Як створити здорову основу для стабільної ваги дитини?

Цікаво на тему: Як правильно розповідати дітям казки

Занадто худий vs Занадто повненький

У певний момент у батьків виникає тривога та переживання через те, що дитина або дуже худа, або занадто пухкенька. Доброзичливці – бабусі, дідусі, друзі – починають роздавати поради направо й наліво, розповідаючи про різноманітні стратегії утримання ваги в нормі. Якщо ми говоримо про пухкеньких малюків, то всі рекомендації зводяться до позбавлень і обмежень. «Дитина занадто багато їсть і зовсім не рухається! Це ж якесь неподобство!» Але, послухавши такі рекомендації і почавши їх реалізовувати, ти ризикуєш зіткнутися з такою проблемою, як нездатність дитини до самоконтролю. Це замкнуте коло дієт і зворотного набору ваги.

До батьків маленьких діток кидаються порадники з розумними думками, що дитині потрібно їсти більше: необхідно мотивувати з’їдати один зайвий шматочок або хоча б змушувати залишати чисту тарілку після себе. А ще можна почути й думку про те, що обмеження варто зняти з усіх продуктів, щоб нещасна дитина хоча б щось уже їла. Усі ці зусилля гарантовано вплинуть на здатність малюка розрізняти сигнали голоду й ситості, а це пряма дорога до розладу харчової поведінки.

Ну і щоб відсіяти порадників, варто розібратися в такому моменті, як особливість дитини. Немає двох однакових дітей у 11 років. Мій син маленький, а з ним у класі навчаються вже невеликі чоловіки. І я не думаю, що з ним або з іншими дітьми щось не так. Статура у кожного своя, і нормальність чи ненормальність залежить від індивідуальної процентильної кривої. Про це нижче.

Цікаво на тему: Від творців «Ось будуть у тебе свої діти»: 10 смертельних звичок за версією мам

Зараз буде трохи математики

Діти – не дорослі. Це очевидно 🤭 Я це до того, що вага дитини не оцінюється за схемою дорослої людини, просто за цифрою на вагах. На дітей дивляться в динаміці і порівнюють показники за певні періоди за так званою процентильною кривою. Процентиль – це спосіб зрозуміти, як дитина виглядає на тлі інших дітей того ж віку та статі. Це не оцінка і не спроба наклеїти ярлик «нормально» або «не нормально». Це позиція дитини серед однолітків. Наприклад:

• 50-й процентиль – середній показник;
• 75-й процентиль – дитина важча/вища, ніж 75% дітей її віку;
• 10-й процентиль – дитина важча/вища лише за 10% однолітків і більша за 90% з них.

Усе життя дитина може бути більшою за своїх однолітків, перебуваючи на 90–97-му процентилі, а може бути дрібненькою – на 5–10-му. І обидва ці варіанти абсолютно нормальні, тут немає ніяких відхилень. Тобі головне зрозуміти і чітко побачити, що дитина росте приблизно в одному діапазоні. Наприклад, у 2 роки вона була на 85-му процентилі, у 4 – на 83-му, а в 6 – на 87-му. Подібні значення можуть означати тільки одне: малюк трохи більший за своїх однолітків. Він не товстий і не проблемний, у нього просто ось такий тип статури. У випадку з маленькими дітьми діє той самий принцип: якщо у 2 роки був 7-й процентиль, а в 4 – 9-й, а в 6 – 6-й, то це теж норма.

Проблема починається в той момент, коли дитина різко змінює траєкторію. Наприклад, багато років вона була на 50-му процентилі, а за рік піднялася на 85-й. Це означає, що в житті щось змінилося. Це може бути і харчування, і сон, і активність, і гормональний фон, і рівень стресу.

Не страшно бути великим або маленьким. Важливо рости стабільно. Лікарів починають насторожувати різкі, нетипові зміни звичної траєкторії росту. Тому на прийомі у педіатра батькам важливіше не шукати у дитини зайву вагу, а зрозуміти, чи завжди вона росла і набирала вагу у своєму темпі, чи в якийсь момент щось змінилося. Лікар за допомогою спеціальної формули та таблиці росту ВООЗ зможе визначити відхилення, якщо такі є, і дати певні рекомендації.

До чого я це все кажу? До того, що перш ніж ставити дитині неіснуючі діагнози, необхідно все-таки звернутися за допомогою до професіоналів, зрозуміти особливості своєї дитини та прийняти рішення щодо подальшого напрямку руху.

Цікаво на тему: Дитина боїться спати сама: чому, що робити і як справлятися з проблемою

Найпоширеніші помилки батьків

Якщо ти помітила, що вага дитини вийшла з-під контролю, настав час для аналізу та виправлення помилок. Почнемо з визначення недоліків, які могли спровокувати невеличку проблему:

1. Тиск або контроль – у момент, коли батьки або бабусі з дідусями починають змушувати дитину їсти більше або менше шляхом тиску, підкупу, шантажу та інших методів, вони втручаються в природну здатність малюка розуміти свої відчуття. А дітям потрібна свобода у прийнятті рішень щодо того, їсти чи ні, скільки і чого конкретно.
2. Відсутність режиму дня – дітям потрібен порядок. Без чіткого графіка основного прийому їжі та перекусу порушується внутрішнє відчуття ситості та голоду. Малюк може цілий день тинятися на кухні та гризти сухарики, які знаходить у ящиках, або ж навпаки – нічого не їсти цілий день, а ввечері наїдатися до нудоти. Передбачувана структура прийому їжі сприяє якісному харчуванню та зростанню.
3. Спроба контролювати зріст і вагу – змусити дитину їсти менше, якщо вона великувата, або більше, якщо маленька, швидше за все, спровокує зворотний ефект. Ці зусилля порушують природні моделі зростання дитини або ось цю процентильну криву, про яку я говорила трохи вище.

