Марія
Історія довжиною в п’ятсот років починається в Іспанії 16-го століття, з юної дівчини на ім’я Марія, яка, попри тиху вдачу, відчуває нестримну пристрасть до життя. Її оточує суворе релігійне середовище, яке не обіцяє життя, повного задоволень. Марія шукає шлях, який міг би наблизити її до тамування незрозумілого «голоду», і врешті обирає шлюб із заможним віконтом Андресом. У його маєтку героїня стикається з усіма обмеженнями, які можуть спіткати жінку Нового часу – чоловік сприймає її як інструмент для народження нащадків і обмежує її пересування, а нове життя «у заточенні» виявляється відмінним від очікувань Марії.
Вікторія Шваб показує, як сильні жінки, які прагнуть втілювати в життя свої бажання та бути автономними, починають носити клеймо «демонічності». Андрес називає її богохульною у відповідь на спробу Марії комунікувати про свої сексуальні вподобання, водночас дівчина помічає у собі гомосексуальні тенденції, які викликають у ній страх. Авторка зводить Марію з «наставницею» – вдовою Сабіною. Вона відкриває героїні очі на сумну реальність – жінка може бути вільною лише тоді, коли її чоловік гине.
Цікаво на тему: Роман, що випередив час: чому «Кімната Джованні» важлива сьогодні
Шарлотта
Історія продовжується у Лондоні початку 19-го століття, де читач знайомиться із дебютанткою на ім’я Шарлотта. Шваб вдало підкреслює зміни у світогляді незалежних жінок протягом історії. Шарлотта не лякається своїх бажань і сприймає життя як гру з правилами, які можна обійти. Її «голод» менш тілесний, вона скоріше прагне свободи і шукає сенсу, проте їй не так легко прийняти новий стиль життя.
Юна вампірка стає незалежною та сильнішою за інших, проте водночас стикається з ізоляцією, яка завжди переслідує таких, як вона. Шарлотті також важко відмовитись від колишніх моральних орієнтирів і бути «хижою», як її коханка. Через неї Вікторія Шваб демонструє, що далеко не кожен може легко прийняти свою природу, а також надзвичайно добре змальовує стосунки між двома людьми, які вибиваються із загалу – вони палкі та віддані, але зрештою токсичні.
Цікаво на тему: Чому «дивні дівчатка» — це добре
Аліса
Через Алісу Шваб розкриває сучасний «вампіризм», що є метафорою до вільного життя жінок, яке демонізується суспільством. Вона веде далі історичну лінію відстоювання свободи і показує – те, що для Марії було прокляттям, а для Шарлотти відповідальністю, для Аліси стає простим інструментом для досягнення бажаного стилю життя. Втім, шлях для наймолодшої з вампірок лише починається. Аліса приймає нову природу швидко й не намагається оцінювати її з погляду моралі, легко вступає у контакт з іншими і отримує бажане. Попри це, великий обсяг свободи, яку дає сучасний світ, не позбавляє її страху перед тривалою близькістю та лишає її в ізоляції серед натовпу.
Цікаво на тему: Від домогосподарки до лідерки: як література формує уявлення про роль жінки в суспільстві
Куди рухається історія?
Вікторія Шваб у романі «Поховайте наші кості в опівнічній землі» створює якісну історію про вампірів без зайвої романтизації та пропонує насичену атмосферу різних історичних епох. Авторка ставить багато запитань і балансує між дискомфортом і пристрастю, осудом і співчуттям. Вона показує, – світ рухається вперед, старі обмеження відмирають і для жінок відкриваються нові шляхи. Втім, потенціал до прогресу залишається великим, як і потреба в ньому.
Особливе ставлення до незалежних та волелюбних жінок, зокрема гомосексуальних, зазнає перетворень і не зникає остаточно навіть сьогодні. Від переслідувань з боку інквізиції в часи Марії, через острах і самообмеження в епоху Шарлотти до сьогодення – коли на жінок, які дозволяють собі більше, дивляться як на токсичних, надмірно амбітних чи навіть нездорових. Таким чином, Шваб підкреслює, що тенденція перетворення сильних жінок на «монстрів» не зникла, а лише змінила форму, і що боротьба за свободу та автономію триває і тепер.
«Поховайте наші кості в опівнічній землі» – не лише гарний, але й надзвичайно важливий текст, вартий уваги як фанатів жанру, так і зацікавленого читача.
Коментарі покищо відсутні