Як виховати білінгва

• Білінгвізм і двомовність — чи є різниця?
• Методики виховання білінгвів
• Недоліки й переваги виховання білінгвів

Сучасні батьки впевнені, що знання іноземних мов — це важлива складова успіху. Тому намагаються ще в садочку навчити дітей англійської, французької чи німецької мові. Проте справжня мрія — дитина, яка з пелюшок вільно розмовляє двома й більше мовами. Така здатність називається білінгвізмом.

Білінгвізм і двомовність — чи є різниця?

Ці явища виникають через зовнішні причини, коли людина перебуває у двох і більше мовних середовищах. Проте вони не тотожні. Наприклад, більшість людей, які живуть на Сході України, — двомовні. Тобто однаково добре розуміють і українську, і російську, проте рідною вважають лише одну з них. Також знання мов відрізняється якісно й залежить від того, яке мовлення оточує людину. Так, жителі Заходу гірше розуміють російську, ніж жителі Сходу.

Справжній білінгвізм виникає тоді, коли мовне середовище складається з двох рівноцінних мов: тато говорить однією, мама — іншою. Так буває у змішаних шлюбах, при переїзді в іншу країну. Але білінгвізм відбудеться, тільки якщо кожен носій мови буде спілкуватися з дитиною винятково на умовно «своїй» мові, або ж двома мовами почергово. Якщо це правило не діє, то дитина вибере мову, яка превалює, й буде двомовною, а не білінгвом.

Методики виховання білінгвів

Одразу обмовимося, що доцільність штучного білінгвізму сумнівна. У країні, де панівною є одна мова, дитина не знайде комунікативної групи для реалізації іншої. Тоді починає діяти механізм забування. Тож виховання білінгва виправдано тоді, коли є двомовне середовище або воно виникне незабаром. Якщо ви просто хочете, щоб дитина вивчала іноземну, починайте після 5 років, коли малюк освоїть на базовому рівні основну мову навчання й спілкування.

• «Мама — одна мова, тато — інша мова». Правило діє всюди. Між собою батьки можуть спілкуватися будь-якою мовою з цих двох. Також «вибрати» одну з мов мають родичі, вихователі, вчителі — всі, хто так чи інакше спілкується з дитиною. Ця модель підходить для змішаних родин.
• «Час і місце». Умовно розділіть зони впливу: вдома, в магазині батьки спілкуються з малюком однією мовою, на прогулянці та в гостях — іншою. Досить складна методика для дітей, у яких ще не розвинене відчуття часу. Не працює, якщо немає вербальної підтримки оточення для однієї з мов. Наприклад, серед ваших знайомих ніхто не говорить удома англійською.
• «Домашня мова». Батьки спілкуються з дитиною однією мовою, середовище — іншою. Слід бути наполегливими й не дозволяти малюку переходити на «загальну» мову, підтримуючи білінгвізм.

Якщо виховання починати змалку, слід бути готовими до певних труднощів. Словниковий запас білінгвів формується по-іншому: в 1,5 року звичайна дитина знатиме приблизно 15 слів (одиниць), а білінгв — ті ж 15, проте унікальних серед них буде менше. Умовно кажучи, місце займатимуть ті ж слова, але іншою мовою. Отже, рахуємо не кількість слів загалом, а кількість унікальних одиниць, які й становлять словниковий запас.

До 4-5 років дитина плутатиме дві мови або створюватиме гібридні слова, вирази. Неодмінно виправляйте всі фонетичні й граматичні помилки, не дозволяйте говорити суржиком. Після 5 років дві мови мають чітко розділитися. Якщо в родині декілька дітей, разом виберіть мову спілкування.

Якщо ви плануєте віддавати білінгва до дитячого садка, переконайтеся, що він має потрібний словниковий запас мовного середовища. Інакше йому буде складно спілкуватися з вихователем і ровесниками. До того ж тривале перебування в оточенні з однією мовою призводить до забування іншої.

Недоліки й переваги виховання білінгвів

Є кілька серйозних небезпек, які чатують на малюка-білінгва:

• Значне навантаження на нервову систему. Дітям і так важко вчитися говорити; говорити одночасно двома різними мовами — ще складніше. Якщо білінгвізм штучний, може виникнути мутизм — повністю зникне мовлення.
• Мовні помилки. Якщо мови належать до різних сімей, то артикуляційному апарату важко видавати різні звуки (українське «р» — не те саме, що французьке «р»). Схожа ситуація з граматикою — дитина стає недорікуватою, будує дивні конструкції на межі двох мов.
• Труднощі з читанням і письмом, особливо якщо алфавіти схожі. Ситуація вам знайома: діти часто плутають російську й українську, змішують літери, неправильно читають. Так само буде з іншою мовою.
• Порушення артикуляції з різних причин: гаркавість, заїкання, шепелявість, акцент. Частину проблем допоможе вирішити логопед, проте батькам слід правильно поставити вимову.

Серйозні неврологічні проблеми зазвичай виникають, коли в дитини сповільнено розвиток. Якщо ваш малюк заговорив пізніше, складно навчається, відмовтеся від штучного білінгвізму.

Щоб дитина стала справжнім білінгвом, доведеться щодня підтримувати мовне середовище. При цьому батьки повинні ідеально (близько до ідеального) знати другу мову.

Без постійної практики одна з мов зазнає змін: відбудеться деградація (погіршення володіння мовою) аж до повного забування. Тому з великою ймовірністю, якщо малюк не практикується у школі, ви забуваєте говорити іншою мовою, він перестане бути білінгвом.

Не позбавлений білінгвізм і низки переваг. Зрозуміло, що знання декількох мов надає більше можливостей: аналітичні здібності таких дітей розвинені більше, ніж у ровесників; вони здатні обробляти й запамʼятовувати велику кількість інформації; активне використання мозку призводить до налагодження звʼязків між півкулями. Тож білінгви схильні до малювання, музики, інших видів творчості. З них виростають гарні перекладачі.

Існують у світі полілінгви й поліглоти. Вони вільно розмовляють трьома й більше мовами. Проте так трапляється закономірно, бо є різні мовні середовища. Штучний білінгвізм і полілінгвізм — важка й стресова робота як для дитини, так і для батьків. Тому перед початком експериментів добре подумайте. Можливо, краще віддати дитину перед школою до репетитора, який буде навчати її іноземної мови.