Що робити, якщо дитина прогулює школу

Якщо запитати дорослих, то виявиться, що тих, хто жодного разу не прогуляв шкільні заняття, — лічені одиниці. Тому, дізнавшись про прогули своєї «копії», не варто істерити «Та я у твої роки…» Така реакція ситуацію не виправить, тільки викличе відторгнення і посилить проблему.

Причини та приводи прогулів

Насамперед без моралей та криків з’ясуйте, чому дитина не відвідує школу і як довго це триває. Найчастіше причинами, приводами й мотивами можуть бути:

• проблемні стосунки з декількома або більшістю однокласників, дітьми з паралельних або старших класів, шкільний булінг;
• непорозуміння з учителями;
• часті виклики батьків до школи;
• страх отримати погану оцінку — одне невиконане домашнє завдання і — перший прогул, а за ним другий, третій і так далі;
• відсутність інтересу до предмета, що може бути обумовлено не тільки нерозумінням матеріалу, але і його відмінним знанням або низькою кваліфікацією вчителя;
• відчуття вседозволеності, відсутність батьківського контролю за успішністю і зацікавленості, що відбувається в шкільному житті;
• докори класного керівника за відмову батьків здавати гроші на потреби класу, школи, екскурсії;
• патологічна потреба в постійному «цікавому» проведенні часу, особливо якщо підібралася компанія, яка культивує шкідливі звички.

Причина прогулу може ховатися і поза школою. Смерть родича, знайомого або домашнього улюбленця — стрес, який змусить і дорослу людину безцільно блукати вулицями.

Напружена атмосфера в домі, розлучення батьків або постійні претензії до дітей з приводу успішності можуть стати протестним мотивом для систематичних прогулів.

Існує і банальний варіант, коли просто ліньки йти на заняття. При цьому дитина знає, що контролювати, чи дійшла вона до школи, батьки не будуть: «Ну і не піду в школу, дома посиджу, а ввечері сходжу на кілька годинок на вулицю». Найчастіше це трапляється з підлітками, які навчаються в другу зміну.

Читайте також: «Як виховати білінгва».

До речі, з’ясовувати причини прогулів треба особливо делікатно, адже вони можуть бути викликані дуже важливим почуттям — першою закоханістю.

Що робити

Спочатку про те, чого робити не можна. Не сваріться, не карайте фізично, не відлучайте від інтернету і не пускайте в дію інші погрози — не дам, не куплю, не підеш. Покарання, якщо і допоможуть, то ненадовго. Також не проводжайте підлітка до дверей школи, це лише викличе насмішки. Але якщо вважаєте, що супровід дійсно потрібний, то вдайтеся до нього лише кілька разів. При цьому бажано замаскувати похід, наприклад, візитом до фізкерівника — яким видом спорту він порадить зайнятися.

З’ясувавши причину, реагуйте адекватно:

1. При поганих взаєминах з дітьми з паралельних класів або старшокласниками спокійно поспілкуйтеся з класним керівником, шкільним психологом і завучем з виховної роботи. Паралельно шукайте спеціаліста поза школою, який проведе з дитиною кілька занять з поліпшення навичок комунікації. Іноді працює схема, описана нижче.
2. Якщо шкільний педагогічний колектив не може розв’язати проблему стосунків вашої дитини з однокласниками, дійте самостійно! Налагоджуйте дружні взаємини з батьками «конфліктних» дітей. Навіть якщо ваші статуси й погляди на життя не збігаються, точки дотику можна знайти завжди! Сходіть всі разом (діти та батьки) в парк розваг, на спортивне змагання, у квест-кімнати, на пікнік, придумайте привід і запросіть їх у гості.
3. Припиніть лаяти дитину за погані оцінки. За статистикою, успішними у дорослому житті стають саме трієчники, а не відмінники. Якщо ж вважаєте за потрібне підтягнути успішність, то шукайте репетитора, з яким дитині буде цікаво. Він допоможе і тоді, коли знання учня вищі, ніж вимагає шкільна програма. Але і в цьому випадку потрібна профілактична бесіда про правила поведінки на уроках з предмета. Проводити її краще разом з учителем-репетитором.
4. Не соромтеся і не лінуйтеся ставити дитині запитання про події як в особистому, так і в суспільному шкільному житті. Якщо вона не хоче ділитися такою інформацією, значить проблема в вас. Міняйте стиль спілкування. Сходіть за порадою до фахівця з дитячої та сімейної психології.
5. Запишіть дитину в спортивну секцію. Заняття спортом, особливо єдиноборствами, краще за інші привчають до дисципліни, осмислення понять «потрібно», «важливо», «не можна». Якщо з’явилася погана компанія, докладіть максимум зусиль, щоб і ці діти почали ходити в ту ж групу. Попередьте про проблему тренера.
6. Може, дитина із задоволенням буде ходити й в інші гуртки? Музика, живопис, управління квадрокоптером, робототехніка? Цікавтеся, шукайте, записуйтеся, займайтеся!
7. А якщо це перше кохання? Розкажіть про свій досвід. Порадьте, але не нав’язуйте модель поведінки. Вирішуйте разом, можливо, потрібні зміни в зачісці чи стилі одягу. І навіть якщо любов буде без відповіді, все-таки краще, коли вона є!

Що робити, якщо причина прогулів в стресі, викликаним домашніми розбратами? Відповіді очевидні. А ось пережити перші зустрічі зі смертю допоможе щоденне спільне проведення часу поза домом.

І остання рекомендація. У разі прогулів через проблеми в школі не поспішайте міняти її. Складнощі в комунікації з дітьми або вчителями обов’язково виникнуть і в іншому місці. До такого радикального способу, так само як і до переводу дитини на домашнє навчання, можна вдатися тільки після рекомендації кількох фахівців-психологів.