Без права на страх. Історія з першої лінії

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я вже не вагалась — була готова стати до лав ЗСУ. Спочатку працювала в Києві, медсестрою у лікарні, допомагала людям під час боїв під столицею. До війська мене не взяли з першого і навіть другого разу. Лише після третьої спроби мене прийняли.

Я — постова медсестра нейрохірургічного відділення. Люблю свою роботу, бо саме медсестра найближча до пацієнта. Ми не просто виконуємо призначення — ми поруч, коли болить, коли страшно, коли вже ні на що немає сил.

Але армія — це зовсім інший світ. Тут усе за наказом, усе з дозволу. Іноді не вистачає звичної свободи. Але тут ти потрібна. І це — головне.

Першу евакуацію пройшла спокійно, без страху — командир підготував, усе пояснив, і я впоралась.

Цікаво на тему: Емоційне вигорання: причини, симптоми та як із ним упоратися

Евакуація під прицілами дронів 

Це було на Донбасі, у селищі Цукуріне (Донецька область). Там тривали важкі бої. До нас прикомандирували 157-му бригаду. Їздити за пораненими — дуже небезпечно, але варто мені почути «є поранені» — одразу одягаю броню, беру рюкзак та їду. 

Верх у нашої машини не броньований — влучання FPV-дрона може стати фатальним. Вони кружляють у повітрі постійно. Стояти на місці — ризик. Але наші водії — справжні герої. Якщо поранено водія — усе зупиняється.

Черговий виклик у рації: «Важкий». Питаю, хто зі мною. Відгукується медик із 157-ї: «Іду». Сідаємо. Я попереджаю: відкриваю двері — витягуй одразу, дрони в небі. Працюємо швидко.

Пораненому близько сорока. У свідомості, але в стані геморагічного шоку — значна втрата крові. Множинні проникаючі поранення, пневмоторакс (ураження легенів), перелом, дефекти тканин. Працюємо просто в дорозі. Артилерія б’є поруч.

Цікаво на тему: Як допомогти людині з панічною атакою?

Раптом машина зупиняється. За часом розумію — до стабпункту ще далеко. Водій відкриває двері та вигукує, що колеса підбиті. Перекладаємо пораненого в іншу машину, їдемо далі.

Вивозимо. Встигаємо. Він має жити!

Тієї евакуації я не забуду ніколи!

Саме для таких історій ми створили проєкт «Точка евакуації» — ініціативу ГО «Землячки» за підтримки EVA, щоб розповісти, як насправді виглядає порятунок під обстрілами.

Наступна історія вже чекає. Ще одна бойова медикиня. Ще один порятунок.