Що треба знати батькам першокласників

Першокласники, наприклад, іноді не реагують на прохання «Діти, дістаньте, будь ласка, книги», доки до них не звернуться особисто. А все тому, що до 7 років вони не відчувають себе частиною системи, колективу. Тому програвайте вдома з іграшками можливі шкільні ситуації. Це допоможе дитині зрозуміти, що на неї чекає, та бути трохи готовою до нової діяльності.

Цікаво по темі. Організовуємо дитячий навчальний куточок

Мотивація першокласника

У розмові з дитиною спробуйте визначити, як саме вона уявляє школу та для чого ходитиме до неї. Найчастіше це може бути одна з чотирьох можливих мотивацій:

• Ігрова

Дитина йде до школи, щоб гратися. Вона носитиме до класу улюблені іграшки, а якщо втомиться, то встане посеред уроку й почне займатися своїми справами (говорити, їсти, ходити). У такому разі батькам потрібно набратися терпіння й дочекатися, щоб мотивація дитини «дозріла».

• Соціальна

Така дитина ходитиме до школи, щоб дружити. Для неї найважливіше — знайти друзів та спілкуватися. Іноді школяр з соціальною мотивацією може відмовлятися від навчання через те, що з ним «ніхто не дружить». У такому разі допоможіть йому відчути власну індивідуальність.

• Мотивація досягнень

Дитина йде до школи за гарними оцінками. Але першачкам оцінок не ставлять і завжди вчитися на відмінно теж неможливо. Тому така дитина легко може перетворитися на перфекціоніста. Спробуйте допомогти їй зрозуміти, що оцінки — це не головне. Більше про це — у статті «Дитячий перфекціонізм».

• Навчальна

Так теж іноді буває — коли дитина йде до школи для того, щоб навчатися та пізнавати нове. Якщо це про вашого малюка — просто чудово, адже він має зрілу й дорослу мотивацію!

Перші тижні — найскладніші

У цей час діти дуже втомлюються через нові незвичні навантаження, новий режим та колектив. Завдання батьків у перші тижні — зробити все для того, щоб дитина достатньо гуляла, відпочивала та гарно висипалася. Іноді першокласники в перший місяць навчання стають сльозливими, емоційними, агресивними. Це нормальна реакція. Просто допоможіть дитині подолати цей стрес — і все знову стане на свої місця.

• Не обмежуйте рухливість

Особливість першачків — вони не вміють довго сидіти на одному місці. Так відбувається через незрілість нервової системи. Тож не сваріть дитину за її непосидющість, а краще дайте можливість виплеснути зайву енергію.

• Пришвидшіть знайомство з класом

Теж дієвий спосіб полегшити адаптацію. Можна запросити однокласників до дитячого центру або ж просто в гості, щоб познайомитися. Коли етап знайомства буде позаду, їм буде простіше зосередитися на навчанні.

• Зверніть увагу на особистість учителя

Якщо він відрізняється за статурою, поведінкою, гучністю манери говорити від мами й тата, то дитина може почати його боятися. Поясність малюкові, що вчитель гучно говорить не тому, що сердиться та кричить, а для того, щоб усім було чутно.

• Будьте уважними

Варто уважно спостерігати, що дитина розповідає про школу, як грає. На жаль, іноді й у педагогів трапляються зовсім не педагогічні вчинки. Щоб попередити психологічну травму або вчасно її виявити, будьте уважними до змін у поведінці своєї дитини та побільше спілкуйтеся з нею.

Також пересвідчитесь у тому, що дитина знає, де знаходиться шкільний туалет та як ним користуватися. У класі повинна бути домовленість з учителем про те, як діти ходитимуть до туалету на уроці: вони проситимуться або ж просто тихенько виходитимуть.

• «Я з тобою»

Час від часу ви можете писати дитині (а якщо вона ще не читає, то малювати) листи,  які потрібно відкрити, наприклад, після першого уроку. Всередині — кілька теплих слів або ваш малюнок. Це така собі порція вашої любові, що допоможе сказати дитині: я з тобою.

Ще кілька корисних порад

• Не навантажуйте дитину додатковими гуртками чи секціями в перший місяць навчання.
• Будьте готовими до того, що в житті вашого сина або доньки з’являться нові авторитети. І якщо раніше вони слухалися та сприймали інформацію лише від вас, то тепер ви цілком можете почути у відповідь: «А вчителька сказала інакше».
• У понеділок, після тривалої близькості з батьками на вихідних, дитина, можливо, знову не бажатиме йти до школи. Уповільніть темп зборів, більше обіймайтеся та дайте з собою маленьку записочку або малюнок.
• Не говоріть у присутності дитини погано про школу або вчителя.
• Як би ви себе не почували, відводити дитину до школи потрібно в гарному настрої. Відчуваючи ваш спокій та тепло, їй буде простіше освоювати нову діяльність.
• Наприкінці першого тижня навчання влаштуйте домашнє свято, присвячене новому статусу вашої дитини — школярству.

І нехай навчання у школі приносить лише радість!