Як спілкуватися з трирічною дитиною і заодно розвивати її

Нюанси спілкування

Поведінка трирічних дітей може «звести з розуму» та викликати неадекватні емоції. Досить часто малюки просто не реагують на прохання і вказівки, а з боку здається, що вони знущаються з батьків. Проте це не так. Просто в цьому віці процеси збудження переважають над процесами гальмування. Баланс відновиться лише в 6-7 років. Тому спілкування потрібно вибудовувати, враховуючи деякі рекомендації:

1. Щоб заспокоїти дитину, коли їй надто весело або страшно, зберігайте спокій самі або хоча б спробуйте не показувати свій емоційний стан.
2. Насамперед приверніть увагу до себе, а лише потім до своїх слів:

• присядьте, встановіть зоровий контакт, покладіть руку на плече, скажіть ласкаві фрази;
• висловлюйтеся конкретно — говоріть короткими реченнями без складних слів;
• відмовтеся від наказового тону;
• повторіть прохання двічі, оскільки інформація в цьому віці не засвоюється з першого разу. Не кажіть «заради мами», «ну хоча б раз» — це ознака безсилля;
• уникайте частки «не»: трирічні діти її не сприймають. Наприклад, замість «не лізь у калюжу» говорите «обходь», замініть «не кричи» на «тихіше, спокійніше».

Якщо просите дитину виконати дію, якій вона тільки-но навчилася, обов’язково допомагайте їй та не забувайте хвалити малюка.

Для важливої бесіди, наприклад, про прибирання іграшок, виберіть відповідний час, коли в обох буде гарний настрій, і позбудьтеся зовнішніх подразників — вимкніть ТБ. Не кажіть дитині «потрібно» та «не розкидай», а аргументуйте свою позицію.

Читайте також: «Чому потрібно трохи побайдикувати, поки дитина в садочку». 

Про що говорити з малюком?

Тем для спілкування з трьохлітками досить багато, адже в цей час життя тоддлерів уже насичене подіями та відкриттями. Ось лише короткий список того, про що можна говорити з малюком:

• про звуки — які звуки видають машини (мотоцикли), як хропе тато, який звук найулюбленіший, а який не подобається;
• про тварин — в яку тварину ти хотів би перетворитися, хто де живе (вдома, на фермі, у лісі);
• про плани — до кого в гості подобається ходити, куди хочеш сходити, що одягнеш на наступну прогулянку та що робитимеш під час неї;
• про сім’ю — яких родичів, крім мами і тата, ти знаєш, як їх звати, чим вони займаються, кого найбільше любиш і чому;
• про почуття й емоції — від чого тобі весело, що лякає та від чого страшно;
• про заняття та ігри — що більше подобається: співати чи малювати, у що можна грати на вулиці, чим будемо займатися завтра;
• про навколишній світ — чи буде сьогодні дощ, на що схожа хмара, чи багато людей було на прогулянці, що ти бачив навколо, як співали пташки;
• про їжу — що найбільше подобається та не подобається, що любиш їсти на сніданок (обід, вечерю), що приготуємо разом, яка їжа смачніша: кисла, солодка або солона;
• про час у дитячому садку — чи було цікаво, чим займалися, що їли, як поводилися друзі, що наснилося вдень.

Перед нічним сном корисно підбити підсумки дня. Коротко обговоріть, що найбільше сподобалося малюкові та чого він більше робити не буде.

Батькам буває важко сприймати нерозбірливе дитяче мовлення, тому вони часто відмовляються від тісного спілкування з малюком. Але психологи радять не звертати уваги на цю тимчасову перешкоду. Потрібно обов’язково вислуховувати все лопотіння до кінця, без роздратування та висловлювань про те, що «я тебе не розумію». Проявляйте свою цікавість до дитячої розмови фразами: «Так?», «Та невже!», «Чудово!», «Цікаво!». Пам’ятайте, що дитині потрібна практика, і тоді вона швидко навчитися говорити розбірливо.