Small talk: як навчитися говорити «ні про що»

Що таке small talk і звідки взялося це поняття?

Якщо по-простому, small talk – це коротка, легка розмова на безпечні, не надто глибокі теми: погода, робота, плани на вихідні, кава, коти, затори та інші «щоденні дрібниці». Лінгвісти називають його ритуалізованою, формульною формою спілкування – багато стандартних фраз, зрозумілих всім, і мінімум ризику зачепити щось особисте.

Головне – вловити ключовий момент. Мета small talk – не обмін важливою інформацією, а підтримка контакту. У лінгвістиці таку функцію мови називають фатичною: коли ми говоримо не заради сенсу, а заради зв’язку, щоб просто показати «я тебе бачу, ти для мене існуєш, я – доброзичлива людина». Тобто small talk є звичайним соціальним розігрівом, як розтяжка перед тренуванням – без неї високий ризик, що тренування призведе до травми (в нашому випадку – соціальної). До слова, до третини розмов дорослих може припадати саме на такі «дрібні» розмови. Тож якщо ти відчуваєш себе дивно від small talk – це не тому, що такий діалог ненормальний. Просто нас ніхто не вчив ним користуватися.

Цікаво на тему: Як відповідати на недоречні запитання, щоб їх більше не задавали

Чому вміння говорити «ні про що» – важлива навичка в сучасному світі

Це реально впливає на твій настрій і відчуття «я не одна». Люди, які частіше спілкуються (навіть у форматі коротких розмов зі «слабкими зв’язками»: бариста, малознайомий сусід, колега з іншого відділу), мають вищий рівень добробуту і задоволеності життям. Це відзначають численні наукові дослідження. Тобто п’ять хвилин поговорила на рецепції про новий манікюр і мозок такий: «О, ми соціальні, нас бачать, ми комусь цікаві🤩 Тримай плюсик до настрою». Така форма спілкування істотно знижує відчуття ізоляції й навіть може добре підвищити самооцінку.

А ще, small talk можна назвати «соціальним клеєм» на роботі, який допомагає людям притертися один до одного, зняти напругу, зрозуміти, «своя» перед тобою людина чи не дуже🤨 Легкі балачки:

• підвищують позитивні емоції;
• покращують командну атмосферу;
• допомагають людям бути більш залученими та психологічно «доступними» для роботи.

Якщо ти взагалі не вмієш розмовляти «ні про що», колеги будуть сприймати тебе як холодну, закриту, складну людину. А якщо ти вмієш перекинутися парою фраз по дорозі до ліфта, вони підсвідомо частіше ставлять тобі плюсик, а в їхній голові відкладається думка, що «з цією людиною можна мати справу».

І ще моментик. У світі онлайну small talk став новою гігієною спілкування. Зараз величезна частка комунікації йде в месенджери й соцмережі, спілкування, начебто, з надлишком, проте люди часто скаржаться на самотність при сотнях контактів щодня. Психологи все частіше кажуть: навіть маленькі офлайн-взаємодії (посмішка касиру, коротка фраза в ліфті, пара слів на зупинці тощо) працюють як мікродози соціальної підтримки. Простими словами, вміння говорити «ні про що» – це не «порожні балачки», а соціальна навичка виживання 21 століття. І так, цьому можна й потрібно вчитися.

Цікаво на тему: Жіночий колектив: квітник чи тераріум?

Вчимося говорити «ні про що»: ТОП 7 практичних порад

Тепер до «найсмачнішого». Що робити, якщо ти не природжений екстраверт?

Перестань вважати small talk «нижчою лігою спілкування»

Поки в голові живе установка «розмови ні про що – це дурниці», ти будеш саботувати будь-яку спробу такого спілкування. Small talk дозволяє перевірити, чи комфортно тобі з людиною, показати їй, що ти безпечна й доброзичлива, дати співрозмовнику відчути себе поміченим. Якщо зняти з себе обов’язок бути «геніальною» завжди та всюди, відразу стає легше говорити з малознайомими людьми на найпростіші теми.

Завжди тримай під рукою теми «на всі випадки життя»

Ні, не потрібно ходити із заготовленим сценарієм. Є речі, які завжди перед очима й на них можна будувати прості діалоги. Приклади робочих «ні про що» тем:

1. Використовуй будь-який контекст: місце, подія, їжа, музика, черга, погода, одяг, інтер’єр, та що завгодно.
2. Легкі особисті речі: плани на вихідні, серіали, кава/чай, хобі.
3. Спільне між вами тут і зараз: «Слухай, тобі теж здається, що в цьому офісі кондиціонер живе своїм життям?».

Важливо, щоб тема була нейтральною і давала людині шанс відповісти більше, ніж «так/ні».

Задавай відкриті питання

Ключ до нормального small talk – відкриті питання. Замість: «Тобі подобаються такі корпоративи?» (відповідь: так/ні), краще: «Як тобі цей корпоратив? Вже було щось цікавеньке, а то я запізнилася». Мозку набагато легше продовжувати розмову, коли питання починається з «як», «що», «чому», «який». Воно ніби запрошує до історії.

Але тут є важливе «але»: small talk – це не допит. Не потрібно грати з людиною в слідчого: «Де працюєш? А скільки років? А чому вибрала цю сферу? А де вчилася? А заміжня?..» Якщо відчуваєш, що ставиш третє питання поспіль, а сама майже нічого не говориш, то пора б поділитися і собою.

Цікаво на тему: Синдром самозванця: як перестати себе знецінювати

Розповідай про себе дозовано

Small talk – це обмін не особливо важливою інформацією, а не інтерв’ю. Якщо людина відповіла, ти можеш коротко додати щось про себе, даючи співрозмовнику опору для наступного питання або продовження діалогу по темі. Не потрібно брати на себе роль виключно слухача або, навпаки, перетворювати співрозмовника на постійного слухача. Легке, поступове саморозкриття допомагає встановлювати довіру й відчуття близькості крок за кроком, а не падає людині, як сніг на голову.

Обов’язково слухай, а не просто чекай своєї черги блиснути

Найпривабливіше в розмові – не «дотепні жарти» без зупинки, а відчуття, що тебе справді слухають. Тут працює поширений соціальний ефект: коли нас уважно слухають, ми починаємо вважати співрозмовника більш розумним, приємним і цікавим, навіть якщо він ще не сказав нічого геніального.

СТОП-теми в small talk

Політика, релігія, здоров’я, тіло співрозмовника, гроші, «чому у тебе немає дітей/чоловіка» – все це не для розмови на рівні «ми ледь знайомі». Small talk – це як перша зустріч з квартирою під час її огляду: ти можеш заглянути на кухню, виглянути у вікно, але не лізти відразу по всіх шафах у пошуках брудної білизни колишніх господарів.

Не бійся «незручних моментів» – вони обов’язково будуть і це нормально

Навіть досвідчені комунікатори періодично ловлять незручну тишу, але ставляться до неї не як до катастрофи, а як до моменту перевести подих і змінити тему. Один з найбільш дієвих методів у такій ситуації – трохи самоіронії, і незручність перетворюється на ваш спільний мемчик, а не твій особистий провал.

Small talk – це не про «робити вигляд, що тобі цікаві чужі вихідні». Ти не зобов’язана любити нескінченні розмови «ні про що». Однак навчитися мінімального рівня володіння small talk – це як вивчити базову англійську: навіть якщо ніколи не поїдеш жити в Лондон, зайвим у житті таке знання 100% не буде.

Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе корисною.