Що ми насправді святкуємо в День захисту дітей

Як з’явилося свято

1 червня 1925 року консул Китаю в Сан-Франциско вирішив відсвяткувати проводи весни й зустріч літа, як це роблять у його країні. Він організував для китайських дітей-сиріт святкове шоу: традиційні перегони човнів драконів, роздачу подарунків і бамбукових паличок, начинених солодким рисом. Свято зібрало багато людей та вийшло по-справжньому веселим.

Пізніше один з гостей брав участь у Всесвітній конференції з питань добробуту дітей в Женеві, на якій було вирішено заснувати День дітей. І наш герой запропонував відзначати його саме 1 червня. Але дату вшановували тільки в декількох країнах Європи, та й то від випадку до випадку.

Після закінчення Другої світової війни безліч дітей залишилися без батьків і даху над головою, вони гинули від хвороб та голоду. Жахливим було становище дітей і в країнах, які не брали участь у військових діях.

Тому учасниці II конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок вирішили звернути увагу світової громадськості на проблему дітей і постановили відзначати цю дату щороку, починаючи з 1950 року. При цьому вони додали в назву одне важливе слово — День захисту дітей. Ідею підтримала Організація Об’єднаних Націй, і свято з явною соціальною спрямованістю отримало міжнародний статус.

В Україні дата, яка привертає увагу до дотримання дитячих прав, збігається — 1 червня.

Цікаво по темі: Що подарувати дитині на День захисту дітей

Декларація прав дитини

ООН приділяє увагу захисту дітей з перших днів свого існування. У 1946 році при ній був створений Дитячий фонд UNICEF, який досі працює, а в 1959 році ухвалена Декларація прав дитини.

Її положення стали основою для створення ширшого документа — Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). 174 країни, які її підписали, зобов’язуються докладати максимум зусиль, щоб дитячі права дотримувалися в усіх сферах життя. Зокрема, щоб діти не брали участь у збройних конфліктах, не працювали та не піддавалися насильству.

Цікаво по темі: Чому потрібно викреслити крик із методів виховання?

Принципи Декларації простими словами:

1. Перераховані нижче права гарантуються кожній дитині до настання повноліття.
2. Усі діти повинні мати рівні умови й можливості для фізичного і духовного зростання. Їхня свобода і гідність не повинні порушуватися.
3. Дитина має право мати ім’я і бути громадянином країни, в якій вона народилася.
4. На етапі допологового і післяпологового періоду дитині й матері гарантується медичне забезпечення.
5. Діти з вадами розвитку мають право вчитися в спеціальних школах.
6. Малолітня дитина може бути розлучена з мамою тільки у виняткових випадках. Держава відповідає за дітей-сиріт. Малозабезпеченим та багатодітним сім’ям виплачується допомога на утримання дітей.
7. Кожна дитина може і повинна отримати безкоштовну освіту, а також мати можливість відвідувати гуртки для розвитку та спортивні секції.
8. Захист і допомога дитині повинна стояти у державі на першому місці.
9. Дитину не можна експлуатувати, наймати на роботу, якщо вона не досягла відповідного вікового цензу, а торгівля дітьми суворо карається.
10. Виховання в сім’ї та школі має бути засноване на взаєморозумінні й терпимості.

І, звичайно ж, дорослі повинні пам’ятати, що дитина — це особистість, яка просто певний час вимушено залежить від них, зі своїми законними правами й свободами.

Як піклуються про дітей сьогодні

Зусилля з охорони й дотримання прав дітей дали деякі результати. Звичайно, вони різняться в залежності від країни і конкретної сім’ї, та й сучасне життя кидає нові виклики й створює проблеми зовсім іншого роду, не такі, як 30-50 років тому.

Зараз в Україні не використовується дитяча праця. Значно спрощена процедура оформлення опікунства і удочеріння, зроблені великі кроки щодо закриття дитячих будинків-інтернатів і переводу дітей в будинки сімейного типу. Змінено порядок оформлення документів для виїзду дитини за кордон. Ухвалено закон, який гарантує дітям отримання аліментів.

Нарешті суспільство зрозуміло, що фізичне покарання дітей неприпустиме. За порушення прав і за дії, що становлять загрозу для життя і здоров’я дітей, батьки притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальності. У Міністерстві юстиції та Міністерстві внутрішніх справ готується нормативна база для створення спеціальних ювенальних відділів і підрозділів, які будуть оперативно розв’язувати проблеми неповнолітніх громадян.

У школах на постійній основі працюють штатні психологи. З дітьми проводяться інформаційні заняття, де розповідають про права, закликають не терпіти будь-які види насильства, дають контакти «телефонів довіри» та адреси місць, куди можна звернутися з будь-якими своїми проблемами. Створено прецедент і проведено кілька судів зі шкільного булінгу.

Якщо дорослі, тим більше батьки, бачать або знають про неприпустимі дії вихователів, вчителів, викладачів або тренерів, то вони не просто повинні, а зобов’язані повідомити про це в службу у справах дітей або поліцію.

Цікаво по темі: Булінг у школі: як розв’язати проблему?

За стінкою без угаву плаче дитина, а сусіди не відчиняють двері? Не роздумуючи телефонуйте в поліцію. На вулиці, все одно хто — дорослі чи однолітки — знущаються з дитини? Не проходьте повз, ваш обов’язок — втрутитися в ситуацію, покликати на допомогу і звернути увагу перехожих.

Святкувати День захисту дітей, звичайно, потрібно, але важливо пам’ятати про права маленьких громадян і в інші дні року. Тільки небайдуже ставлення до своїх і чужих дітей допоможе виховати гідних дорослих, які будуть піклуватися про своїх літніх батьків та захочуть зробити свою країну сильною й успішною.