Право не знати, що далі: роман про життя без чіткого плану

Стояти на місці – не завжди погано

Йонджу все життя грала ролі, що мали б привести її до успіху – відмінниця у школі, студентка престижного університету, працівниця великої компанії та хороша дружина. Проте не так сталося, як гадалося – жінка опиняється на межі цілковитого виснаження, її втомлює беззмістовність роботи й вічна конкуренція з колегами, а шлюб зрештою закінчується розривом. Йонджу більше не прагне виправдовувати очікування інших, тому приймає спонтанне рішення змінити стиль життя і втілити підліткову мрію – відкрити книгарню.

Йонджу ставить себе в ситуацію невизначеності, адже на початку справи у її бізнесі не йдуть вдало. Їй не лишається нічого, окрім як прийняти те, що будувати чіткий план немає сенсу. Йонджу і без того втомилася від планів, вони тиснули на неї, виснажували та змушували йти за цілями, які вже втратили свою цінність. Інші персонажі роману також перебувають «у підвішеному стані», але не прагнуть негайно з нього вийти, навпаки – вони вчаться не вимагати від себе негайної відповіді про те, що буде далі. 

Наприклад, один із найприємніших героїв на ім’я Мінджун переживає кар’єрну кризу, адже не знає, чого хоче від життя. «Хюнам-тон» дає йому можливість зійти з запланованого шляху – він влаштовується в книгарню на посаду баристи і знайомиться з Йонджу, яка має з Мінджуном багато спільного. Разом вони «беруть паузу», адже ніхто не мусить постійно перебувати в русі і знати, де лежить його пункт призначення. Іноді, стояти на місці – корисно, особливо якщо це місце дає нам перепочити і зібратись із силами.

Цікаво на тему: А що таке «Щастя»?

Невизначеність як норма

Хван Бо-Рим описує багатьох персонажів, які не знають, куди рухатися, відчувають сумніви та розгубленість. Книгарня стає прихистком для офісних працівників із вигоранням, самотніх людей, відвідувачів книжкового клубу та тих, хто шукає розради й порятунку в читанні. Їх переживання точно відгукнуться дорослому читачеві, який разом із Йонджу, Мінджуном і відвідувачами «Хюнам-тон» зможе порефлексувати над невизначеністю і навчитися приймати тимчасовість як нормальний стан.

Книжковий клуб у книгарні частково перетворюється на імпровізовану групову терапію – ми дізнаємося про історії відвідувачів, які все ще шукають своє місце у світі, змінюють роботу, переживають кризи та розчарування в «успіху», нав’язаному ззовні. Таких, як Йонджу – багато, і єдиним виходом для них є прийняти цінність тимчасовості. Бо-Рим не дає своїм персонажам великої мети, навіть сама книгарня зрештою може виявитися лише етапом у житті головної героїні. Натомість, авторка дає їм можливість зупинитися у тихому затишку книгарні «Хюнам-Тон», випити кави, погортати сторінки улюбленої книжки чи зав’язати нове знайомство – усе це відновлює життєвий ресурс відвідувачів і дозволяє жити теперішнім моментом.

Цікаво на тему: Як виробити звичку читати більше книжок

Життя – марафон чи прогулянка?

Ми мислимо історіями – усьому надаємо сенс, шукаємо причини і наслідки, вигадуємо цілі. Проте, наші історії складніші за класичну «подорож героя» – у нас немає дракона, якого треба вбити, принцеси, яка впаде у наші обійми після порятунку, як немає і досягнення, після якого ми гарантовано будемо «жити довго і щасливо». Саме тому не варто чекати, коли все в нашому житті стане на свої місця, не варто виснажувати свої сили і «бігти марафон» у пошуках фінішу – ми бачимо це на прикладі Йонджу та її оточення. Іноді варто роззиратися навколо, цінувати плинність і невизначеність, відпочивати від гонитви за успіхом.

Зрештою, усі ми маємо право не знати, що буде далі, й не тривожитись про речі, яких ми не можемо змінити. «Ласкаво просимо до книгарні «Хюнам-тон»» – реалістична історія, яка показує життя таким, яким воно є для більшості з нас. Воно підкидає нам злети й падіння, залишає нас у невідомості, проте водночас оточує простими радощами – цікавими книжками, приємною тишею, смачною кавою та підтримкою від ближніх, які ще донедавна могли бути цілковитими незнайомцями.