Опора на себе: як це змінює життя?

Автор: Арьє Анастасія

• Техніка «Що б ти сказала подрузі?»
• Техніка «Похвали себе»
• Техніка «Будиночок потрапив в ураган»

Новонароджена дитина виживає лише в тому випадку, якщо поруч є дорослий, що подбає про неї. Так розпорядилася природа: на початку життя потреби маленької людини задовольняють дорослі, а потім вона повинна вирости і освоїти навички, які дозволять більше не потребувати когось ще для виживання.

Але що, якщо наші базові потреби в дитинстві не були задоволені так, як слід? Тоді, дорослішаючи, ми шукаємо можливість «добрати» це в інших контактах, бо не вміємо задовольнити свої потреби самостійно. Для цього нам як і раніше потрібен інший. Вибираючи своєю опорою і підтримкою когось, крім себе, нам доведеться розплачуватися втратою себе і своїх бажань, необхідністю забезпечувати гарний настрій партнера за рахунок своїх ресурсів («Я дбаю про тебе, щоб ти зробив те ж саме для мене, оскільки сама про себе я подбати не в змозі»), розчаруванням і образою, коли наші очікування від іншого не виправдовуються.

Опора на себе — це певний внутрішній стрижень, завдяки якому ми відчуваємо свою стійкість. Звідси народжується почуття спокою, стабільності і безпеки. Спиратися на себе означає знати, хто ми є і що робимо, не залежати від чужої думки, не потребувати присутності іншого, щоб відчувати себе в нормі, відчувати свою цінність, знати свої межі, вибирати своє оточення — і завдяки всьому цьому жити власним життям, отримувати задоволення від нього і від стосунків з партнером, друзями, родиною, колегами і т.і. Оскільки жодні з них не несуть в собі компонента залежності, неможливості «бути без тебе».

Проте світ, в якому ми живемо, часом підкидає ситуації і події, здатні похитнути нашу стійкість. Як допомогти собі встояти і зміцнити внутрішній стрижень? Ось кілька прийомів, якими я іноді користуюся в «штормових ситуаціях», щоб заспокоїтися, підтримати себе і не повісити ці процеси на інших.

Техніка «Що б ти сказала подрузі?»

Самий нещадний критик живе в нашій голові. У мене буває, наприклад, таке. Не вдався пиріг по новому рецепту? «Руки не на місці, не вмієш — не берися». Сукня без білизни невдало сіла? «З такими грудьми тебе тільки пушап врятує». Підвищила голос на дитину? «Ти не мати, а мачуха». Але подрузі я б в життя такого не сказала. Швидше, фрази у відповідь прозвучали б в дусі: «Ти пекла пиріг перший раз, впевнена, наступного разу вийде краще. І подивися, яка гарна скоринка!», «Ти така витончена і тоненька, і плаття гарно відкриває ключиці» або «Ти — хороша мама, просто дуже втомилася. Потрібно виспатися і відпочити». Відстежуючи потік критики на свою адресу, спробуйте поставитися до себе як до того, ким ви дорожите, і робіть це якомога частіше.

Техніка «Похвали себе»

Якщо вам, як і мені, часом здається, що ви нічого не встигаєте, спробуйте помічати свої найменші дії, які роблять ваше життя легшим, приємнішим, комфортнішим, стабільнішим. Багато хто чекає особливого «зоряного часу», щоб подумати на свою адресу щось хороше, типу, «Ось отримаю Нобелівську премію» або «Потраплю на обкладинку Forbes», але я пропоную цього не робити. Вчіться підбадьорювати і хвалити себе в повсякденності.

Техніка «Будиночок потрапив в ураган»

Іноді стрес піднімає всередині такий шквал емоцій, що вони буквально накривають, як хвиля під час шторму. Мені буває складно витримувати тривогу, безсилля, спустошеність і емоційні гойдалки, але я намагаюся весь час пам’ятати про те, що все це — не ядро ​​моєї особистості. Прочитала десь чудову метафору для таких ситуацій: «Уявіть, що ваш будиночок потрапив в ураган». Будиночок — це я сама, а вихори емоцій — просто буря за вікном, яку потрібно перечекати.

Люди приходять і йдуть з нашого життя, не завжди виправдовують наші очікування або просто не здатні дати те, чого ми потребуємо. Тому так важливо відчувати опору перш за все зсередини, і будувати стосунки з іншими людьми з бажання бути з кимось, а не через неможливість бути самою.