СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивність) дехто вважає вигадкою. Мовляв, треба просто включити всю свою суворість — і тоді буде нормальна поведінка. Утім, на практиці виявляється, що суворість зовсім не допомагає, оскільки дитина при всьому своєму бажанні не може доводити справи до кінця, довго сидіти на місці й зосереджувати увагу на чомусь одному.
СДУГ — це діагноз, який хоч і не лікується повністю, але потребує корекції. Виявляється він у вигляді труднощів з концентрацією уваги, імпульсивності. Таким дітям складно дається розуміння правил, інструкцій. Їм важко зосередитися, вони постійно відволікаються, «застряють» на чомусь і не можуть переключитися.
Зараз серед лікарів немає єдиної думки з приводу причин СДУГ. Швидше за все, на це впливає сукупність факторів, серед яких:
Діагноз включає ознаки дефіциту уваги та гіперактивності. Фахівці вважають, що одне неможливе без іншого. При цьому в однієї дитини можуть проявлятися більше ознаки імпульсивності (частіше у дошкільнят), в іншої — дефіцит уваги (частіше у школярів). Інтелект, творчість при такому порушенні зберігаються, але є складнощі з читанням, письмом, рахунком, що призводить до поганої успішності в школі.
Перші симптоми можна помітити вже в 3–4 роки. Але тут важливо не сплутати справжню та ситуаційну гіперактивність. Наприклад, якщо вдома багато гостей, і ви хочете приділити їм увагу, а дитина у цей час усім заважає, постійно бігає, то це всього лиш перезбудження через незвичну ситуацію. Також з гіперактивністю іноді плутають емоційність, цікавість, рухливість, активність, протестну поведінку.
Щоб відрізнити активність від гіперактивності, використовують такий СДУГ тест:
Активна дитина
Гіперактивна дитина
Звичайно, СДУГ — це не надумана проблема й не погане виховання. Покарання й моралі не лише не допомагають, а й можуть нашкодити: знизити самооцінку, викликати почуття провини. Ось кілька порад, які можуть вам допомогти.
Найперше, що потрібно зробити, — встановити точний діагноз за допомогою дитячого психоневролога чи невропатолога. Тільки лікар може визначити, чи дійсно дитина гіперактивна, чи це природна рухливість. Лише після цього можна говорити про те, якої допомоги вона потребує.
Слід знайти хорошого психолога та займатися з ним не лише дитині, а всією сім’єю. Адже заняття з фахівцем обмежені в часі, а все інше — це ваша робота, постійна і цілеспрямована. На сеансах сімейної психотерапії ви навчитеся того, як уникати крайнощів:
Також психолог дасть рекомендації з приводу лікувальної фізкультури, дієти тощо. Оптимальним для психотерапії вважається вік 5–10 років.
Комплекс нейропсихологічних занять підбирається індивідуально для кожної дитини. Його складовими можуть бути вправи для:
Все це допомагає нормалізувати гіпотонус і гіпертонус, які можуть бути причиною або наслідком гіперактивності й погано впливають на розвиток дитини. На заняттях діти також учаться взаємодіяти з іншими людьми, цілеспрямовано виконувати дії, контролювати себе, зосереджувати увагу тощо. Крім занять з фахівцем, потрібно також виконувати вправи вдома.
Дуже важливо приділити увагу обстановці в сім’ї. Постарайтеся глибоко, всім серцем зрозуміти свою дитину та проблему, з якою вона живе. У цьому якраз допоможе хороший психолог. Тільки в такому випадку вам вдасться дібрати правильний тон розмови, не допустити гіперопіки та не зірватися на крик. Важливо не просто знати правила виховання й навчання дитини з СДУГ, а дотримуватися їх з правильним внутрішнім настроєм, маючи мудрість, терпіння, доброту й розумну суворість.
Все це вимагає від нас багато ресурсів. Крім того, батьки гіперактивних дітей часто мають підвищену дратівливість, тривожність. У такому стані працювати над корекцією СДУГ ще важче. Тож подбайте і про себе, знайдіть способи бути в ресурсі.
Одна з проблем гіперактивності — безліч розпочатих справ і жодної завершеної. Дитина забуває, губить, їй складно бути відповідальною й досягати цілей. У вирішенні цієї проблеми допомагає чіткий розпорядок дня, який виконують усі члени родини, що перебувають поруч з дитиною. Діти шкільного віку можуть самі позначати виконані справи й переходити до наступних.
