Катаріна Вінклер використовує страшний образ синяви, яка болем проступає на тілах жінок замість срібла чи перлів. Головна героїня її роману «Тернові прикраси», Філіз, вірить у те, що колись і сама стане «синьою жінкою», вступивши в шлюб, який майже завжди обертається домашнім насильством у сільській турецькій Анатолії. Життя її сім’ї міцно пов’язане зі свійськими тваринами, Філіз та інші діти й самі живуть «отарою», сплять на сіні й завжди коряться волі батька-пастуха.
На долю Філіз випаде багато випробувань, болісних, принизливих і страхітливо тривалих. Її шлях до вивільнення можна вважати дивом, хоча кінець роману важко назвати однозначно щасливим. Стиль Вінклер повертає до брутальної реальності, нічого не ховає та слугує ідеальним інструментом для дослідження мовчання й домашнього насильства.
Цікаво на тему: «Ти не можеш володіти Лейлою»: насильство, свобода і право на голос
У суспільстві, яке оточує Філіз, найбільшу вагу має родинна честь. Вона завжди виходить на перший план, коли як долями жінок нехтують заради підтримання контролю та збереження статусу їхніх батьків і чоловіків. Мовчання висить над усім селом головної героїні, більшість жінок носять «сині прикраси» різних відтінків, який залежить від кількості ударів, тож постраждалим немає до кого звернутися зі свідченням – його просто не будуть слухати.
У родині Філіз «тиша заходить у дім разом із батьком». Пізніше, коли вона виходить заміж за брутального Юнуса попри волю сім’ї, батько карає її вічним мовчанням – він відмовляється від доньки, тим самим завдаючи ще більше болю. Навіть весілля Філіз проходить для неї під знаком тиші – вона з гіркотою усвідомлює, що свято, яке вирує навколо, не призначено для неї. Вона – лише німа підстава для гуляння. Згодом, після «ритуального зґвалтування» й демонстрації його наслідків на публіку, Філіз розчиняється у мовчазному служінні Юнусу:
«У першій половині дня він хоче цигарок, кілька разів, з вогнем і попільницею, на обід плову з йогуртом, у другій половині дня — застеленого дивана для сну, а потім кави, свіжовипрану й попрасовану сорочку, увечері помиті руки, фаршированого перцю, свіжого пирога з молоком, помиті ноги й помиті пахви, мого розчесаного волосся, а вночі статевих зносин спереду та ззаду, він хоче мого німого болю й чуттєвого стогону».
Жінок зі шкірою, не всіяною синцями, часто зневажають як таких, що не вписуються в оточення. Насильство стає нормою навіть для самих жертв, а «сині прикраси» стають публічним нагадуванням про місце жінки в традиційній мусульманській общині. Синці на шиях і руках дорослих жінок ніби промовляють до молодих дівчат: «Це спільне для нас усіх, це чекає на кожну».
Через тривалий цикл зловживання силою з боку чоловіків і мовчання їх жертв, у селі Філіз виникає те, що можна назвати «химерною романтизацією» болю. Вінклер показує, як дівчата сподіваються, що їх «прикраси» будуть гарного небесного відтінку, коли як недоторканих жінок позаочі називають «безнебесні» й не бажають мати з ними справи. «Про що з ними можна говорити?» – так кажуть «сині жінки» й тим самим перетворюють синці на синонім до зрілості й «справжнього» жіночого досвіду.
Цікаво на тему: Хто такий аб’юзер та як його розпізнати
Катаріна Вінклер не творить ілюзій: «Тернові прикраси» – це історія щасливого випадку, зміни оточення та уваги від інших. Після двох переїздів разом із Юнусом і дітьми, Філіз опиняється в Австрії, де з кожним днем поглиблюється її усвідомлення ненормальності їх із чоловіком стосунків. Разом із цим страх лишається – Філіз все ще боїться за власне життя та життя дітей, адже Юнус залишається для неї втіленням абсолютної сили. Цей страх проявляється навіть тоді, коли соціальна працівниця пропонує жінці допомогу та прихисток:
«Такі слова, як захист і спокій, турбота, безпека, допомога, витають довкола мене, ніби переливчасті мильні бульбашки. Невже вона не знає, що Юнус вдереться до будь-якого притулку? Що він уб’є дітей, мене, жінок у притулку кухонним ножем?»
Твір Катаріни Вінклер правдивий і подекуди жорстокий – у тексті присутні деталізовані описи насильства чоловіка над жінкою та його наслідки. Втім, історія Філіз – це важливе читання, адже воно дозволяє усвідомити, яким є шлях до порятунку. Роман «Тернові прикраси» змушує нас відчути на своїй шкірі біль героїні та показує, що лише зміна оточення, позитивний приклад, увага та допомога від небайдужих людей можуть розірвати мовчазне коло домашнього насильства.
У будинку, де є діти та тварини, не буває тихо. Тут завжди щось відбувається. Банда… Докладніше
Схоже, обговорення навколо романтичного реаліті-шоу «Холостяк» не планують вщухати. Ми ще не встигли оговтатися від… Докладніше
Здається, колаборації брендів уже давно стали окремим жанром у маркетингу. Ми ще не встигли відпрацювати… Докладніше
Що буде, якщо поєднати французьку традицію створення парфумів з японською культурою і поп-артом? Щось дивовижне… Докладніше
Втомилася боротися з надмірною жирністю волосся? Тільки вчора помила голову, а сьогодні вона вже має… Докладніше
Коли ми говоримо про улюблені процедури для шкіри, то, звичайно ж, маємо на увазі догляд… Докладніше