Як на нас впливає пакування товару?
У світі, де все кричить “купи мене!”, пакування – це не просто захист продукту, а дуже потужний інструмент маркетингу, який і формує перше враження про те, що всередині. Численні дослідження чітко показують, що споживач набагато частіше робить вибір на основі зовнішнього вигляду й ціни товару, а не його змісту. “Я дорогий, значить, я якісний. Я преміум, мене неможливо не хотіти купити. Я бренд – ти 100% не помилишся, вибравши мене”. Максимально примітивна модель просування товарів, як показала практика, працює найкраще.
Ти коли-небудь купувала щось типу “органічного мила з травами, які збирали альпійські пастухи”? Я ось спробувала. Воно коштує недешево, загорнуте в крафтовий папір, має етикетку на симпатичній мотузочці… А всередині – мило, просто звичайне мило. Але мозок невпинно нашіптує “О так, це пахне дорого, а головне, воно екологічне й ти тільки подивися як воно піниться. Шкіра просто в захваті.”🤗 Це як якась захисна реакція підсвідомості, коли ти автоматично починаєш шукати 100 і 1 причину, чому це мило краще, ніж он те на твоїй поличці з цінником утричі нижчим. А на ділі воно абсолютно нічим не краще, а навіть гірше (у моєму випадку). Швидше витрачається, слабо піниться, та й запах у нього звичайнісінький, як у більшості нормальних мил з мас-маркету. І часом себе в цьому вкрай складно переконати, адже це дороге, крафтове мило😐
Цікаво на тему: 50 відтінків білого: чому індустрія краси зациклена на білому кольорі
А ще, після купи експериментів і сліпих тестів було зроблено 100% висновок про те, що сомельє або той самий майстер-парфумер (“ніс”) більшою мірою вгадують, де дороге вино, парфум, а де дешеве. Визначити конкретні бренди (особливо якщо вони популярні) іноді можуть, оскільки часто з ними стикаються з огляду на свою професію. Але їхній супер нюх і “дуже розвинені” смакові рецептори перетворюються на абсолютну лотерею, коли мова заходить про “дорого – дешево”. В цьому випадку кількість їхнього помилкового вибору порівняно зі звичайними споживачами рівнозначна.
Яскраві приклади “лукізму” пакування
Ти здивуєшся, наскільки часто ми купуємо не сам товар, а те, як він себе подає. І щоб довести це не просто словами, дивись, які фокуси витворяють пакування та бренд із нашим сприйняттям. Реальні випадки, від яких стає трохи ніяково… за нашу з тобою довірливість.
Експерименти з вином
Їх і зараз проводять на деяких винних фестивалях, проте найяскравіших в історії було кілька:
- Експеримент Фредеріка Броше. Учасникам давали два келихи з одним і тим самим білим вином. Один із келихів був підфарбований червоним харчовим барвником. Дегустатори описували його як “червоне” вино, використовуючи терміни на кшталт “танінність”, “ягідний букет”, “глибоке тіло”. Ти тільки уяви, позбавлений смаку харчовий барвник змусив 54 людини геть відключити критичне мислення і сприйняття реальності. А потім Броше пішов ще далі. Купив недороге вино, розлив його в пляшки з-під дорогого та дешевого вина і дав на пробу групі дегустаторів. Так, ти правильно здогадалася. З дорогої пляшки всі смакували, захоплюючись напоєм, а з дешевої – мало не випльовували. Просто шматок папірця у вигляді етикетки на пляшці вирішив усе😖
- Дослідження Річарда Вайзмана. У сліпому тесті 578 осіб порівнювали вина вартістю від 3-30 фунтів стерлінгів (приблизно 160-1600 грн на цей момент). У 53% випадків учасники віддали перевагу дешевому вину або не змогли відрізнити його від дорогого. Думаєш, яке вино обрати? Підкинь монетку😉
І ще в одному великому дослідженні 500 учасників провели 6000 дегустацій вин від 1.5-150$, природно, не знаючи де яке. 61% з них віддав перевагу найдешевшому вину, а решта 49% розподілилися по дуже широкій ціновій категорії. Так, можна заперечити, що значить з них лише деякі були по-справжньому крутими сомельє. Але на мою думку, це лише вкотре доводить, що сприйняття якості неймовірно сильно спотворюється цінником і етикеткою.
Цікаво на тему: Майндфулнесс – як почати жити усвідомлено
Парфуми у “флаконах-самозванцях”
Якщо залити нішевий аромат у непримітний тестер, дуже мало хто одразу ж скаже “вау”. Але варто налити дешевий парфум у важкий флакон із гравіюванням і золотим напиленням: “Ох, яка база! Яка шлейфовість!”:
- всі масштабні експерименти показали абсолютну лотерею в результатах визначення вартості аромату лише за його запахом навіть серед парфумерних критиків, не кажучи вже про нас із тобою гарнюнь. Так само як і з вином – недорогі парфуми сприймаються як дорогі й навпаки;
- мріяти про флакон Maison Francis Kurkdjian, бо “ну, це ж Baccarat Rouge, всі носять”, але при цьому “нюхати” не аромат, а статус – це класика жанру. Платити за флакон Dior Sauvage, тому що там був Джонні Депп на рекламі, а не тому, що тобі дуже подобається аромат – норма. А ось купити недорогі парфуми, які тобі реально подобаються і похвалитися ними подрузі… – якось не те “ще подумає, що в мене з фінансами проблеми й поганий смак на додачу”.
Згадай той самий одяг. Звичайна біла футболка за 500 гривень з відмінною якістю матеріалу та рівними швами – “просто тканина й навряд чи хороша”. Ця ж футболка з маленьким принтом “Supreme” уже “стиль, вайб, образ, справжня якість, зручність носіння” і в п’ять разів дорожча. І ніхто навіть не побачить у ній нитки, що стирчать по шву через заводський брак, тому що вони не важливі. Важливо, що ти показуєш світу “я на хвилі модних трендів”.
Купуючи дорогу ковбасу, в 99% випадків ти скажеш максимум “ну, не погано”, навіть якщо вона тобі не особливо сподобалася, а не будеш шалено виказувати невдоволення, як у випадку з дешевою. Загалом, пакування, дорожнеча, бренд, тренд, хайп – ось що першочергово рухає нами під час купівлі. І ми настільки до цього звикли, що розучилися елементарно дивитися правді в очі й чітко називати “чорне – чорним”.
Цікаво на тему: 9 порад, як одягатися стильно і недорого
Чому ми переконуємо себе, що поганий продукт – хороший, і навпаки?
Тому що так працює мозок. Цей суперпродуктивний комп’ютер насправді дуже ледачий і вкрай жадібний до готових, легких висновків. Зовнішній вигляд дає йому “ярлик” добре/погано. Звичайне когнітивне спотворення, яке називається ефектом ореолу. Якщо товар має вигляд “дорого”, значить він і справді дорогий. А якщо ще й бренд відомий – ну, точно не може бути неякісним.
Додаємо сюди сором. Визнати, що тобі сподобалося вино з картонного пакування – значить бути надто простою, порожньою і “жебрачкою” на високу культуру внутрішнього світу. А похвалити аромат із “не того флакона” – показати оточуючим, що ти “не в темі”. Ось і доводиться прикидатися, що розбираєшся і тобі все шалено подобається, хоча на ділі… Маркетинг це прекрасно знає й активно експлуатує.
Звісно, зовнішність – не завжди оманлива, й за гарним пакуванням, відомим логотипом справді може ховатися якісний продукт. Але покладатися тільки на обгортку – це як виходити заміж, бо сподобалася аватарка🙄 Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе цікавою.
Як цікаво!