Звичка жалітися закладена в багатьох ще змалечку. Об’єктами нарікань стають чоловіки, колеги, родичі, навіть власні діти. Але якщо обговорити недоліки чоловіка в його присутності нікому не спадає на думку, то перед дитиною такі речі чомусь обговорюються, причому часто в оточенні незнайомих людей. А це — серйозна психологічна травма.
Люди нарікають на щось, тому що очікують полегшення. Жаліючись на власні невдачі й оточення, яке її не розуміє, людина скидає з себе емоційний тягар. Але це суто психологічний фокус. Насправді нарікання не належать до конструктивних емоцій. Фактично воно ні на що не впливає, адже ситуація залишається незмінною.
Через це багато хто перебуває в замкнутому колі нарікань: висловлення дає тимчасове полегшення, але не розв’язує проблему. Проблем стає все більше й більше, тому батьки постійно страждають через обтяжливу роботу, поганих дітей, фінансові негаразди, відсутність вільного часу. У деяких країнах жалітися не прийнято, але в Україні такий тон спілкування чомусь вважається прийнятним.
А нарікання на власних дітей особливо небезпечне. Це підтверджують кілька вагомих аргументів:
Наслідки такої поведінки батьків:
Щоб зрозуміти почуття дитини, уявіть, що ваш чоловік нарікає на вас у присутності друзів, а ви це чуєте. Напевне, ви відчуватимете образу, бо про вас говорять погано, ще й не позаочі. Почуття дітей (особливо малюків) ще не такі яскраві, але вони розуміють, що так не повинно бути.
Надмірно агресивна поведінка потребує корекції в спеціалістів. Одна справа, якщо дитина просто любить жартувати або бере деякі речі близько для серця, а інша, коли її поведінка загрожує здоров’ю інших дітей, робить неможливим відвідування дитсадка чи школи, погано впливає на психологічний стан малюка.
Можна любити своїх дітей, але зовсім не поважати їх. У психології повага — це визнання чеснот людини, відповідне ставлення до неї. Часто малюка, школяра, навіть тінейджера вважать «недодорослим». Мовляв, у нього немає суттєвих проблем, він ще нічого не знає про життя, не може відчувати так глибоко й по-різному, як дорослий.
Саме це є основною проблемою традиційного виховання. Батьківська любов, бажання зробити як краще, акцентування на власному життєвому досвіді не дають дитині розвиватися так, як хотіла б вона. Ігнорування бажань, заперечення емоцій і почуттів — це прояв неповаги до особистості.
Тому запам’ятайте поради, як проявляти свою повагу до дітей:
Польський педагог Януш Корчак виділив 3 основних права дитини: право на нинішній день (жити, відчувати так, як хочеться саме зараз), право бути тим, ким він є (реалізовувати себе, а не підлаштовуватися під амбіції батьків), право на смерть (визнати свою долю, знати, що життя закінчується).
Розмовляти з дитиною про все — це прояв поваги. Не варто уникати багатьох тем, вважаючи, що малюк чогось не зрозуміє. Краще поясніть йому це простою і зрозумілою мовою. Кожна дитина — унікальна і по-своєму розуміє світ, тож дорослі мають поважати це. Пригадайте, наскільки важливо, що мама й тато серйозно ставляться до вашої проблеми, не відмахуючись через її дріб’язковість.
Якщо ви вирішили жити без нарікань, то зробили правильний вибір. Чому це так важливо? Тому що деструктивна емоція в дорослих замінюється на конструктивну.
Наприклад, «Мої діти такі некеровані, я зовсім не можу впоратися» — це нарікання. «Чому мої діти мене не слухають? Яка причина цього, і що я можу зробити з цим? Як впоралися інші?» — це пошук виходу, способів упоратися з ситуацією, використовуючи поради й досвід знайомих.
У дитини також змінюється модель поведінки: вона починає жити без навішених ярликів, розуміє, що може просто бути собою. З часом негативні якості нівелюються, виникають нові. Можливо, плаксивий малюк просто дуже чутливий і творчий, а розбишака насправді активний і рухливий.
Кожна дитина — особистість, тож ставтеся до неї з повагою. Ви здивуєтеся, але як тільки ви перестанете акцентувати увагу на недоліках дитини, почнуть проявлятися її позитивні якості. А завдання батьків — помітити це, підтримати й заохотити.
"Що за запитання? Звичайно ж, відповідальні обидва!”. Якщо дивитися на ситуацію глобально, то – так.… Докладніше
Хто б що не говорив, а для мене осінь — це найатмосферніша пора року, коли… Докладніше
Скільки існуватиме зима, стільки ми носитимемо пуховики (пуффери) 🙃 Вони просто поза часом і поза… Докладніше
Сьогодні важко заперечувати той факт, що соцмережі впливають на прийняття нами деяких рішень. Нехай і… Докладніше
Ще трохи й в повітрі буде витати атмосфера прийдешнього свята. Ми знову будемо наряджати ялинку,… Докладніше
Попереду холодна і колюча зима, а значить, потрібно завчасно підготувати свій догляд до важких випробувань.… Докладніше