Кінцугі — японське мистецтво цінувати недосконалість

Про речі

Кінцугі — це традиційне японське мистецтво ремонту керамічного посуду. Замість того щоб склеїти чашку непомітно, японці придумали реставрувати її за допомогою соку лакового дерева, змішаного з дорогоцінним (золотим чи срібним) порошком. Так тріщини стають ще помітнішими й підкресленими, а сама річ набуває нового, унікального вигляду. Вибір саме коштовного порошку не випадковий: це підкреслює цінність предмету та його тріщин.

Якщо говорити лише про речі, то поломки, потертості й сліди використання — це свідчення історії їх і людей, що ними користувалися. І вони, як і спогади про минуле, не заслуговують на маскування чи забуття. Підкреслені коштовним металом «вади» роблять речі унікальними. І це дійсно мистецтво — зуміти перетворити недолік на красу.

Таке ставлення до предметів, що нас оточують, особливо актуальне сьогодні, у часи споживацтва, коли нам нічого не вартує викинути, скажімо, картину в старій потертій рамі, й купити замість неї нову та модну. Попри зростаючі фінансові можливості у нас залишається все менше речей по-справжньому цінних. Тих, що мають душу та з якими пов’язані спогади.

Про філософію

У більш широкому, філософському сенсі, кінцугі полягає в прийнятті недосконалостей як невіддільної частини чогось прекрасного. Замість того, щоб не помічати або боротися з недоліками своїми чи чоловіковими, їх можна прийняти та зрозуміти, що саме вони роблять нас прекрасними. Що шрам від кесаревого — це наша свідома самопожертва і безумовна любов, сиве волосся — свідчення того, що ми жили та відчували, зморшки на обличчі — це від сміху та щастя, а помилки в минулому, які ретельно приховуються від світу й самих себе, — це наше життя та неповторний досвід.

Про саморозвиток

Успіх, краса, молодість — ось що цінується та звеличується сьогодні. У гонитві за ідеалом нас підстерігають не лише злети, але й розчарування. Мистецтво кінцугі — це і мудрість прийняття своїх невдач і вад. Це сила духу для того, щоб скинути з п’єдесталу ідеально-глянсову мрію й поставити на її місце себе та своє життя. Хоч і далеке від взірцевого, зате справжнє. Зі своїми тріщинами, спогадами та історією.

Багато хто з відомих людей зізнавалися в тому, що саме падіння та невдачі загартували їх, зробили сильнішими та, врешті-решт, допомогли досягти успіху. Волта Діснея, наприклад, вигнали з газети через «брак уяви та хороших ідей». Джоан Роулінг не мала грошей, щоб надрукувати свій перший роман про Гаррі Поттера, а потім 12 разів отримувала від видавців відмови в публікації. Сильвестр Сталлоне був настільки бідним, що йому прийшлося продати свого собаку за 25 доларів. А отримавши гонорар за свого Роккі, перше, що він зробив, — викупив його назад уже за 15 тисяч. Columbia Pictures розірвала контракт з Мерилін Монро через «відсутність таланту та зовнішніх даних». А Анджеліну Джолі в дитинстві дражнили через її зовнішність.

Подібні ситуації можна віднайти в біографії чи не кожної успішної й не дуже людини. Але відмінність перших від других полягає в тому, що невдача не примусила їх зупинитися, а зробила несхожими на інших і стала частиною їхньої унікальності.

Про стосунки з близькими

Мудрість філософії кінцугі можна застосувати й до оточення. У нас є купа упереджень не лише щодо себе, але й близьких. І ми з радістю готові їх судити за найменші промахи чи вади. Спробуйте не дивитися крізь призму власних суджень та сподівань, а недоліки сприйняти як частину унікальності близької людини.

Навіть якщо чоловік лише з третього нагадування повісив ту полицю у ванній. Зате він добре готує / чудово бавиться з дітьми / найкраще у світі турбується про вас, коли ви захворієте (знайдіть або додайте щось своє). Саме цей набір рис і робить його тим, хто він є і в кого ви колись закохалися.

На простому прикладі розбитого посуду філософія кінцугі допомагає краще зрозуміти світ і його красу. Спробуйте і ви побачити прекрасне в зів’ялому бутоні, старечих зморшках, осінній печалі. І бути вдячними за цю красу та її недосконалість.