Як розмовляти з дитиною про події, що розгортаються, та не викликати паніку

Як пояснити дитині, що відбувається?

Найперша порада – важливо заспокоїти себе. Паніка та неконтрольована емоційність дорослих спровокують аналогічну реакцію у дитини. Тож якщо відчуваєте, що не вдається опанувати емоції, вмийте обличчя холодною водою та сконцентруйтеся на повільному диханні животом. Намагайтеся відстежувати цей стан ще в зародку, щоб швидше взяти над ним контроль.  Лише в спокійному стані пояснюйте ситуацію дитині.

 

1. Уникайте гнівних, емоційних обговорень подій при дітях. Їм важко зрозіміти, на кого конкретно спрямовані ваші почуття, і негативний емоційний фон малеча може сприйняти на свій рахунок.

 

2. Чесно відповідайте на питання. Діти у будь-якому випадку чутимуть уривки інформації, допоможіть сформувати об’ємну картину. Не деталізуйте занадто драматичні подробиці (їх не всі дорослі можуть адекватно сприймати), але окресліть серйозність ситуації. Якщо не маєте відповіді на конкретні питання, чесно кажіть, що не знаєте, не домислюйте.

 

3. Допоможіть дитині прожити емоції. Чесно називайте їх своїми іменами: ось це відчуття – тривожність, а це – страх. Це нормально, що ти їх зараз відчуваєш. Я також відчуваю теж саме. Але ми одна команда і підтимуватимемо один одного. Додайте тілесний контакт, наприклад, обійміть. Допоможіть дитині відчути, що на вас можна у будь-якому випадку спертися. Покажіть, як можна дати вихід хвилюванню: намалювати страхи, випустити злість на подушку.

 

4. Сформуйте “острівці стабільності”. Продумайте для дитини рутинні дії, на яких можна сфокусуватися. Розмальовки, книжки, улюблені іграшки, фізичні вправи. Підтримуйте у дитини впевненість, що життя не зупинилось.

 

5. Обсудіть план екстрених дій. У випадках, коли кожна хвилина може стати вирішальною, важливо, щоб дитина знала, що їй робити. Покажіть, що необхідні речі забрані у рюкзак безпеки. Вивчіть, які місця квартири або будинку найбільш безпечні (подалі від вікон, ближче до несучих стін), та що потрібно першочергово робити у разі вибуху (закрити вуха, відкрити рот) чи пожежі (закрити шарфом або іншою тканиною дихальні шляхи). Розкажіть порядок дій, якщо буде потрібно швидко покинути житло: який рюкзак взяти, який одяг надягти. В ігровій формі протестуйте швидкий збір.

 

6. Підготуйте контактні дані, щоб швидко знайтись. Покладіть дитині у кишеню та рюкзак листочки з даними про дитину та її близьких: імена, номер телефону, адреси та інші дані, що допоможуть знайти вас у випадку, якщо раптово доведеться розділитися. Вивчіть з дитиною, як їй діяти, якщо вона втратила вас з поля зору.

Не намагайтеся повністю обмежити дитину у інформації, але бережіть її від панічних емоцій. Розробіть чіткий план дій у небезпечній ситуації, та в ігровому форматі допоможіть дитині його опанувати. Чудово, якщо вам ніколи не доведеться його втілити у життя. Спокійніше, якщо у критичний момент і ви, і дитина будете діяти швидкою командою.

Якщо у вашому місті активні бойові дії та вибухи

1. Ви – головне джерело стабільності для дитини. Якщо чутно вибух, важливо дати малечі відчуття опори, контакту. Візьміть за руку, погладьте по голові, обійміть, присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, або іншими способами дайте відчути тілесний контакт.
2. Акцентуйте, що ви разом й готові швидко діяти. Важливо проговорити дитині, що у вас є план дій та ви у будь-якому випадку будете захищати її.
3. Промовте техніку безпеки. Чуєш різкі звуки або вибухи –  одразу закрий вушка руками та відкрий рот. Відійди якомога далі від вікон та предметів, що б’ються, наприклад у коридор. (А краще взагалі такі предмети тимчасово прибрати подалі). Уважно слухай батьків та повтори порядок дій, щоб швидко покинути домівку. Назви імена мами, тата, та способи зв’язатися з ними, якщо ти загубишся.

Є чудовий вислів. У критичних ситуаціях ми не підіймаємось на рівень своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї підготовки. Тож завдання для батьків – підготувати дітей сприймати ситуацію серйозно, але без паніки, та допомогти чітко запам’ятати порядок дій.