Діти бісять і це нормально: чому мамі треба час для себе

Ти — погана мама, якщо діти викликають роздратування?

Роздратування та подальше вигорання, звісно, можуть бути властиві обом батькам, які після народження дитини активно включені у її розвиток та виховання. Але в статті я розглядатиму проблему саме з погляду мам, бо в нашому суспільстві все ж саме вони найбільшу частину часу присвячують не лише потребам нової людини, а й побутовому менеджменту в родині. І, на жаль, ці зусилля не завжди помічаються, бо сприймаються як належне. 

У сучасному світі мама стикається з тим, що довкола багато інформації, багато думок про особливості виховання та догляду за малечею. Стає складніше розібратися, як правильніше вчинити. Починає здаватися, що в інших все виходить легше й раціональніше, а ти постійно тупиш. Або діти спеціально роблять гірше та виводять тебе. 

Насправді коректніше казати не “діти бісять”, а “ти відчуваєш роздратування, злість й гнів”.  І це нормально! Твій особистий простір стиснувся до крапки, ти часто не можеш навіть в туалет сама сходити, і це нескінченно дратує. Напруження, викликане таким станом, має знайти вихід, і діти несвідомо підкидають варіанти повернути баланс: надто голосно грюкають дверима, влаштовують істерики тощо. 

Думки про те, як не правильно, що тебе бісить власна дитина, викликають почуття провини та посилюють тривожність. Тому важливо нагадувати собі, що тебе дратує не дитина сама по собі, а її дії, прояви, що зачіпають якісь твої потреби. Але ти доросла, і можеш контролювати свою реакцію. Бо відчувати роздратування та виливати його на сина чи доньку — це дві кардинально різні речі. 

Цікаво на тему: Сепарація від батьків: чому вона важлива обом сторонам?

Право на негативні емоції для всіх

Негативні емоції — невіддільна складова багатого спектра людських почуттів. Але вони досить незручні для суспільства, тож замість того, щоб навчити їх проживати, нас підштовхують від них позбуватися. Проте всі члени родини мають право не лише на захоплення й радість, а й на роздратування та злість.   

Цілком нормально:

1. Як і будь-яка людина, мама може відчувати негативні емоції.
2. Дитина постійно порушує твої кордони, і неприємні відчуття від цього — адекватні й логічні. А от реакція не має бути агресивною.
3. Відчувати не означає відповідно діяти. Так, може виникнути рефлексивне бажання усунути подразник, але раціональна доросла частина має утримувати від цього.
4. Дитина своєю поведінкою проживає власні емоції, а не намагається свідомо нашкодити тобі.
5. Важливо навчитись відділяти себе від дитини.
6. Не маєш сил грати з дитиною — не роби цього. Насилля над собою позначиться на вашій взаємодії.
7. Не обов’язково давати дитині бажане одразу. Але при цьому важливо не ігнорувати, а озвучити, що відповіси або зробиш необхідне пізніше.

Цікаво на тему: Роль сім’ї у вихованні дитини

Діти вчаться в нас турбуватися про себе. І добре вловлюють приховані мотиви.Тож якщо кожного разу придушуєш власні бажання заради дитини, вона відчуває фонове напруження й роздратування замість того, щоб опановувати захист власних цінностей та потреб. 

Дітям необхідно навчитись витримувати фрустрацію. Це стан, викликаний тим, що не вдається одразу отримати бажане. Бо часом на шляху до мети виникають труднощі, що сприймаються як непереборні. Діти вимагають уваги тут і зараз, але це нормально, що не завжди є можливість негайно відреагувати. Ігнорувати не варто, м’яко скажи, що відповіси або даси необхідне через певний час (і уточни, коли). Бо якщо не зорієнтувати дитину, коли чекати зворотний зв’язок, вона почне будь-якими способами, включно з не приємними, підштовхувати звернути на неї увагу. Не впадати в істерику від фрустрації — необхідна навичка, яка є частиною виховання. Отримати такий досвід важливо в безпечній атмосфері. 

Батьки показують способи проживання різних почуттів. І якщо самі того не вміють, то зливають на дітей негативні емоції, тривожність та відчуття безсилля, що погано позначається на атмосфері в родині. Сильне роздратування від найменших проколів у поведінці, надмірно яскрава реакція на прості дії можуть бути ознакою емоційного вигорання мами.

А ще інколи ти можеш робити на дитину проєкцію своїх емоцій до інших членів родини. Наприклад, тебе дратує схожа на колишнього чоловіка донька або син, що має звички як у дідуся, з яким в тебе погані стосунки. 

Цікаво на тему: Батьківські послання: як те, що ви говорите, впливає на майбутнє дитини?

Чому насправді тебе бісять діти?

Право на негативний емоційний стан нормалізували, тож саме час поглянути, що може за ним приховуватися. 

Причини, чому насправді відчуваєш роздратування поруч з дитиною:

• у тебе емоційне вигорання, ти постійно втомлена, бо не маєш часу та сил на власні бажання;
• сенсорна втома від доторків, прохань, “мам, мам, мам” та мультиків на фоні, крихт та іграшок, де тільки можна — все це перенавантажує твою нервову систему, забагато одночасних подразників;
• високий рівень стресу та тривожності через зовнішні фактори, дитина це відчуває та несвідомо дає шанс випустити пару й повернути баланс;
• напруження від постійного відчуття відповідальності: за здоров’я, харчування, розвиток та виховання;
• робиш проєкцію власних бажань та прагнень на дитину, а вона їх не розділяє;
• придумала ідеальний сценарій поведінки, а син чи донька не виконали відведену їм роль;
• прагнеш бачити в дитині якості, яким не можеш навчити, бо сама не маєш;
• дратує інший дорослий, поведінку якого несвідомо відтворює дитина (дорослому не можеш це сказати, а на малечі зриваєшся);
• дитина провокує на експресивні емоції, бо лише такі відчуває, адже твоя увага в спокійному стані їй не дістається;
• накладаєш власні дитячі відчуття на доньку чи сина: дратує, що вони роблять те, що тобі в дитинстві було заборонено.

