Прощення… Чи завжди воно справді потрібне?

Що таке прощення?

«Прощення – це готовність відмовитися від будь-якої надії на краще минуле»

Лілі Томлін

Сказати точніше просто неможливо, правда? Пробачити – означає позбутися образ на людину, групу людей і навіть на себе. Дуже багатьом із нас важко дається прощення, адже гостре відчуття несправедливості чи болю ниє, завдаючи дикого дискомфорту буквально на фізичному рівні. Це отрута, яка перебуває всередині й труїть тільки тебе, а до того, хто завдав рани, навіть не торкається.

Прощення дуже часто плутають із забуттям. Але це різні речі. Пробачити не означає забути образливий вчинок або удавати, що нічого не сталося. Це не виправдання і не схвалення вчинку, і звісно ж, це не примирення.

Пробачити – усвідомлено пам’ятати, що сталося, але водночас відпускати біль, який пов’язує всередині. Це дар, який ти підносиш сама собі. Прощення створено для людини, яка прощає, а не для кривдника. Можна прощати іншого, хоча він взагалі не усвідомлює, що відігравав якусь роль у події, яка принесла страждання.

У визначенні прощення звучить формулювання “позбутися образ на себе”. Так, навчитися самопрощення теж дуже важливо. Гризти себе зсередини за те, що було зроблено неправильно або навпаки – не було вчасно зроблено, буває ще болісніше, ніж ображатися або ненавидіти когось. Важливо вчитися прощати. Себе чи іншу людину, не важливо.

Цікаво на тему: Як не звинувачувати себе в недостатньому саморозвитку

Чого немає в прощенні?

Багато плутанини в гучному слові прощення. Його часто плутають з іншими вчинками та внутрішніми процесами, які насправді не мають між собою нічого спільного. Чим же не є прощення. Пробачити не означає:

• забути зроблене;
• вважати поведінку кривдника нормальною та допустимою;
• виправдати;
• звільнити від відповідальності за заподіяний біль;
• помиритися;
• підписати запрошення кривднику у твоє життя.

Прощення – тільки твій вибір. Це не те, до чого можна примусити. Слово ПОВИННА і ТРЕБА – це не про прощення. До цього стану кожен іде своїм шляхом. Комусь для цього знадобиться пара днів, а комусь не вистачить і життя. Се ля ві… Пробачити без власного бажання – місія нездійсненна. Ти або відпускаєш біль, бо готова, або продовжуєш проживати, поки не настане момент. З-під палиці, грубо кажучи, процес не запуститься і вже тим паче не прийде до свого логічного завершення.

Рішення пробачити не повинно диктувати правила поведінки кривдника в майбутньому і сподіватися на це не варто. Неможливо контролювати дії людини. Залежно від болю, який довелося пережити, ти разом із прощенням ухвалюєш рішення – пускати в життя, відновлювати довіру або ж встановити чіткі межі, що стануть захистом і бар’єром між тобою та кривдником.

Цікаво на тему: Як знайти хорошого психолога?

Коли не прощати – це нормально?

Так, не всі ситуації в житті заслуговують на прощення. Це ж очевидний факт. Прощення відходить на другий план, коли йдеться про власну безпеку, збереження психічного здоров’я та самооцінки:

1. Наслідки травматичних дій ще надто живі. Особливо, якщо йдеться про жорстке поводження батьків із дітьми.
2. Немає готовності прощати, відпускати образу, зрозуміти причину. Навіть після тисячі вибачень. Усередині все кипить і відпускати ці почуття, емоції поки не вистачає сил.
3. Є ймовірність, що людина чинитиме тиск, підбурюватиме на вчинення негативних дій.
4. Немає поваги до кордонів. На першому місці в кривдника він сам, а не ти. Дзвонити, писати, стукати у двері, попри час доби та інші обставини. У цьому випадку, людина дбає тільки про себе і про свій спокій, але абсолютно не думає про те, як у цей момент почуваєшся ти.
5. Тиск і прощення «заради галочки». Про що це? Можна, звичайно, сказати все що завгодно. Зокрема й «я прощаю тебе». Але насправді це обман і відмовка. Нічого спільного з прощенням такі вчинки не мають.

Цікаво на тему: Як зрозуміти, що ти стаєш емоційно зрілою: 10 ознак

У здорового прощення лише один критерій: я готова відпустити й відчуваю в собі сили розкрутити внутрішні лещата назавжди, змінити ставлення до ситуації та зосередитися на сьогоденні.

Навколо тільки й чути “Треба навчитися прощати”. Той, хто несе такі думки в маси, не розуміє, про що говорить. У слів “треба” і “прощення” немає нічого спільного. Можна працювати над собою і своїм мисленням, але прощення прийде рівно тоді, коли настане його час. Не маєш бажання і можливості на сьогодні? Не проблема. Можливо, з’явиться завтра. Кажуть, час лікує… лікує, це правда. А разом зі зціленням душі приходить і прощення.