Емоційне банкрутство. Як повернути здатність плакати?

Цікаво на тему: Синдром самозванця: як перестати себе знецінювати

Плакати – це важливо

Перше, що робить кожна людина, коли приходить у цей світ – плаче. І протягом усього подальшого життя ми використовуємо плач як інструмент, спосіб передати найширший спектр емоцій.

Ми плачемо, коли нам сумно, намагаючись показати, що потрібна емоційна допомога й підтримка.

Ми плачемо, коли злимось, розчаровуємось, дивуємось, перебуваємо у відчаї.

Ми плачемо від полегшення.

Ми плачемо, коли дивимось фільм, коли слухаємо музику, проймаючись кожною нотою та словом.

Ми плачемо навіть від радості, коли емоції неможливо взяти під контроль.

Плач має не дуже хорошу репутацію. У більшості випадків це реакція на погані події, що мають сіро-чорне забарвлення. Але він нам необхідний. Емоційно сльози здатні передати почуття, які вже не потребують слів. Це спосіб отримати полегшення. Вигнати з себе все, що сидить усередині, і нарешті розслабитися… хай навіть від виснаження, але нарешті дозволити собі зняти тонус із душі й тіла.

Не всі плачуть однаково. Декому складно зняти блокування почуттів, і це може трохи збивати з пантелику. Хочеться плакати, але не виходить. Відкиньмо убік фізичні причини цього явища й зосередимося виключно на емоційних.

Цікаво на тему: Прощення… Чи завжди воно справді потрібне?

Чому я не можу плакати?

Емоційні причини втрати здатності плакати можуть бути різними. Найчастіше це результат психологічного захисту чи потужних процесів, що відбуваються всередині. Найпоширенішими вважаються:

1. Емоційне вигорання – довгий час немає часу на себе. Довгий час не живеш своїм життям. Хронічний стрес, необхідність піклуватися про інших, тривоги й величезна кількість проблем, що вимагають негайного вирішення. Щоб економити сили й тримати себе в купі, плакати просто не можна. Ця функція вимикається.
2. Пригнічені емоції – не виражати почуттів, тримати й переживати все в собі, заборонити собі навіть на самоті розкисати. Організм просто втрачає цю навичку – скидати напруження через сльози.
3. Тривога, депресія – ми звикли асоціювати депресивні розлади зі сльозами, але далеко не завжди цей стереотип спрацьовує. Тяжкі форми хвороби виключають плач. Людина німіє, перетворюється на емоційну порожнечу, на простір, де чути лише відлуння. Навіть найсильніші подразники не здатні пробитися всередину. Повна апатія й байдужість до всього.
4. Травматичний досвід – сильна психологічна травма змушує психіку блокувати сльози. Плач стає останнім пунктом призначення перед остаточним зламом людини. Щоб вижити, не можна плакати.

Соціальний тиск. Ти повинна бути сильною, не розкисай, тримайся, візьми себе в руки, не будь дитиною – сльози чомусь вважаються ознакою слабкості та нездатності рухатися далі, це соромно й абсолютно неприпустимо. Синдром гарної дівчинки. Але це дурниця. Плакати треба, і це не слабкість. Це спосіб очиститися від усього, що прибило до землі, встати й піти далі.

Цікаво на тему: Як зрозуміти, що ти стаєш емоційно зрілою: 10 ознак

Як поплакати, коли хочеться?

Нездатність заплакати може бути спровокована одним чи кількома факторами. Щоб це не було, варто розібратися й повернутися до нормального емоційного стану. Спробуй, можливо, тебе прорве й стане набагато легше.

Безпечний простір для емоцій

Немає відчуття, що тобі безпечно, комфортно, достатньо спокійно для того, щоб емоції знайшли вихід без перешкод на своєму шляху. Подумай, де ти почуваєшся найкраще? Наприклад, для мене – це підлога на кухні. Не знаю чому, але коли я відчуваю, що душі потрібна розрядка, я просто спускаюсь на підлогу в кухні. Звісно, вдома нікого не має бути. Це лише мій простір і мій шматочок паркету, на якому можна згорнутися й трохи дати болю.

Група підтримки – твій спусковий гачок

Поговорити самій із собою – це, звісно, прекрасно. Але це не дає того ефекту, якого можна досягти розмовою з близькою людиною. Спілкування дозволяє зрозуміти, що ти не самотня, тебе чують, у тебе включені, тебе розуміють і проживають із тобою кожну емоцію.

Спробуй відкритися тому, хто однозначно твоя людина. Дивовижно, але вже за три хвилини розмови ти можеш відчути водоспад сліз по щоках. Плач і говори. Одна така терапевтична зустріч – і всередині стане набагато спокійніше й простіше.

Фільми, книги, мультики

Так, і музика ще на додачу. Мільйон фільмів існує у цьому світі, які здатні просто пошматувати твій емоційний стан. Ще більше існує книг. Сучасні мультфільми – це шедеври. Практично кожен змушує душу стати трохи теплішою. Знайди свій.

Про музику можна говорити годинами. Я не можу слухати сумні пісні, коли мені погано. Стає ще гірше, прямо до нудоти. Мені це не потрібно. Це схоже на самобичування. А хтось таке любить і відчуває полегшення, якщо покричить разом з Іриною Білик «Ти мій». Кожному своє, як то кажуть.

Шукай свій гачок. Те, що підкосить, що виведе психіку з рівноваги й поставить її на місце. Шукай спосіб розворушити себе зсередини, знайди ту голку, яка потрапить у нерв і відкриє слізні шлюзи.

Пиши й читай

Емоційна свобода через аркуш паперу. Обери одну подію в житті, яка викликає емоції. І просто пиши про неї. Згадуй усе до дрібниць. Не стримуй себе у словах. Це лише твій аркуш і лише твій спогад. Нехай це буде найвідвертіше, що ти писала у своєму житті. Найщиріше й неприкрите. Тобі не потрібні вуалі, не потрібні маски й грим. Пиши. А поки ручка виводить літери, пам’ять працює.

Ти згадуєш звуки, запахи, текстури, слова, рухи… Все, що оточувало й залишало ледь помітний слід у душі. Згадуй, проговорюй і нанось на папір. Я думаю, що вже в процесі створення листа у тебе почнеться розблокування. Відверта розмова з папером, хай навіть абсолютно німим, допоможе зняти заборону й дасть волю почуттям.

Терапевт

У тому випадку, коли самостійно розібратися не виходить, допоможе лише фахівець. Вище ми говорили про те, що відсутність сліз може бути спровокована складними психічними процесами – депресія чи тривожний розлад. Це зона відповідальності спеціаліста. Не став собі сама діагнози, не прописуй препарати. Тобі потрібна рука людини, за яку ти схопишся й вийдеш на світ.

Усі ми емоційні. У кожного з нас є свої болі й подряпини всередині. Не закривайся у своєму світі. Дозволь собі трохи посидіти на підлозі, згорнутися клубочком в улюбленому пледі, зупинитися під душем або завмерти в лісі під час пробіжки. Де зручно й комфортно, спокійно й тихо – зупинись і проживи свої сльози.