Вербна неділя: історія та традиції, про які розповідають дітям

Цікаво на тему: Чистий четвер: прибираємо якісно всією родиною

Чому неділю за тиждень до Великодня називають Вербною

Давним-давно, близько 2000 років тому, в цей день Ісус Христос в оточенні своїх учнів в’їхав в Єрусалим. Вони прибули до столиці для святкування головного іудейського свята — Пасхи.

Серед учнів був Лазар, якого Ісус напередодні воскресив з мертвих. (Тому субота перед Вербною неділею називається Лазаревою.) Чутки про це чудо швидко розлетілися і вже дісталися столиці Ізраїлю. Щасливі іудеї та гості міста вітали Ісуса як свого Царя і Месію, віддавали шану, устеляючи дорогу, по якій ступав Христос, своїм одягом і гілками пальми, співали хвалебні пісні.

Так чому ж тоді день входу Господнього в Єрусалим має назву Вербна неділя? Все просто. Коли Володимир хрестив Русь, то один з основних атрибутів цього свята — пальмові гілки — замінили на гілочки пухнастої верби. Адже навесні в наших широтах квітне і має невеликі листочки лише це дерево.

Обряди та звичаї Вербного тижня

Церковні обряди Лазаревої суботи та Вербної неділі переплелися з народними традиціями, прикметами, повір’ями й ворожбою. Ось деякі з них.

У церкві на вечірньому суботньому богослужінні під час освячення верби кропили водою не самі гілочки, а паству. Проте люди вірили, що верба, з якою вони прийшли до церкви й на яку потрапили крапельки свяченої води, протягом року захищатиме будинок від неприємностей, приноситиме удачу мешканцям.

Ця віра виявилася настільки сильною, що ось уже близько 100 років після ранкової Літургії у Вербну неділю священники кроплять вербові гілочки. Люди несуть ці обереги додому і, перш ніж заховати у затишне місце, б’ють ними дітей, родичів і навіть худобу, примовляючи: «Верба червона, б’є до сліз, щоб ти був здоровий» і «Не я б’ю, верба б’є».

У народі також вважалося, що жінці, яка хоче зачати й виносити здорову дитину, потрібно у Вербну неділю з’їсти кілька освячених вербових «котиків». А ще обірвати стільки, щоб вистачило зробити намисто, і носити його до самих пологів. Після появи дитини на світ вербове намисто спалюють.

А ось прикмети, за якими раніше стежили у Вербну неділю, але зараз вони, на жаль, не працюють на 100%:

• сильний вітер — до вітряного літа;
• сонячний та теплий день — до доброго врожаю фруктів;
• вранішній мороз — до багатого врожаю озимих культур.

Ворожіння у Вербну неділю на нареченого було таким. Дівчата збиралися групами, перев’язували одну або кілька гілочок свяченої верби кольоровою стрічкою. Потім жеребом визначали «ворожку», якій зав’язували очі й віддавали вербовий букет. Після цього дівчата по черзі підходили до неї та, отримавши свій вербовий прутик, дивилися на колір стрічки. Якщо попалася біла — чоловік буде чесним і вірним; жовта — веселим; червона — красенем; зелена — богатирем; синя — багатим; фіолетова — гострим на язик базікалом; коричнева — похмурим і мовчазним; чорна — заздрісним і злим.

Ворожіння на майбутнє влаштовували й господині. Не у Вербну неділю, а ввечері в п’ятницю вони пекли булочки, додаючи у них «начинки», котрі позначали, яким буде наступний рік. Попадеться у випічці сіль — рік буде сумний; цибуля — слізливий; перець — повний неприємностей; цукор — веселий; родзинки — щедрий на подарунки та гарні події; брунька верби — щасливий. Їли такі булочки зазвичай у Лазареву суботу. А до Вербної неділі в п’ятницю готували випічку з записками на кшталт китайського печива з побажаннями.

У Вербну неділю ворожать й молодята. Їм треба встати на березі річки, з’єднати 2 гілочки свяченої верби й разом кинути їх у воду. Приб’ються обидві до берега — жити парі в батьківському домі. Якщо її гілка попливе до берега, а його — за течією, то можливе розставання через різні життєві цілі. Якщо обидві попливуть поруч, то все буде добре. Але якщо почнуть розходитися, то дивляться — чий прутик відпливає наліво, той зустрінеться зі спокусником(цею). Щоб ворожіння не збулося, потрібно сполоснути обличчя водою, 3 рази перехреститися та йти до самого дому не розмовляючи.

Цікаво на тему: Як відсвяткувати Великдень. Надихаємося Великодніми традиціями різних країн

Що не можна робити у Вербну неділю

За традиціями у Лазареву суботу та Вербну неділю вірянам заборонено:

• вчитися, працювати, зокрема шити, прибирати й готувати;
• ходити у гості та відвідувати клуби, кафе, концерти;
• сваритися, лаятися, лихословити;
• відмовляти тим, хто просить;
• влаштовувати гучні застілля;
• займатися сексом.

Одна з традицій, що ще не можна робити у Вербну неділю, в наш час здається дивною. У цей день заміжні жінки й дівчата ходили у хустках, адже було заборонено розчісувати волосся, інакше будуть неприємності. Найімовірніше заборона «залишилася і прижилася» з язичницьких звичаїв.

Дозволені страви

Уранці у Вербну неділю віряни йдуть до храму. Після служби заведено влаштовувати два сімейних застілля — обід і вечерю. Великий піст триває, але на святковий стіл дозволяється поставити:

• рибні страви;
• пісні салати й овочеві рагу;
• каші;
• гречані млинці;
• здобу, солодощі;
• фрукти, компоти, невелику кількість червоного або білого вина.

Категорично заборонені молочні продукти та міцний алкоголь. Готувати їжу треба в п’ятницю ввечері й вранці в Лазареву суботу, в яку, до речі, за традицією їдять риб’ячу ікру. У саму ж Вербну неділю готувати не можна, їжу зазвичай подають на стіл розігрітою або взагалі холодною.

Вербна неділя є своєрідним перепочинком у Великий піст, перед труднощами й випробуваннями Страсного тижня, який неодмінно закінчиться дивом Господнім — воскресінням Ісуса Христа.