В антології під назвою «Історії з хорошим (і не дуже) кінцем» вона збирає лаконічні історії випускниць свого авторського курсу «MyStory», що дає голос звичайним жінкам з різних професій, яким є що розповісти. Кураторка видання нагадує читачеві про цінність простих історій:
«Нам усім зараз потрібні легкі й цікаві розповіді. Щоб розслабитися після тривожного дня. Зробити паузу, озброївшись печеньком і чайком. Заспокоїти розбурханий мозок перед сном і відірватись від екрана. Щоб провести в тому-таки ліжку ранок вихідного дня, нікуди не поспішаючи, попиваючи каву й гортаючи сторінка за сторінкою цікаву книжку…»
Приземлені історії про побут, стосунки та знайомі усім переживання часто зазнають знецінення. Побутує думка, що література має бути «складною» для того, щоб заслужити визнання, проте чи завжди це так? Часто її висловлюють люди, які зі спокійною совістю споживають розважальні серіали та фільми, слухають «легку» музику або ж годинами дивляться відео на Ютубі. Час від часу ми всі потребуємо розвантаження, і художня література може допомогти із цим так само як інший контент. Саме тому Ірена Карпа презентує нам своєрідну «мозаїку» зі звичайних історій, що не потребують ані пошуків глибоких сенсів, ані складного аналізу. Молоді авторки занурюють читача у вир життя, підіймають актуальні та близькі теми, змушують нас пригадувати власне минуле і казати – «таке буває». У передмові Карпа наводить приклади тематичного різноманіття збірки:
«Кохання і зрада у великому місті. Раптове викриття. Пранк над колишніми. Раптова трансформація нікчеми в чоловіка бодай мотивацією. Історії про те, як ми, ставши суб’єктними жінками, уникаємо близькості. Палкі і пристрасні. Чуттєві і жорстокі. Щемкі й іронічні. Як саме життя.»
На сторінках «Історій з хорошим (і не дуже) кінцем» ми знайомимося з різними жінками та їхнім досвідом. Письменниці чесні й прямолінійні – вони відкрито пишуть про інтимні переживання, розкривають приховане, змушують сміятися й інколи сумувати. Вони дозволяють собі не бути повсякчас «серйозними» і це дає їм змогу зачепити читача, показати щось справжнє, описати щастя й розчарування, злам очікувань і прийняття життя в його складності.
Цікаво на тему: Трохи про особисте: що надихає авторів EVA Blog
Колись давно видатний англійський письменник Соммерсет Моем в одному зі своїх романів порівняв життя з перським килимом. Нас так само формують численні узори, заплутані й загадкові – це люди навколо нас, пам’ятні предмети, пориви почуттів, наші рішення, бажання та випадковості, які роблять нас нами. У збірці ми бачимо лише невеличкі уривки досвіду персонажок, та навіть у них можна помітити незбагненні узори, що складають їхнє життя. На думку спадає вишневе брауні з оповідання Анастасії Вединської, гул сирен у тексті Юлії Гончар, ракетки для бадмінтону Анастасії Нарольської. Список можна продовжувати й далі: такі елементи є важливими для історій кожної з персонажок і зрештою їхнє значення стає зрозумілим читачеві. Під час читання «Історій з хорошим (і не дуже) кінцем» кожен зможе провести паралелі зі своїм життям і раптом усвідомити, що йому теж є про що розповісти. Зібравши докупи вдалі історії своїх учениць, Ірена Карпа показує, що багато хто може писати цікаво, спираючись на свій побут, оточення й досвід:
«Звідки брати конфлікти для книги? Як створити неперевершеного негідника, за злодіяннями якого читач слідкуватиме із завмерлим серцем? Де сісти чи куди поїхати, щоб навигадувати карколомних пригод? Моя відповідь дуже проста: роззирніться навколо, киньте оком на своє минуле, глипніть усередину.»
Літературний процес може багато втратити, якщо критики та видавництва ігноруватимуть прості історії, що відгукуються мільйонам читачок. Їх знецінення позбавляє досвіду близькості з авторками, які є простими людьми, «такими, як я». Хороше не завжди має бути складним, іноді достатньо вдало поданої, написаної простими словами та знайомої історії про переживання, з якими стикається більшість. Історії універсальні за посилом, проте індивідуальні й цікаві за формою та змістом. Вони можуть нормалізувати власний досвід читачок, зцілювати, прикрашати їх відпочинок і навіть надихати. Хто знає, можливо вам теж колись захочеться заговорити з незнайомцем у трамваї, як в оповіданні Тетяни Осіпенко, чи вилити душу бармену, наслідуючи персонажа Юлії Зарікан?
«Історії з хорошим (і не дуже) кінцем» близькі до тих, що можуть трапитися з будь-ким. Попри це, навчені наставницею в особі талановитої Ірени Карпи, авторки пишуть впевнено та зі смаком. Тож відкиньте стереотипи (якщо вони у вас є) та насолоджуйтесь легким, приємним і водночас рефлексивним читанням.
Жирна шкіра часто вважається найпроблемнішою, адже постійно страждає від надлишкового блиску та висипів. Але ж… Докладніше
Яку б баночку з полиці в магазині не зняла, все з неї аромати розносяться. А… Докладніше
Буває ж, що знайомишся з новим для себе продуктом (особливо серед трендових), і він начебто… Докладніше
Є два поширених типи догляду за волоссям. Перший – «Я помила, висушила, а що їм… Докладніше
У кохання багато граней – воно існує у вчинках, у голосі, в тілі. Іноді доторки… Докладніше
Якщо ти теж із захопленням спостерігаєш за дівчатами з ідеально укладеними бровами, а сама ніяк… Докладніше