Ці фактори можуть сприяти появі роздратування, викликати додатковий стрес та врешті решт призвести до вигорання.  Ідеями, як цього уникнути, поділюсь далі. Адже важливо працювати саме з першопричиною, а не лише відчуттям, що діти бісять.

Цікаво на тему: Що таке саморефлексія та навіщо вона потрібна?

Що робити, аби контролювати реакцію на роздратування?

Ти з’ясувала, яка з причин тригерить та викликає роздратований емоційний стан поруч з дитиною. Час підібрати інструменти, як повернути баланс та змінити свою реакцію, якщо її прояви є надмірними. 

Що варто робити:

1. Не вимагай постійно від себе більше, ніж можеш дати. Нема сил грати чи йти на прогулянку — так і скажи.
2. Вчись розуміти свої емоції, навіть маленькі. Бо тобі доведеться навчити цього ж дитину. Стримуй реакцію скинути гнів на дитину, а не саму емоцію гніву.
3. Висловлюй почуття правильно, Я-повідомленнями. Не перекладай на дитину відповідальність за свої відчуття (“Я злюсь, я роздратована”, а не “ти злиш, ти дратуєш”.)
4. Відділяй дії дитини від її особистості.
5. Знизь очікування. Прийми, що дитина не може бути ідеально чистою, спокійною та тихою. Враховуй як даність, що в рік вона розмазуватиме їжу по всій кухні, а в три буде непосидющою та балакучою.
6. Пояснюй дитині правила. Не можна вимагати дотримання норм, які не озвучені. Дитина все проживає вперше, не знає про негативні наслідки багатьох дій. І щоб запам’ятати правила, треба час.
7. Щиро проси вибачення. Пояснюй, чому саме агресивно відреагувала, розказуй, які справжні причини хвилювання, що викликало страх за дитину. Покажи приклад відповідальності за свої дії. Але робити це треба, коли заспокоїшся.

Цікаво на тему: Грай та вчи: 10 розвивальних ігор з дітьми, які будуть цікаві дорослим

Час для себе — must have для мами

Щоб мати можливість користуватись інструментами з попереднього розділу, мамі потрібен ресурс. І базою для його відновлення є час тільки для себе: година, пів години, хоча б по 15 хвилин зранку та ввечері.

Ти не зможеш навчити дитину турбуватися про себе, якщо постійно відсуваєш свої потреби на задній план та виснажуєш власний ресурс. Важливий баланс. Інколи краще малеча походить в майці з плямою з мамою, що посміхається, бо 20 хвилин спокійно пила каву під  улюблений серіал, ніж  в ідеально чистій сорочці з мамою, яка відчуває себе служницею. 

Твій відпочинок — це теж вклад в дитину. Важливо поступово позбавлятись роздратування та втоми, не давати їм накопичуватись.

Ось кілька способів, як мамі знайти час для себе:

1. Внеси час для себе у розклад дня. Там точно є “відвести в садок” та “приготувати обід”.Час для себе також варто планувати! І всі члени родини мають знати, що в цей момент не треба до тебе звертатись. Впораються самі. На “Він же маму кличе” не ведись. Дорослий має вміти побавити дитину без тебе. Але важливо: ця година не на побутові справи для родини, а саме на твої особисті інтереси.
2. Заведи персональні ритуали. Час для тебе і тільки для тебе. Спокійно помитися, випити кави. Підключай інших членів родини, які в цей момент братимуть увагу дитини на себе. Якщо нікого поруч нема є — мультики або ж вчи самостійної гри.
3. Підбери альтернативу заняттям, які з дитиною виснажують. Знайди спільне дозвілля, яке буде цікаве і тобі, і малечі.
4. Прийми той факт, що встигнути вдасться не все. Дивовижно, але коли припиняєш очікувати від себе мультизадачності та ідеальної картинки, жити стає легше. Визнач пріоритетні речі, все що в них не потрапляє — можна не робити, якщо не має сил. Будуть — зробиш. Краще не повести дитину на десяток гуртків і просто прогулятися разом, порозглядати листочки, ніж знервовано нестися містом та замість спілкування постійно кудись бігти.
5. Приділяй менше часу, але будь більш залученою. Так і поясни дитині: зараз я дороблю справу, і ми з тобою пограємо в спільну гру або поліпимо, поробимо поробки (що дитина любить). А поки пограй сам.

Цікаво на тему: Як навчитися легше сприймати критику на свою адресу

Так, мама цілком може відчувати роздратування, злість у відповідь на поведінку дитини. Але важливо те, якою буде реакція далі. Потрібно допомагати собі повертати ресурсний стан, виділяти час для відпочинку, відчувати відповідальність, але не вину. Ідеальна мама — нереалістична, вона не дає дитині навчитись самостійності. Тож не варто прагнути бути відмінницею виховання. Важливіше створити безпечні умови, в яких дитина навчиться автономності.