Які корисні звички варто розвинути в дитині

Як звички, сформовані в дитинстві, впливають на подальше життя

Чим довше людина дотримується певної звички, тим складніше її викорінити. Більшість звичок, отриманих в дитинстві, можуть існувати в дорослого в тому самому чи зміненому вигляді. Наприклад, дитина, яка звикла завжди складати свої речі на місце, навряд чи буде залишати їх абиде, коли подорослішає.

Сформована в дитячому віці звичка до самостійного ухвалення рішень гарантує, що у майбутньому людина зможе взяти під контроль своє життя, не перекладатиме відповідальність на інших і самотужки справлятиметься з наслідками своїх рішень. Це стосується усіх сфер нашого життя: чи це особисте життя, чи грошове питання, чи ведення власної справи.

Які звички формуються у дітей від 2 до 15 років

Чим старшою стає дитина, тим міцніший «фундамент» для закладання певних звичок вона має. Від однорічного малюка батьки не очікують того, що він помиє посуд після їди, а ось для підлітка це може бути одним із варіантів обов’язку. Пропонуємо невеликий перелік корисних звичок, які можна розвинути в дітях від 2 до 15 років.

У 2 роки малюк уже дорослішає, тому час починати роботу над корисними звичками. Серед них найважливішим є догляд за собою. Необхідно показати дитині як правильно вимиватися, мити руки, приймати ванну та чистити зуби. Це не означає, що дитина робитиме це самостійно. Допомагайте їй, аби вона звикала до гігієни. Також сюди відноситься сон у власному ліжку. Він починається ближче до 3-х років — в окремій кімнаті, якщо вона є.

У 3-4 роки настає вік активного розвитку, задоволення своєї цікавості та соціалізації. Водночас наступає криза 3-х років, коли дитина відокремлюється від батьків. В цей момент корисно навчити казати «дякую», «вибачте», вітатися з дітьми та дорослими. Навчить малюка відповідальності за вчинки, звичайно, на зрозумілому рівні. Та обов’язково розкажіть, як важливо добре ставитися до інших дітей, тварин, дорослих, що не можна битися, кусатися, проявляти агресію.

Досягнувши 5-ти років, дитина мислить складніше, вміє аналізувати зрозумілі ситуації, встановлювати причини й наслідки. Тому вже можна навчитися прибирати за собою олівці, іграшки, складати одяг в одне місце, мити чашку і тарілку. Нехай спробує купатися самостійно або з невеликою допомогою батьків. Дуже важливо вивчити своє ім’я, прізвище, вік, імена батьків та номер маршрутного таксі, трамвая чи тролейбуса, що йде до вашого дому.

У шестирічному віці дитину, як правило, віддають до школи. Тому до цього часу вона повинна вміти вдягатися, складати речі в шафу, розчісуватися, складати іграшки, канцелярське приладдя, збирати портфель. У невеликих населених пунктах першокласники нерідко самі ходять до школи, тому вже вміють відчиняти й зачиняти вхідні двері домівки.

В 7-8 років дитина повноцінно допомагає допомагати мити посуд, розпоряджається кишеньковими грошима, які вчитися збирати й раціонально їх витрачати (скарбничка, подаровані гроші тощо). Також може самостійно розігріти собі обід, поставити чайник, посмажити яєчню та інше.

9-10 років – це останні роки перед початком підліткового віку. Дитина вже займає певне місце в соціумі, може робити багато що самостійно. Тому серед корисних звичок стануть планування власного часу (коли робити домашнє завдання, гуляти і грати), пересуватися в межах дому, школи й гуртків, розумне користування смартфоном та повноцінне прибирання власної кімнати.

11-12 років є початком перехідного віку. Батькам потрібно акцентувати на вмінні казати «ні», відстоюванні власної думки. Сюди ж можна віднести побутові справи: догляд за волоссям, нігтями, користування засобами гігієни і прання речей першої потреби. Пам’ятайте про свідоме ставлення до навколишнього світу, тобто сортування сміття, піклування про природу та тварин.

Дитина у 13-15 років є майже самостійною людиною, яка здатна розпоряджатися коштами, гуляти, їздити до репетиторів тощо. Тінейджер сам купує повсякденні речі, вибирає інтер’єр у власній кімнаті. До того ж прийшов час вибирати гуртки, хобі, вирішити, на яких предметах зосереджуватися в школі.

Не намагайтеся силою нав’язати дитині ту чи іншу звичку. Будьте максимально толерантними, поясніть, чому потрібно дотримуватися саме таких шаблонів поведінки та як це допоможе у майбутньому. А головне, покажіть на власному прикладі правильний шлях і завжди підтримуйте свою дитину у будь-якій ситуації!