Цікаво на тему: Як правильно розповідати дітям казки
У певний момент у батьків виникає тривога та переживання через те, що дитина або дуже худа, або занадто пухкенька. Доброзичливці – бабусі, дідусі, друзі – починають роздавати поради направо й наліво, розповідаючи про різноманітні стратегії утримання ваги в нормі. Якщо ми говоримо про пухкеньких малюків, то всі рекомендації зводяться до позбавлень і обмежень. «Дитина занадто багато їсть і зовсім не рухається! Це ж якесь неподобство!» Але, послухавши такі рекомендації і почавши їх реалізовувати, ти ризикуєш зіткнутися з такою проблемою, як нездатність дитини до самоконтролю. Це замкнуте коло дієт і зворотного набору ваги.
До батьків маленьких діток кидаються порадники з розумними думками, що дитині потрібно їсти більше: необхідно мотивувати з’їдати один зайвий шматочок або хоча б змушувати залишати чисту тарілку після себе. А ще можна почути й думку про те, що обмеження варто зняти з усіх продуктів, щоб нещасна дитина хоча б щось уже їла. Усі ці зусилля гарантовано вплинуть на здатність малюка розрізняти сигнали голоду й ситості, а це пряма дорога до розладу харчової поведінки.
Ну і щоб відсіяти порадників, варто розібратися в такому моменті, як особливість дитини. Немає двох однакових дітей у 11 років. Мій син маленький, а з ним у класі навчаються вже невеликі чоловіки. І я не думаю, що з ним або з іншими дітьми щось не так. Статура у кожного своя, і нормальність чи ненормальність залежить від індивідуальної процентильної кривої. Про це нижче.
Цікаво на тему: Від творців «Ось будуть у тебе свої діти»: 10 смертельних звичок за версією мам
Діти – не дорослі. Це очевидно 🤭 Я це до того, що вага дитини не оцінюється за схемою дорослої людини, просто за цифрою на вагах. На дітей дивляться в динаміці і порівнюють показники за певні періоди за так званою процентильною кривою. Процентиль – це спосіб зрозуміти, як дитина виглядає на тлі інших дітей того ж віку та статі. Це не оцінка і не спроба наклеїти ярлик «нормально» або «не нормально». Це позиція дитини серед однолітків. Наприклад:
Усе життя дитина може бути більшою за своїх однолітків, перебуваючи на 90–97-му процентилі, а може бути дрібненькою – на 5–10-му. І обидва ці варіанти абсолютно нормальні, тут немає ніяких відхилень. Тобі головне зрозуміти і чітко побачити, що дитина росте приблизно в одному діапазоні. Наприклад, у 2 роки вона була на 85-му процентилі, у 4 – на 83-му, а в 6 – на 87-му. Подібні значення можуть означати тільки одне: малюк трохи більший за своїх однолітків. Він не товстий і не проблемний, у нього просто ось такий тип статури. У випадку з маленькими дітьми діє той самий принцип: якщо у 2 роки був 7-й процентиль, а в 4 – 9-й, а в 6 – 6-й, то це теж норма.
Проблема починається в той момент, коли дитина різко змінює траєкторію. Наприклад, багато років вона була на 50-му процентилі, а за рік піднялася на 85-й. Це означає, що в житті щось змінилося. Це може бути і харчування, і сон, і активність, і гормональний фон, і рівень стресу.
Не страшно бути великим або маленьким. Важливо рости стабільно. Лікарів починають насторожувати різкі, нетипові зміни звичної траєкторії росту. Тому на прийомі у педіатра батькам важливіше не шукати у дитини зайву вагу, а зрозуміти, чи завжди вона росла і набирала вагу у своєму темпі, чи в якийсь момент щось змінилося. Лікар за допомогою спеціальної формули та таблиці росту ВООЗ зможе визначити відхилення, якщо такі є, і дати певні рекомендації.
До чого я це все кажу? До того, що перш ніж ставити дитині неіснуючі діагнози, необхідно все-таки звернутися за допомогою до професіоналів, зрозуміти особливості своєї дитини та прийняти рішення щодо подальшого напрямку руху.
