Чому ми боїмося бути щасливими?

Цікаво на тему: Досить купувати все підряд! Як перестати лікувати душу покупками

Симптоми страху щастя

Так, у страху щастя є симптоми. Як у грипу або вітрянки. Усі їх можна умовно поділити на кілька груп.

Емоційні

До цієї категорії входить страх або емоційне відторгнення стосовно дій, які здатні принести радість або стати приводом для щастя. Ти відчуваєш, що боїшся навіть самої думки зайнятися чимось, що вважається приємним і здатним викликати позитивні емоції.

Поведінкові

Підсвідоме або свідоме уникання святкових заходів, концертів, зустрічей з друзями чи близькими людьми. Немає бажання їхати в гості або збиратися кудись у бар, адже там може бути весело. А це лякає і не приносить жодного задоволення.

Фізичні

Як і будь-яка інша фобія, страх щастя викликає реакції на фізичному рівні. Тривога, прискорене серцебиття, надмірне потовиділення, задишка, тремтіння і навіть панічна атака. Тіло відторгає будь-які спроби отримати навіть шматочок щастя.

А чому так відбувається? Щастя – не павук, не змія, не замкнений простір і не висока будівля, на даху якої треба стояти. Чому не можна дозволити собі відчути внутрішнє тепло від того, що тобі просто добре тут і зараз?

Бо в голові кружляють думки:

• я не можу бути щасливою, адже інакше станеться щось погане (за щастям слідує нещастя, після усмішки настануть сльози);
• щастя означає, що я погана людина;
• неправильно бути щасливою, коли люди навколо живуть і не відчувають його;
• бути щасливою – це гордість, а гордість – це гріх;
• щастя короткочасне, навіщо за ним ганятися, якщо це пусте марнування часу.

Я зараз згадала прикмету, яку ми промовляли з подругами кожного разу, коли сміялися до сліз: «так сміємося, що скоро точно будемо плакати». Звідки це прийшло до нас і чому ми вірили в це? Не могли дозволити собі посміятися від душі, бо за це обов’язково мало настати покарання. Точніше, могли дозволити, але боялися цього моменту, як вогню. За все доводиться платити. Ти можеш сьогодні літати в хмарах, але не розслабляйся, дорогенька, адже вже завтра тебе прихлопне до землі.

Цікаво на тему: Емоційне банкрутство. Як повернути здатність плакати?

Чому ми боїмося щастя?

Тому що в житті буває по-різному. Ось, наприклад: дитині дарують іграшку, а вже через годину-півтори вона отримує прочуханку від батьків за те, що не прибрала речі в шафу. Виходить, якщо зараз я радію, то потім мені обов’язково буде погано. Краще вже зовсім не радіти й все буде рівненько.

Інший приклад: усі ми в дитинстві ганяли по дворах, будували на деревах халабуди й бризкалися кісточками недозрілих абрикос. Це було так класно. Але по приходу додому більшість з нас отримували порцію маминого бурчання за порвану футболку, заплямовані шорти, запізнення на годину, заплутане волосся та інші витівки. Виходить, веселощі призводять до лайки. Немає сенсу веселитися. Краще не треба.

Люди, які виросли в родині перфекціоністів, звикають до того, що необхідно завжди оцінювати себе і робити це через призму успіхів та досягнень. Отримувати задоволення або бути щасливим – це не продуктивно, це зовсім марно, це не про прагнення, а про лінь. Наприклад, ти отримала в універі високу оцінку, але не радієш їй, бо завжди можна зробити ще краще, цього недостатньо.

Бувають упередження, виховані поколіннями. Тут мова про те, що демонстрація радості – це поганий тон. На сімейних святах або публічних заходах не можна проявляти емоції, бо тебе можуть осудити. З часом формується звичка ховати всередині себе почуття, а ще краще – просто уникати всього цього.

Постійна критика, заходь! Ти вмієш малювати, а тебе хвалять через «але». «Так, донечко, дуже гарно вийшло, АЛЕ подивись, тут не той колір підібрала». Завжди чогось недостатньо, і звикаєш до того, що щастя від похвали гарантовано зміниться критикою. Так навіщо ж воно, це щастя, потрібне?

Щастя сприймається як щось деструктивне. Як щось, що здатне створити хаос, послабити контроль, викинути в невідомість. Ти не знаєш, що робити, коли ти щаслива. Не знаєш, як впоратися з емоціями й постійно чекаєш, що ось-ось настане пітьма.

Але, як співав Андрій Хливнюк: «Насправді зебра вся біла, чорні лише її смуги». Ми маємо право бути щасливими завжди, і щоб це відчути, треба навчитися бачити не лише смуги, а все більше думати про білу основу. Щастя – та сама біла основа, а ось смуги – природне включення, ніяк не пов’язане з приємним відчуттям. Це всього-на-всього добавка для балансу Всесвіту, якщо так можна сказати. А простіше кажучи – це просто життя, і в ньому цілком природно і зовсім незалежно одне від одного переплітаються найрізноманітніші події.

Цікаво на тему: 10 чужих вчинків, які ти терпиш через низьку самооцінку

Як позбутися страху щастя?

Страх щастя в психології отримав термін – черофобія. Ти не можеш дозволити собі бути щасливою. Про фактори, які стоять на шляху до свободи, потрібно говорити зі спеціалістом. Психологи та психотерапевти допоможуть розібратися, чому виникає блок і що відбувається всередині тебе. Цілком можливо, це установки дитинства, внутрішні бар’єри або щось, що заважає приймати себе.

Психотерапія може стати ефективним рішенням і допомогти позбутися почуття провини, яке тягнеться за тобою хвостом ще з часів неправильно виконаного домашнього завдання або порваної на прогулянці з друзями куртки. Спеціаліст порадить техніки та позитивні установки, спрямовані на опрацювання внутрішнього стану, зняття затисків і страхів.

Якщо потреби в допомозі професіонала немає, тоді подумай про наступне: культура має величезне значення. І я зараз не про те, що треба бути ввічливою і не говорити з набитим ротом. Це про оточення і про те, який контент ми споживаємо щодня.

Якби ми були рибками, то культура була б водою, в якій ми плаваємо. Спробуй вести щоденник радості в контексті інформаційного потоку. Спробуй проаналізувати всю ту інформацію, яку ти увібрала за день. Це і Telegram-канали, і соціальні мережі, і YouTube. Які емоції у тебе викликали всі ті ролики й тексти, які потрапили на очі? Чи є в них щось таке, що впливає на твоє сприйняття щастя та на твоє право бути щасливою. Чомусь мені здається, що ти будеш здивована, наскільки контент владний над нашими судженнями.

На шляху до щастя можуть стояти й чисто фізіологічні причини. Гормональний дисбаланс може зіпсувати тобі нерви й приглушити відчуття щастя, як би ти не намагалася до нього дійти. Можливо, немає жодних травм дитинства, перфекціонізму та інших факторів із минулого. Все може бути набагато ясніше і зрозуміліше. Виключи гормони зі списку злодіїв. Цілком можливо, грамотна терапія дуже швидко поверне відчуття радості, прибравши пригніченість назавжди.

Уяви, що ми сидимо зараз поруч, і я говорю тобі, що ти маєш право бути щасливою, ти маєш право на радість. Якщо ти відчуваєш укол всередині й міміка мимоволі виражає незгоду, ти не сама. Дуже багато людей знаходяться там же, де й ти. А ще більше вже перейшли на світлу сторону. Ідеальні стосунки зі щастям можливі, тому робимо глибокий вдих і стаємо до роботи.