Чому деякі синдроми та хвороби дуже рідкісні?
Люди по суті однакові, як і причини виникнення різних патологічних станів. Але з якихось причин, є недуги, що зачіпають не багатьох з нас. Чому так відбувається?
Насправді поняття рідкості досить розмите. Наприклад, в Європі рідкісними називають стани з поширеністю менше 5 на 10 000 осіб. А в США – ті, що зачіпають менше 200 000 осіб. Так, в масштабах населення нашої планети цифри дійсно несуттєві, проте є кілька «але»:
- У багатьох рідкісних синдромів є так зване вузьке вікно умов. Наприклад, щоб з’явився конкретний симптом, недостатньо класичного інсульту. Потрібно, щоб постраждала певна зона мозку, конкретні шляхи зв’язків (лобні відділи, мозолисте тіло, тім’яно-потиличні мережі тощо). І такі збіги статистично вкрай рідкісні.
- Частину випадків просто не розпізнають. Якщо перший пункт просто вагомий, то цей – ключова причина рідкості окремих синдромів. Рідкісні стани часто довго залишаються без діагнозу через брак висококваліфікованих фахівців. Симптоми списуються на стрес, вік, харчування і навіть при лікуванні основної причини можуть бути не враховані додаткові тригери, які відіграють істотну роль в конкретному стані.
У медицині є навіть термін – діагностична затримка. Ситуація, коли між першою появою симптомів, першим зверненням і правильним діагнозом проходить занадто багато часу. Лікування рідкісних хвороб, синдромів в основному починається з побутових тригерів: втома, болі, дивні напади, затримка розвитку, висипання, проблеми ШКТ. Чому? Тому що спочатку беруться до уваги сотні частих діагнозів і лікар логічно спочатку перевіряє найбільш поширені з них, а не той самий випадок «1 з 2000». До чого я це все? А до того, що рідкість ≠ мене не торкнеться. Мова йде не про якихось особливих людей, а про ситуації, в яких, крім основної першопричини (тієї ж мігрені), мозок раптом задає питання: пограємо?🤫
Цікаво на тему: Синдром самозванця: як перестати себе знецінювати
ТОП 8 незвичайних, моторошних синдромів
Найнеприємніше в цих синдромах – не їх екзотичність. А те, що вони щільно переплітаються зі звичайним повсякденним життям… оточеним кривими дзеркалами.
Синдром Аліси в країні чудес
Проявляється у вигляді коротких хвилинних епізодів, де людина дивиться на реальність ніби через збільшувальне скло, то віддаляючи, то наближаючи його. Предмети стають занадто маленькими або навпаки, великими, змінюється відчуття відстані, часу, а іноді й власного тіла. Так, часто людина розуміє, що це тимчасове спотворення, але відчуття розгубленості, страху в моменті від цього менше не стає.
Причинами синдрому Аліси в країні чудес найчастіше є мігрені, епілепсія, іноді інфекції. У дітей тригером може бути навіть герпесвірус 4-го типу (його носії – практично всі люди).
Синдром чужої руки
Смішні пантоміми, де мім бореться зі своєю неслухняною рукою. Права колотить чай, а ліва виливає його на підлогу. Одна рука тягне шматочок торта в рот, а інша вириває його та віддає собаці. Зал посміхається, адже ситуації плюс гра міма дійсно виглядають весело. Не смішно лише людям з таким синдромом. Просто уяви, що одна з твоїх рук робить цілеспрямовані рухи без твого рішення, згоди: хапає предмети, заважає іншій руці, може створювати «міжручний» конфлікт (одна рука робить, друга скасовує). У більшості випадків людина повністю усвідомлює проблему, а фраза «я цього не хотів(ла)» вимовляється із завидною постійністю. Я думаю, що навіть один день такого стану у більшості людей буквально кине розум об стіну.
Причинами синдрому чужої руки зазвичай є ушкодження мозку (часто після інсульту), особливо коли порушені області контролю рухів або зв’язку між півкулями (наприклад, мозолисте тіло).
Цікаво на тему: Синдром відкладеного життя: симптоми та як його позбутися
Лицьова сліпота
Ось ти прокидаєшся, йдеш заварювати каву й розумієш, що не впізнаєш обличчя тих, хто ходить по квартирі😐 Так, при цьому синдромі людина не впізнає обличчя, іноді навіть близьких. Однак вона чудово бачить деталі, читає, розпізнає людей за голосом, зачіскою, ходою, одягом. Чи є усвідомлення проблеми? Коли форма набута, то в основному так. А ось при вродженій формі, що розвивається, людина може довго думати, що у всіх так і це звичайна неуважність.
Причини лицьової сліпоти – після інсульту, окремих травм і дегенерацій. У разі синдрому, що розвивається з раннього віку мова йде в основному про порушення в потилично-скроневих мережах.
Синдром Капгра
У порівнянні з цим станом, лицьова сліпота може здатися невинною витівкою мозку. У цьому випадку людина впевнена, що близьку людину підмінили двійником – виглядає як чоловік, дружина, сестра, але це не він/вона! 🤬 Жахливо тут те, що зорове розпізнавання нібито працює, але емоційна мітка знайомості не функціонує і мозок добудовує пояснення, як він обожнює – максимально безглуздою логікою. Складно собі таке уявити? Спробую пояснити простою мовою.