Цілком нормально перейматися тим, чи їсть твоя дитина достатньо для нормального розвитку та роботи мозку. Але треба усвідомити для себе одну просту річ: більшість дітей чудово знають, скільки їм потрібно з’їсти для нормального самопочуття. Змирися з цим і з тим, що кожна дитина різна, тому порівняння з сином маминої подруги недоречні (ні тут, ні деінде).

Як вибудувати правильну систему харчування дитини

Існує дуже просте правило розподілу відповідальності за харчування:

• батьки вирішують, яку їжу, коли і де пропонувати;
• дитина вирішує, що саме їсти з запропонованого і скільки.

Така структура дозволяє побудувати довіру і впевненість між тобою і дитиною, а в майбутньому дитина зможе самостійно розвинути позитивні стосунки з апетитом, їжею і своїм тілом.

Що робимо?

Їмо разом як сім’я. Спільні трапези гарантують не просто міцний зв’язок, але й допомагають вибудувати певний розпорядок дня. Пропонуємо перекуси в один і той самий час. Графік допомагає дитині почуватися в безпеці та зменшує тягу до безладного й постійного жування. Не готуємо окремо для дитини. Всім за столом подаємо однакові страви. На тарілці має бути різноманітність, а дитина нехай сама вирішує, що хоче з’їсти сьогодні.

Також не варто обмежувати жирні продукти. Для нормального росту необхідний і жирок теж. Ну і крім цього, від жирної їжі дитина отримує ситість і необхідну енергію для руху. ВАЖЛИВО! Регулярно пропонуй заборонене – десерти, чіпси, солодощі, піцу, фастфуд та інше. Жорсткі рамки призводять лише до переїдання, а їхня відсутність допомагає позбутися одержимості та бажання обманювати.

Цікаво на тему: 7 способів, як батьки можуть зруйнувати самооцінку дитини

Чого уникаємо?

Наступних речей:

1. Тиску на дитину – щоб вона їла більше або менше, ніж їй хочеться. Це призведе до конфлікту і порушить природну регуляцію апетиту.
2. Обмежень, заборон, встановлення розміру порції або правил, скільки дозволено з’їсти. Згодом все це призведе до підвищеної уваги дитини до заборонених продуктів, вона буде вишукувати їх і їсти потайки.
3. Тиску споживати виключно низькокалорійну їжу, якщо ти вважаєш, що дитина їсть занадто багато, або висококалорійну, якщо дитина маленька і практично нічого не їсть. Пропонуй різноманітність і дозволяй робити вибір.
4. Готувати окреме меню, ізолюючи малюка від усієї родини, роблячи його особливим, неповноцінним, не таким, як усі.

Не слухай жодних коментарів щодо зросту та ваги свого чада. Ти сама здатна зрозуміти, коли ситуація виходить з-під контролю, а коли вона в повній нормі. А якщо виникають якісь сумніви чи труднощі, то найкращим виходом стане звернення за допомогою до педіатра, який розуміє, що таке процентильна крива і про що вона може розповісти.

І наостанок

Я можу помилятися, але, як на мене, наші мами ніколи не заводили розмови про калорії та збалансування енергетичного рівня. Так, є певні моменти, які істотно змінили життя сучасних дітей. Технології дають про себе знати. Навіть на вулиці діти сидять у телефонах, єдине, що під сонечком і на свіжому повітрі.

Малорухливий спосіб життя? Так, безумовно. Але батьки несуть відповідальність за підтримку активності, а саме за структуру, безпеку та можливість рухатися, а діти вже самі вирішують, скільки бігати і чи варто. Але як підказує досвід, якщо дитині запропонувати пригоду, то вона із задоволенням погодиться, відклавши вбік телефон. Обмеження на екранний час теж працюють.

А ще, цілком нормально, якщо вдома шум і гам, а не умиротворення, тому що діти розсілися по різних кутках з планшетами. «Діти повинні бути худими і з шилом у попі», — каже Євген Комаровський. З ним складно не погодитися, насправді. Спокій зручний для батьків, і технології не потрібно звинувачувати у всіх бідах. Завжди можна знайти золоту середину і в їжі, і в русі.

Вага дитини – це не порожня цифра на вагах, а частина загальної картини росту, розвитку, генетики, активності та сімейних звичок. Тому головне завдання батьків – не тримати вагу під контролем, а підтримувати умови, в яких організм дитини зможе рости так, як йому це природно. Спокійна атмосфера за столом, режим харчування, різноманітна їжа, рух і довіра до сигналів тіла – це і є найнадійніший внесок у здоров’я дитини без стресу, боротьби та страху.