Що таке синдром «білого пальта» та як дізнатися, чи є він у тебе

Що таке синдром «білого пальта»?

Синдром «білого пальта» – модель поведінки, коли людина займає позицію моральної, інтелектуальної або життєвої переваги та використовує її як право судити й повчати інших. У більшості випадків це відбувається без запиту від оточуючих і обов’язково з ноткою «ви просто ще не доросли». З погляду психології така поведінка близька до самопідкріплюючого відчуття моральної правоти. Нам взагалі властиво вважати себе «трохи кращими/вищими за середнє», особливо в питаннях моралі. Ілюзія моральної переваги помітно сильніша, ніж, наприклад, ілюзія «я розумніша за всіх», і це підтверджено науково👩‍🎓 Тобто «біле пальто» – це не просто «я впевнена в собі». Це «я впевнена, що в сто разів краща в моральному плані, а значить маю право оцінювати максимально яскраво та вголос».

Цікаво на тему: Синдром відмінниці: чому не варто бути хорошою дівчинкою?

Чим синдром «білого пальта» відрізняється від класичного завищеного ПВВ?

Дуже близькі, але водночас різні моделі поведінки:

1. ПВВ (почуття власної важливості) про статус і цінність себе. Я краща, я крута людина, любіть мене – я особлива, тому що класна.
2. Синдром «білого пальта» про мораль і правоту. Я правильна, а ви – ні. Я краща за вас, тому що права й зараз я вам це поясню (хоча ви мене не просили).

Тут просто важливо зрозуміти й розділяти той факт, що моральна перевага – це окрема історія. Вона може бути навіть у скромних, не нарцисичних людей і просто вмикатися в моменти, коли хочеться внутрішньо або зовні піднятися над чужою помилковістю. Так що в цілому, ПВВ і синдром «білого пальта» перетинаються, але це не одне й те ж. Почуття власної важливості може існувати без «білого пальта», наприклад, я – зірка, але нікого не вчу, як жити тим більше якщо мене не просять. Своєю чергою «біле пальто» може бути «одягнуте» без яскравого ПВВ – я тиха людина, просто всіх засуджую мовчки, а частіше вголос😊

Цікаво на тему: Як розпізнати токсичну дружбу: 10 тривожних дзвіночків

Синдром «білого пальта» – це розлад психіки чи просто особливості характеру?

Чим популярнішими стають психологи, тим більше повсякденної поведінки записується в психічні розлади. Але ж у такому випадку питанням повинні займатися безпосередньо профільні фахівці – психіатри, чи не так?🤔 Однак на практиці – ні. Головне – поселити в собі думку «може, сходити до психолога?», а далі проблеми, які потрібно терміново опрацьовувати, виникнуть як кролик з капелюха😂

До чого я веду? Синдром «білого пальта» можна сміливо ставити в один ряд з газлайтингом, токсичною поведінкою, співзалежністю, емпатичністю, синдромом самозванця… Це все не діагнози, а звичайні поведінкові патерни, риси особистості, тимчасова реакція на обставини тощо. Я не проти психології (я за неї руками й ногами), але проти того, коли нормальні людські реакції подаються, як «у вас серйозні проблеми, потрібно терміново пройти курс. На коли записати?». Поясню трохи докладніше:

• якщо тобі кажуть «потрібно опрацьовувати, бо з тобою це залишиться назавжди» – червоний прапор. Звичайні й цілком здорові моделі поведінки містять тенденції, які можуть змінюватися швидше, ніж ти про це подумаєш. Більшість «синдромів без діагнозу» – зовсім не клеймо, яке з тобою назавжди, а звичні способи жити, захищатися, реагувати тощо. Звички змінюються під впливом нового досвіду й середовища проживання. Зміна оточення, моральне дорослішання, отримання нових навичок і знань – це стоїть на першому місці. Терапія у психолога є крайнім заходом (рідко обов’язковим), навіть якщо ти геть загубилася в собі;
• обіцяють допомогти з проблемою за 7, 14, 30 днів. Тобі просто продають надію. Поведінкові патерни формуються роками й настільки чіпко чіпляються за наш спосіб життя, що ніяких часових рамок для позбавлення від них не може бути апріорі.

Загалом, не існує ніякого розладу психіки під назвою синдром «білого пальта». Хоча «білопальтовість II стадії» звучало б не погано🙃 Це звичайний поведінковий патерн, в крайньому разі – психологічний захист. І тут потрібно чітко розділяти прояв цієї поведінки. Якщо ти одягаєш «біле пальто» тільки коли зачіпають болючу тему – це абсолютно нормально. Просто ситуативна реакція на тригер, що виражається в моральному домінуванні😎 А ось кілька інших прикладів вже не такі «пухнасті»:

1. Синдром «білого пальта» є частиною більш широких проблем. Нарцисичні риси, тривожність, перфекціонізм, травми сорому тощо. Тут пальто виступає способом не відчувати вразливість ціною систематичного морального пригнічення оточуючих. Як ти розумієш, проблема не в пальто, а в тригерах, які змушують його носити.
2. Людина більшу частину часу перебуває в режимі «морального нагляду». У цьому випадку така поведінка стала просто рисою характеру. Чи назавжди це? Можливо, але швидше 50/50. Як я говорила вище, звички мають властивість змінюватися від дуже багатьох факторів.

