Чому «дивні дівчатка» — це добре

«Дивні» дівчата у попкультурі

Weird girl — дівчина, яка виділяється, не вписується в норми й канони, йде проти правил, яка активно проявляє себе й насолоджується цим. Вона навряд чи буде «тією самою», головною героїнею, найпопулярнішою дівчиною у школі, якій все дається дуже просто. У неї не буде великої компанії друзів чи багатих батьків, і вона точно не складатиметься зі стереотипів у зовнішньому вигляді, поведінці чи вподобаннях. Але це не через бажання привернути увагу, а через прагнення бути собою, виділятися серед натовпу, робити те, що хочеться, обирати себе, а не нав’язані норми.

Це не про «дивність», а про інакшість — а інакшість не погана. Саме тому кожна персонажка, яку суспільство може назвати weird, відрізняється. Вона індивідуальна, неповторна, тут немає одного архетипу. Венздей Аддамс із серіалу «Венздей» — готична, закрита, іноді навіть жорстока чи груба, з алергією на кольори й звичкою абсолютно все казати прямо. Або Луна Лавґуд із циклу про Гаррі Поттера — яскрава, завжди у своїх думках і мріях, з вірою в те, чого, швидше за все, не існує навіть у магічному світі.

Матильду Вормвуд з роману Роальда Даля «Матильда» її оточення вважає дивною, тому що вона любить читати, навчатися, ковтає книги швидше, ніж більшість дорослих, але насправді дівчинка не «заучка». Вона смілива, добра, допитлива, готова самостійно боротися за своє щастя й відстоювати власну думку. Лідія Дітц (фільм «Бітлджус») сама себе описує як «дивну й незвичну». Вона краще ладить з привидами, ніж з людьми, завжди вдягається в усе чорне, бо самовираження для неї теж спосіб боротьби.

Так само ні на кого не схожа й Енола Голмс з однойменного фільму. Це сестра відомого детектива Шерлока Голмса, проте вона не вписується в образ дівчини ХІХ століття. Не хоче вчитися етикету, виходити заміж і в усьому слухатися чоловіків. Дівчина розуміє, що має розум не гірший за братів, тому береться сама розслідувати справи й навіть відкриває своє детективне агентство. Вона непосидюча, емоційна, постійно втрапляє у небезпечні пригоди, але завжди виходить із них за допомогою логіки, винахідливості й сміливості. Вона не те що не відповідає вимогам до дівчини того часу, а спеціально йде проти системи. Бо вона не для неї.

Звичайно, є ще багато персонажок, яких можна віднести до weird girls, наприклад, Мейбл із «Ґравіті Фолс» чи Джинкс з «Аркейну». Інакшість кожної — унікальна, хтось ексцентричний і веселий, хтось — зламаний і темний. Але є кілька рис, які об’єднують їх усіх.

Персонажки не прагнуть отримати в першу чергу увагу чоловіка, бо вони зайняті собою і своїм розвитком. Їм важлива лише власна думка, лише власна гордість і повага до себе. Раніше жіночі персонажі зображувались переважно або як служниці, або об’єкти обожнювання чоловіків, які мали їм прислужувати, щоб тримати увагу чоловічої авдиторії. Тому weird girls сприймаються як «занадто»: занадто незалежні, занадто розумні, занадто ексцентричні, занадто емоційні або беземоційні, занадто не такі.

Фемінізм дозволив бути собою, самовиражатися, мати такий вигляд, який хочеться, вести себе так, як хочеться. «Дивакуваті» персонажки можуть не подобатися, бо вони незручні. Не стануть прогинатися під очікування про них, уявлення про «справжню жінку», їм абсолютно все одно на суспільну думку. Це їх звільняє від зайвих турбот, переживань і сподівань. Тепер жінкам дозволено бути такими, якими їм заманеться.

Дівчата, які з дитинства бачать «дивних» персонажок і їхню інакшість у книгах чи кіно, з ранніх років розуміють, що вони дійсно можуть стати тим, ким мріють і ким забажають. Якщо можна Луні чи Матильді, то чому не можна їм? Це не просто звільняє від суспільного тиску й очікувань, а й вчить відстоювати особисті кордони.

Цікаво на тему: Звіяні вітром: Скарлетт О’Гара як символ жіночої незалежності

Скажена наука для тих, хто не вписується

Нещодавно видавництво #книголав відкрило передзамовлення на книгу «Школа етикету юних скажених науковиць Міллісент Квібб» авторки Кейт Маккіннон. Головні героїні, Ґертруда, Євгенія та Ді-Ді, не вписуються у коло їхнього оточення. Вони мають відвідувати школу етикету, де вчаться, як правильно сидіти по струнці, зомлівати у вальсі й відстовбурчувати палець, коли тримаєш чашку. Але дівчат це не цікавить, за це їх не любить увесь клас, викладачки й кузини з однаковими іменами.

Їх більше цікавить наука: Ґертруда обожнює тварин, хоче їх досліджувати й допомагати рятувати. Євгенія любить вибухи, каміння й самоцвіти. А Ді-Ді займається технікою і конструює справді дивовижні пристрої. Але цьому не вчать у школі, їм немає де застосовувати власні знання. Поки не з’являється міс Квібб — скажена науковиця, єдина на все місто, яка відкриває школу, щоб передавати свої знання наступним поколінням. Але місто опиняється під загрозою лихої банди божевільних науковців, і тільки ті, хто розбирається у скаженій науці, зможуть врятувати світ.

Ґертруда, Євгенія та Ді-Ді не вписуються у суспільство, але це не означає, що їм немає місця. Просто вони не там шукали. Серед «ідеальності» школи етикету не знайдеш гучних вибухів, небезпечних експериментів, тварин, які вас розуміють, а наука — це зовсім інший, дуже захопливий всесвіт. Тут вони свої, такі, не «занадто». Їхні гобі не тільки поважають, а ще й цінують.

Цікаво на тему: Dark Academia: як елітарний клуб інтелектуалів перетворився на найзахопливіший книжковий тренд

Не можна стати weird girl. Бо це про те, ким ми є насправді. Це про прийняття себе, про дії у власних інтересах, не турбуватися, що про вас подумають інші, не зважати на нав’язані вимоги й бажання. Бути собою — не модно, а необхідно.