Дітям з СДУГ складно стежити за порядком, класти речі на свої місця. Тому батькам необхідно зручно організувати простір, в якому знаходиться син або дочка. Можна купити різнокольорові контейнери, промаркувати їх (якщо дитина не вміє читати, позначки можна зробити у вигляді малюнків) і навчити розкладати речі на свої місця.
Серед корисних ігор для дітей з гіперактивністю — ті, які тренують увагу й концентрацію, волю, контроль над руховою активністю, навички спілкування.
Тренує увагу, зорову пам’ять. Попросіть дитину намалювати нескладний малюнок (наприклад, будинок). Потім нехай вона відвернеться, а ви домалюєте пару деталей. Дитина повинна знайти, що змінилося в її малюнку.
Розвиває посидючість, слухову увагу. Запропонуйте дитині послухати тишу. Які звуки чути? Скільки їх? (Цокання годинника, шум вулиці тощо). Можна ускладнити завдання, попросивши дитину порахувати тільки звуки, що доносяться з вулиці.
Вчить контролювати імпульсивність, тренує витримку. Розкладіть на підлозі кілька шишок і попросіть дитину допомогти ведмедику прибрати їх. Вона має взяти іграшку в руки та її лапами зібрати шишки.
Допомагає розвивати гнучкість у спілкуванні, вміння розуміти інших людей. Для ігор на розвиток комунікативних навичок потрібно кілька учасників. Вони поділяються на пари, стають обличчям до обличчя, тримають один одного за пояс, права нога стає біля ноги партнера. Тепер вони сіамські близнюки з двома головами, трьома ногами, двома руками і спільним тулубом. Далі можна виконувати різні завдання: пройтися по кімнаті, помалювати, поплескати в долоні тощо.
Для розвитку комунікаційних навичок з дітьми дошкільного віку можна також читати корекційні історії та казки.
Попри енергійність, яку видно з першого погляду, насправді у гіперактивних дітей енергії менше, ніж в однолітків. Вони швидко втомлюються, а часте переключення між завданнями, хаотичність дій втомлює їх ще більше. Завдання батьків — допомогти заповнити нестачу енергії. Дитину потрібно берегти від перевантажень, масових скупчень людей, великих магазинів, надмірних емоцій. Все це викликає наростання симптоматики. Замість цього приділяйте достатньо часу прогулянкам, спорту, правильному харчуванню, допомагайте з виконанням домашніх завдань, обмежте контакти з негативними людьми.
Розкажіть про особливості дитини всім, хто з нею контактує: родичам, вчителям, вихователям, няні. Роз’ясніть правила спілкування та як поводитися в різних ситуаціях.
Крім труднощів, з якими ви можете зустрітися у вихованні дитини з СДУГ, у неї неодмінно є позитивні риси характеру.
Ви можете поповнити цей список власними спостереженнями за дитиною і її унікальними позитивними якостями. Нагадуйте собі про них якомога частіше.
Всі гіперактивні діти дуже різні у своїй поведінці та світовідчутті. Вони — як сніжинки: ви ніколи не знайдете двох однакових. Сподіваємося, наші поради допоможуть вам знайти свій підхід, налагодити діалог і допомогти дитині адаптуватися в навколишньому світі.
Дбаємо разом!
Ще трохи й в повітрі буде витати атмосфера прийдешнього свята. Ми знову будемо наряджати ялинку,… Докладніше
Попереду холодна і колюча зима, а значить, потрібно завчасно підготувати свій догляд до важких випробувань.… Докладніше
Жіноча сумочка – один з найбільш популярних аксесуарів, який підбирають дуже ретельно і з особливою… Докладніше
Що холодніше стає за вікном, то більше в нас прокидається бажання надати своєму будинку затишку… Докладніше
Упевнена, твоя стрічка в соцмережах теж забита вірусними відео, головним героєм яких є дубайський шоколад… Докладніше
Ласкаво просимо на сьомий тиждень! Час летить швидко, а твій організм щодня змінюється і працює,… Докладніше
Переглянути коментарі
У нас почему-то опасность этого диагноза не дооценивают... А зря((( На Западе все более серьезно. Знаю о нем не по наслышке, у самой ребенок такой был... Сначала верила старшему поколению, что все ок с поведением, просто подвижный... А когда на фоне чрезмерной подвижности начались другие проблемы - абсолютная неспособность что-либо воспринимать, я забила тревогу..! Начала читать форумы, изучать вопрос.