У тебе в голові є дві системи впізнавання, розпізнавання, і вони завжди працюють разом. Ось ти дивишся на сестру:
- інформація проходить через око, обробляється мозком і висновок – так, переді мною сестра. Це свідоме впізнавання. Ти дивишся на обличчя і розумієш, хто перед тобою за знайомими рисами. Ніби розпізнавання картинок: великі вуха, хобот – слон;
- твоє тіло сигналізує тобі, що перед тобою сестра. Є автоматичні реакції всередині тіла, які вмикаються без твоєї згоди. Коли ти бачиш близьку людину, мозок запускає особливий режим, назвемо його «режим знайомого». У тебе може змінюватися пульс, дихання, з’являтися внутрішнє відчуття «моє, рідне» або, навпаки, виникає внутрішнє напруження (якщо відносини складні). Загалом ти впізнаєш людину на рівні відчуттів, а не думки. Ти це можеш навіть не помічати, як те саме моргання.
Простіше кажучи, мозок не просто запам’ятовує якісь зовнішні риси й потім складає їх у пазл, а прив’язує обличчя до емоцій і пам’яті. Так ось, при синдромі Капгра перша система (свідоме впізнавання) функціонує нормально, а ось друга, просто не спрацьовує. Немає критично необхідного внутрішнього «клацання знайомості». У підсумку виходить конфлікт: обличчя як у сестри, але відчуття «це сестра» не прийшло. А мозок ненавидить невизначеності й швидко намагається пояснити таку дивину, вибираючи, як зазвичай, найбезглуздіше пояснення: значить, це не сестра, а її двійник🙃
Чи усвідомлює людина проблему? В основному ні. Це безглузде переконання переживається як правда й доставляє масу проблем близьким. Причинами цього синдрому є психози та окремі неврологічні стани.
Цікаво на тему: Синдром відмінниці: чому не варто бути хорошою дівчинкою?
Синдром Фреголі
Повна протилежність синдрому Капгра. Тут людина на 100% впевнена, що різні люди – це один і той же знайомий, який весь час маскується, переодягається. У центрі сюжету мозок зазвичай малює якогось переслідувача, що істотно підвищує страх і підсилює нав’язливі ідеї.
Чи є усвідомлення проблеми? Найчастіше ні, тому що, як і у випадку з синдромом Капгра, мова йде про стійке маревне переконання.
Фреголі виникає не тільки через шизофренію та інші психози, але й може бути на тлі неврологічних уражень.
Редуплікативна парамнезія
Сидиш ти у своєму улюбленому парку, смакуєш солодкою ватою і раптом мозок вирішує, що цей парк існує у двох екземплярах і ти зараз не в тому самому справжньому парку. «Справжня лікарняна палата насправді знаходиться у мене вдома, а це копія палати», «моя квартира тут, але справжня – в іншому місті». Куди можуть завести такі думки й наскільки вони здатні розібрати на крупиці свідомість – питання риторичне. До того ж редуплікативна парамнезія може стосуватися як об’єктів, так подій і навіть людей. Людина просто впевнена, що існує другий екземпляр, наприклад, є два чоловіки і цей, що стоїть переді мною, не гідний моєї уваги. Його гідний лише чоловік (неіснуючий), який живе в іншій країні.
У левовій частці випадків усвідомлення проблеми немає, а причинами стають ураження лобових мереж, які відповідають за перевірку реальності та узгодження пам’яті з поточним контекстом.
Цікаво на тему: Що таке синдром рятівника та як його позбутися
Синдром іноземного акценту
Мова починає звучати для інших так, ніби ти заговорила з іноземним акцентом. Ні, ти не вивчила раптово французьку, просто мозку це здається дуже кумедним. Відбувається зміна артикуляції і просодії (ритм, мелодика, наголоси в мовленні). Чи усвідомлює людина проблему? В основному так. Вона чує, що говорить не так, як раніше, й реакція, звичайно ж, болюча, адже контролю над ситуацією немає. А ще на додачу оточуючі починають сприймати це як дивацтво, притворство.
До причин виникнення синдрому іноземного акценту відноситься набуте порушення після ураження ЦНС (в тому числі інсульту). Також винуватцем може бути функціональний неврологічний розлад без доведеного структурного ураження мозку.
Синдром Котара
Досить моторошне нігілістичне марення: «я мертвий, мене не існує, всередині все згнило, у мене немає органів» – ось що таке синдром Котара. Нерідко сюди додається закономірне відчуття, що раз я мертвий, то мені нічого не страшно – півкроку до суїциду.
Чи усвідомлює людина проблему? Найчастіше ні, тому що це не просто швидкоплинні похмурі думки, а залізобетонне внутрішнє переконання. Важка депресія, психотичні симптоми, неврологічні, психіатричні стани – причин, які породжують синдром Котара, більш ніж достатньо.
Якщо після прочитаного тобі захотілося подякувати своєму мозку за те, що він «не чудить» – зроби це. Адже насправді він щосекунди виконує колосальну роботу, в якій є мільярди шляхів з можливістю зробити маленьку помилку, що призводить до великого збою. Дивна поведінка у людини далеко не завжди пов’язана з «важким» характером або потребою опрацювати проблему з черговим новоспеченим психологом. Причина може бути набагато глибшою і виглядати жорсткіше, ніж твій найжахливіший сон.
Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе цікавою.
Коментарі покищо відсутні