Цікаво на тему: Дитина боїться спати сама: чому, що робити і як справлятися з проблемою
Якщо ти помітила, що вага дитини вийшла з-під контролю, настав час для аналізу та виправлення помилок. Почнемо з визначення недоліків, які могли спровокувати невеличку проблему:
Цілком нормально перейматися тим, чи їсть твоя дитина достатньо для нормального розвитку та роботи мозку. Але треба усвідомити для себе одну просту річ: більшість дітей чудово знають, скільки їм потрібно з’їсти для нормального самопочуття. Змирися з цим і з тим, що кожна дитина різна, тому порівняння з сином маминої подруги недоречні (ні тут, ні деінде).
Існує дуже просте правило розподілу відповідальності за харчування:
Така структура дозволяє побудувати довіру і впевненість між тобою і дитиною, а в майбутньому дитина зможе самостійно розвинути позитивні стосунки з апетитом, їжею і своїм тілом.
Їмо разом як сім’я. Спільні трапези гарантують не просто міцний зв’язок, але й допомагають вибудувати певний розпорядок дня. Пропонуємо перекуси в один і той самий час. Графік допомагає дитині почуватися в безпеці та зменшує тягу до безладного й постійного жування. Не готуємо окремо для дитини. Всім за столом подаємо однакові страви. На тарілці має бути різноманітність, а дитина нехай сама вирішує, що хоче з’їсти сьогодні.
Також не варто обмежувати жирні продукти. Для нормального росту необхідний і жирок теж. Ну і крім цього, від жирної їжі дитина отримує ситість і необхідну енергію для руху. ВАЖЛИВО! Регулярно пропонуй заборонене – десерти, чіпси, солодощі, піцу, фастфуд та інше. Жорсткі рамки призводять лише до переїдання, а їхня відсутність допомагає позбутися одержимості та бажання обманювати.
Цікаво на тему: 7 способів, як батьки можуть зруйнувати самооцінку дитини
Наступних речей:
Не слухай жодних коментарів щодо зросту та ваги свого чада. Ти сама здатна зрозуміти, коли ситуація виходить з-під контролю, а коли вона в повній нормі. А якщо виникають якісь сумніви чи труднощі, то найкращим виходом стане звернення за допомогою до педіатра, який розуміє, що таке процентильна крива і про що вона може розповісти.
Я можу помилятися, але, як на мене, наші мами ніколи не заводили розмови про калорії та збалансування енергетичного рівня. Так, є певні моменти, які істотно змінили життя сучасних дітей. Технології дають про себе знати. Навіть на вулиці діти сидять у телефонах, єдине, що під сонечком і на свіжому повітрі.
Малорухливий спосіб життя? Так, безумовно. Але батьки несуть відповідальність за підтримку активності, а саме за структуру, безпеку та можливість рухатися, а діти вже самі вирішують, скільки бігати і чи варто. Але як підказує досвід, якщо дитині запропонувати пригоду, то вона із задоволенням погодиться, відклавши вбік телефон. Обмеження на екранний час теж працюють.
А ще, цілком нормально, якщо вдома шум і гам, а не умиротворення, тому що діти розсілися по різних кутках з планшетами. «Діти повинні бути худими і з шилом у попі», — каже Євген Комаровський. З ним складно не погодитися, насправді. Спокій зручний для батьків, і технології не потрібно звинувачувати у всіх бідах. Завжди можна знайти золоту середину і в їжі, і в русі.
Вага дитини – це не порожня цифра на вагах, а частина загальної картини росту, розвитку, генетики, активності та сімейних звичок. Тому головне завдання батьків – не тримати вагу під контролем, а підтримувати умови, в яких організм дитини зможе рости так, як йому це природно. Спокійна атмосфера за столом, режим харчування, різноманітна їжа, рух і довіра до сигналів тіла – це і є найнадійніший внесок у здоров’я дитини без стресу, боротьби та страху.
Всі ми чудово розуміємо, що захист від сонця надзвичайно важливий, читали про фотостаріння, пігментацію, UVA/UVB-промені… Докладніше
Вондра Чан написала свій перший роман лише після виходу на пенсію – попри це, він… Докладніше
Наші матусі — найважливіші люди у нашому житті. Ми безумовно любимо їх за ту увагу,… Докладніше
Довгоочікуване перше побачення… Це завжди легке хвилювання, передчуття і спроба балансувати між двома режимами –… Докладніше
Насичений робочий графік, просто шалений темп життя та безліч повсякденних справ не завжди дають змогу… Докладніше
Ніжна шкіра, відчуття комфорту, м’якість і доглянутий вигляд – все це починається з правильного догляду… Докладніше