Підсумувати можна так. Синдром «білого пальта» не є розладом психіки, але водночас і не мила звичка. Це механізм, поведінковий інструмент, який, безумовно, може бути дуже токсичним і для інших, і для самого носія.

Цікаво на тему: Психотерапія з ШІ – чи не too much це?

Що сприяє розвитку синдрому «білого пальта»?

Зафіксуймо: «біле пальто» – не вроджений скіл і його не видають в пологовому будинку разом з порцією грудного молока. Є два найвищі трампліни, що ведуть до примірки «білого пальта» й три невеликих, але теж вагомих. До основних відноситься, по-перше, невпевненість у собі та страх помилитися. Чим страшніше нам бути неправими, тим сильніше тягне в «я права у всьому». По-друге, самоствердження через порівняння. Мозок просто обожнює соціальні порівняння: думка «Я краща за них» – це блискавичний допінг для самооцінки, який з легкістю може перерости в залежність, що має вигляд «білого пальта». Що стосується трьох інших факторів:

• сильна моральна ідентичність. Коли бути в режимі «я завжди права й все, що роблю – правильно» стає частиною твого «я», будь-яка незгода сприймається як атака на особистість, а «біле пальто» – мантією, в якій ти борешся з нападниками;
• дорослішання в середовищі, де правота є синонімом любові. Звучить дивно, проте поглянь на ситуацію без рожевих окулярів. У дитинстві люблять, коли ти хороша, а помилятися – соромно. Поступово «біле пальто» стає бронею й помилки інших набагато легше розглядати під лупою, даючи рекомендації «як правильно», ніж переживати та виправляти свої.
• соцмережі та культура публічної правоти. Лайки за правильну позицію підкріплюють відчуття, що моральна строгість – це щось з вищого розуміння життя. У коментарях 99% людей сидять у найбілосніжнішому пальто у всесвіті😉

Якщо біле пальто «зшито» з досвіду та звичок, значить, і «розпарюється» воно теж досвідом і звичками. Не одним клацанням пальця і його неможливо видресувати, приручити.

Як зрозуміти, що ти часто одягаєш на себе «біле пальто»?

Ти даєш «правильні» поради без запиту від людини. Тебе не питали, а ти вже «ну, слухай, треба було…». Твої фрази часто починаються з: «А ось я б так ніколи», «Нормальні люди поводяться по-іншому», «Тут все зрозуміло». Це класика часто необґрунтованої «позиції зверху». Ти більше помічаєш чужі помилки, ніж свої. І тут дуже цікавий момент – свої помилки виправдовуються обставинами, а чужі – неправильним життям людини😁 Тобі складно вибачатися або визнавати: «я була не права». Адже якщо ти це зробиш, то пальто злегка забрудниться, а тобі в ньому комфортно, тепло, та й модне воно, що вже приховувати. Ти відчуваєш насолоду від відчуття праведного обурення. Це реальна психологічна нагорода, оскільки злість у комплексі з правотою дають сильне відчуття контролю та власної значущості.

Якщо збіглося 1-2 пункти – окей, ми всі іноді «в білому». Якщо 4-5 – швидше за все, пальто не просто на примірці😉

Цікаво на тему: 10 психологічних причин, чому ти не можеш залишатися собою серед інших

Чи потрібно боротися з синдромом «білого пальта»?

Саме боротися – ні. Розуміти та знижувати його значущість у твоєму «гардеробі» – звичайно ж, так, якщо помічаєш, що такий одяг заважає жити. Може виникнути питання «А чому не боротися?». Тому що боротьба в цьому випадку буде лише ще одним приводом стати «правильним борцем з неправильністю». Підсумок? «Біле пальто» відправляється в найдорожчу хімчистку – настав час сяяти по-справжньому🤩

В цілому, білопальтовість притаманна абсолютно кожній людині й все безпосередньо залежить від того, наскільки цей поведінковий патерн поглинає тебе як особистість:

• відносини регулярно «тріщать по швах» через твою безальтернативну правоту;
• люди поруч з тобою напружуються і закриваються навіть від незначних контактів;
• ти сама часом ловиш себе на думці, що втомилася бути «суддею світу» й щось у цій схемі явно не так;
• у моменті ти відчуваєш ейфорію, але через деякий час всередині багато роздратування.

ТОП 4 тригери, коли варто серйозно задуматися над частотою носіння улюбленого, неймовірно красивого «білого пальта». Якщо після прочитання цієї статті ти раптом зловила себе на думці «Хм, так я, виявляється, іноді теж в «білому пальті» – вітаю, ти – жива людина🥳 Питання не в тому, щоб викинути пальто на смітник і ходити з незрозумілою важкістю всередині. Питання в тому, щоб одягати його за потреби, а не тому, що страшно, боляче або треба терміново відчути себе найправильнішою і морально зрілою.

Зізнавайся, часто одягаєш «біле пальто»? Або не знімаєш його в принципі?🤭 Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе корисною.