Як залишатися в ресурсі: поради від Любові Лоріашвіли

Питання, що актуальне в різних ситуаціях для більшості наших читачок. Як допомогти собі відновитися, коли енергія на нулі? Хочеться швидко повертатися в ресурсний стан, а ще краще не виходити з нього. Чи є якісь психологічні вправи або ритуали і щоденні дії, які допоможуть не скочуватися в негативний стан, або швидко виходити з нього?

Складно назвати психологічні вправи, що однозначно працюють. Зараз дуже багато звучить про полюбити себе, прийняти себе. А як це? Ось як? Насправді дуже складно. Це дуже довга, складна, копітка робота.

Прийняти і полюбити себе: як це?

Я не дуже люблю, коли кажуть, мовляв, у вас вся проблема в тому, що ви себе не любите. І що робити? Ось я себе не люблю. Все, лягти, накритися простирадлом і померти? Та ні, треба почати хоча б з малого.

Полюбити себе – це, в першу чергу, про свої потреби. Не за залишковим принципом, а дозволити собі в якийсь момент сказати ні тому, що не хочеться робити. Дозволити собі поставити себе на перше місце. Наприклад, з’їсти те нещасне яблуко, яке найкраще виглядає і відкладалося для дитини. Слухайте, ну вона правда без цього яблука не загине. А мама, яка задовольняє і свою потреба у вітамінах, це теж здорово. Треба якихось 20-30 хвилин тільки на себе, коли можна посидіти і подумати про себе, про своє.

Турбота про себе без почуття провини

Полюбити себе – це елементарне задоволення власних потреб. Час від часу виспатися. Час від часу махнути рукою на чистоту в будинку і полежати з книжкою на дивані. Це можливість купити щось собі. І справа не в ціні. Не важливо, це буде щось дороге або дешеве. Важливо купити без почуття провини і внутрішнього копання “Боже, я плаття придбала, на себе гроші витратила, а на чоловіка і дитину ні”. Якщо це плаття приносить задоволення, і ви себе в ньому побачили прекрасною, то хіба це не здорово? Здорово!

Включеність замість жертовності

У нас все ще дітоцентрована країна. Це така післявоєнна ситуація, коли все було заради дітей, вони повинні були виживати. І до сих пір батьківська жертовність місцями триває. Дитина, насправді, не просить ідеальну маму. Вона просить маму, якій не байдуже. Маму, яка включиться в гру, навіть якщо вона не приготувала 33 страви. Навіть найпростіша їжа дитину задовольнить, якщо мама в цей час з нею. З нею готує, спілкується, розділяє трапезу.

У ресурсність і відновлення у кожного свій шлях. Комусь допомогає кіно, комусь музика, комусь прогулянки, комусь в душі побути, кави попити, обійнятися. Дрібниці, які приносять вам задоволення, після яких ви відчуваєте себе здатними перевернути світ або силу прагнення до нового – ось що приведе вас в ресурсний стан.

Вважаєте свою маму прикладом і хочете розповісти про це іншим? Тоді діліться її історією на сайті проекту “Мама року” прямо зараз!