спокійної музики;
• організація м’якого освітлення.

Не забуваємо і про те, що перед сном необхідно обов’язково організувати обійми. Трохи тактильності не завадить. Всі дітки люблять обійматися. Тепло і любов батьків важливі й дуже заспокоюють перед сном.

Обговорення плану дій на вечір протягом дня

Дітям дошкільного віку, молодшого шкільного віку складно засвоїти нові правила перед самим сном. Дитина вже втомилася за цілий день, набігалася, навчилася, поспілкувалася, десь встигла посваритися і поплакати, а ти починаєш їй розповідати про те, що вона сьогодні спить одна. Ну і на яку відповідь ти розраховуєш в цьому випадку?

Щоб все пройшло гладко і процес самостійного сну запустився, необхідно протягом дня починати готувати малюка до вечірніх подій. «Сьогодні ввечері я буду сидіти в кріслі, а не з тобою в ліжку. Але я буду поруч», «Будемо пробувати спати окремо. Ти у своєму ліжку, а я у своєму». Це дозволить дитині підготуватися емоційно і морально до вечірніх подій, знизить опір і ризик виникнення істерики.

Коли варто звернутися за допомогою?

Якщо тривожність не відступає, а всі зусилля не увінчалися успіхом, попри дотримання послідовності, настав час звернутися за допомогою до дитячого терапевта. Психолог, який спеціалізується на роботі з тривожністю, когнітивно-поведінковій терапії, прискорить процес переходу до самостійного сну.

Бажано не затягувати з допомогою професіонала, якщо ти бачиш відчутний регрес:

• страх триває близько 1-2 місяців і не слабшає;
• у дитини починається паніка – крики, плач, тремтіння, чіпляння за твої руки;
• з’являються нічні істерики, кошмари, часті пробудження;
• страхи регресують, і дитина може обмочитися вночі, почати говорити як маленька.

Якщо вся сім’я дружно не спить і цілими ночами тільки й займається тим, що намагається заспокоїти дитину – це ненормально. Не варто боятися допомоги. Це не ознака слабкості й не робить вас поганими батьками. Зберегти психічний стан дитини та налагодити сон має бути першочерговим завданням.

Якою б не була причина того, що дитина боїться спати, її рішення має бути знайдено максимально швидко і якісно. Не зволікай і не відкладай роздільний сон ще на одну ніч. Не починай з понеділка або з наступного місяця. Діти сплять окремо від батьків – так має бути й саме до такого результату варто прагнути. Сама не справляєшся? Проси допомоги. Все обов’язково вийде, трохи терпіння і наполегливості.