Люди поруч: чиїми очима ви на себе дивитесь? 

Автор: Світлана Проскура

Людині потрібна людина. Так вже еволюційно склалось. Нам важливо відчувати себе частиною цілого, важливо бути значущими й потрібними. Навіть у ті моменти, коли хочеться спакувати валізу й чкурнути за край світу. Особливо у ті моменти. 

Ми самі обираємо, до чиєї думки прислухатися

Останнім часом часто зустрічаються розмірковування на тему особистих кордонів, як у соціальних мережах, так і в буденному житті. Дехто вважає, що має право коментувати та оцінювати будь-чиї життєві пріоритети. Інші ж так втомилися відповідати чужим уявленням про “добре/погано”, що у відстоюванні власних позицій ладні будувати стіни, а не просто озвучувати “ось так мені подобається, ось так, будьте ласкаві, не робіть.” 

Наведені приклади – крайні точки, породжені втомою. Давайте будемо чесними, кожному з нас хочеться відчувати свою важливість, отримувати схвалення своїх дій, розділяти з кимось свої цінності. Але часом ми чекаємо усього переліченого не від тих людей, і як телефон, що тривалий час намагається підключитися до wi-fi, втрачаємо позитивний заряд від постійних марних спроб отримати бажане. І починає здаватися, що ніхто довкола тебе не любить і не розуміє.

Хоча насправді в кожного з нас є люди, які бачать в нас найкраще. У моменти, коли ви самі у собі розчаровані, друзі, колеги та й навіть просто перехожі на вулиці продовжують концентруватися на хорошому в нас. 

Баланс між віддавати й отримувати

У моменти, коли хочеться назвати себе невдахою, спробуйте припинити слухати внутрішнього критика, і зверніть увагу, що ви важливі для інших. Подивіться на себе їх очима.

Ось ви влучно пожартували, вчасно сказали слова підтримки чи просто посміхнулися. До вас приємно звернутися за порадою, у вашій компанії легко відчувати себе розслаблено. Ви досягли значних успіхів у кар’єрі, а ще можете звичайний салат перетворити на кулінарний шедевр. Та й просто: ви є.

Отримувати підтримку приємно. Але не менш круті відчуття виникають, коли ми самі підтримуємо. І ось саме баланс між приймати та ділитися допомагає нам рухатися вперед.

А як ви гадаєте, наскільки важливі люди, що складають ваше оточення? Друзі, родичі, колеги, сусіди. Наскільки гармонічні наші стосунки з ними? Чи є баланс між тим, що ви бажаєте отримувати від оточуючих, і тим, чим готові з ними поділитися?

 Розкажіть у коментарях, як люди, що вас оточують, віддзеркалють ваше внутрішнє сприйняття себе.