Хто я, коли все змінюється: уроки самоусвідомлення від Льюїса Керрола

Історія Аліси вже понад сто п’ятдесят років захоплює читачів чудернацькими, проте милими персонажами, подіями чарівного світу по той бік кролячої нори, дотепними жартами та фірмовим стилем автора. Та чи часто ми замислюємося, що саме ховається за чарівними пирогами, комічними чаюваннями Капелюшника чи посмішкою Чеширського котика, що висить у повітрі?

Тілесні зміни та самоідентичність

Дехто приписує «Пригодам Аліси в країні див» наркотичні підтексти – через її збільшення та зменшення головної героїні або зміни світу навколо. Втім, пригоди Аліси скоріше відображають процес дорослішання, коли обставини, правила й навіть власне тіло зазнають стрімких трансформацій. Наша фізична оболонка не тотожна нашому «Я», і ця думка актуальна для всіх, адже зовнішність повсякчас міняється.

Аліса не просто приймає чудасії, що її оточують. Вона веде внутрішній діалог, зберігає критичне мислення і уважно спостерігає за змінами у своєму тілі та в елементах самої країни див. Її зміни також символічні. Героїня опиняється у багатьох ролях: деякі звичні, а деякі – нові. Інколи її змушують бути слухняною дівчинкою, інколи – почуватися «ученицею на іспиті», непроханою гостею в чужому домі чи навіть порушницею порядку. 

Мешканці країни див часто позбавляють Алісу права голосу. Наприклад, Капелюшник вічно перебиває дівчинку, а герцогиня читає нотації та не дає можливості висловити думку. Коли вона стає маленькою, її не помічають і не сприймають серйозно. Натомість, усі лякаються «великої Аліси». Такі ситуації знайомі дітям, яким доводиться знаходити компроміс між своєю ідентичністю та подекуди незрозумілими вимогами дорослих. І Аліса знаходить свої способи залишитися собою.

Цікаво на тему: Чому «дивні дівчатка» — це добре

Як знання та цінності тримають нас купи?

Не втратити себе Алісі допомагає не лише рефлексія над подіями навколо, але й звернення до минулого досвіду. Вона пригадує завчені віршики, повторює шкільні факти та намагається відтворити знайомі правила у нових умовах. Ці знання не завжди помічні у вирі подій країни див, проте вони допомагають Алісі лишатися собою й не втрачати зв’язок із минулим. Вона зберігає свої уявлення про норму і не приймає нові правила повністю. Аліса часто дивується, заперечує те, що вважає хибним, і регулярно називає речі безглуздими. Саме такі оціночні судження дозволяють їй залишатися собою.

Те саме стосується цінностей: Аліса ввічлива, співчутлива, допитлива і чесна. Це не змінюється навіть тоді, коли навколо виникають озера з її сліз, немовлята перетворюються на поросят, а придворні карти грають їжаками у крокет, використовуючи фламінго у якості молотків.

Цікаво на тему: Інтелектуальна магія: 5 кращих фентезі-книг для довгих зимових вечорів

Аліса як рольова модель

Головна героїня Керрола не розчиняється у дивині країв, до яких її приводить Білий Кролик. Вона не піддається страху, не дозволяє втягнути себе в ігри без правил і не ображається на персонажів, які сприймають її по-своєму. Аліса не лише зберігає себе в абсолютно нових умовах, але й навчається нового – її зміни поступові та обдумані й наприкінці історії вона більше не лякається хаосу. Вона набуває упевненості, вчиться чесно називати деякі речі нісенітницею та не боятися авторитетів. Її зміни помітні, після пригод у країні див Аліса прокидається більш «загартованою», проте все ж лишається собою – вихованою та допитливою вікторіанською школяркою.

На прикладі Аліси, Льюїс Керрол вчить дітей досліджувати світ, адаптуватись до нього, проте не забувати про власні межі. Для внутрішньої гармонії та збереження свого «Я» найважливішим залишається вміння сумніватися, відстоювати власну позицію та берегти свої цінності. Саме такий посил пропонує класична казка про сюрреалістичні метаморфози. «Пригоди Аліси в країні див» – книжка про цінність самоусвідомлення, яка водночас занурює дітей і дорослих у насичений фентезійний світ. Зрештою, читачі й читачки завжди вважали її смішною, дивною, затишною чи повчальною, але ніколи – нудною.