Хто така Внутрішня дитина та як знайти до неї підхід
Коли тобі кажуть “Не будь як дитина”, то рідко мають на увазі щось приємне. А тим часом мало який ще період життя асоціюється з такою безтурботністю, невтримною радістю та готовністю пізнавати світ. Чому ж так відбувається, що у процесі дорослішання ми часто відмовляємось від цієї частини себе? Які ризики це несе? Пропоную розібратися разом з EVA Blog! У своїй статті я розповім про поняття Внутрішньої дитини та її роль у дорослому житті. І звісно ж, поділюсь методиками, які допоможуть краще зрозуміти, а за потреби й зцілити її!
Хто така Внутрішня дитина у психології
Поняття “Внутрішня дитина” зустрічається у багатьох підходах та роботах з психології. Я, наприклад, дізналась про нього з книги Еріка Берна “Ігри, в які грають людини”. В транзакційному аналізі він виділяв три его-стани:
- Дитина. Відповідає за творчість, спонтанність, радість від життя. Формується на базі дитячого досвіду.
- Батько. Контролююча та досить консервативна частина особистості. В її основі — моделі поведінки та стереотипи, перейняті від сім’ї.
- Дорослий. Раціональна частина, що може об’єктивно сприймати дійсність.
Але концепції, які під різними ракурсами описують схоже поняття, є й у Марсі Фокс (Чудо-дитина), Юнга (Божественне дитя) чи Віннікотта (Справжнє Я). Наприклад, в схема-терапії виділяють одразу декілька “modes”, тобто режимів Внутрішньої дитини: зла, пригнічена, вразлива, недисциплінована, радісна.
Цікаво на тему: Синдром відмінниці: чому не варто бути хорошою дівчинкою?
Сприйняття Внутрішньої дитини в думках часто пов’язане з віком, коли відбулись події, що травмували. Важливо розуміти, що вони не обов’язково мають бути трагедією з дорослої позиції. Це суб’єктивне сприйняття чогось як дуже небезпечного, що в уявленні малюка, який ще не має власного досвіду, відчувається як те, що загрожує життю та безпеці.
Якщо узагальнити, то під Внутрішньою дитиною розуміють частину психіки або субособистість, яка базується на сформованих у дитинстві реакціях та відповідає за емоційність, природність, творчість, відкритість новому, прагнення досліджувати, вміння щиро радіти та отримувати задоволення. Саме вона має найглибший та найміцніший контакт з почуттями, адже вольові раціональні контролери приєднуються на пізніших стадіях. Також Внутрішня дитина пов’язана з багатьма страхами та переживаннями.
Коли ти у контакті з цим его-станом, то легко радієш життю та підтримуєш оптимістичний настрій. Ти розумієш та безпечно проживаєш емоції, творчо дивишся на світ. Вмієш посміятися з себе у ситуації, коли щось пішло не за планом. Можеш поставити себе на перше місце, а свої бажання в пріоритет.
Цікаво на тему: Трикутник Карпмана — ігри, в які грають люди
Роль Внутрішньої дитини у дорослому житті
Внутрішня дитина дуже схожа на дитину звичайну. Вона легко захоплюється, емоційно все переживає, азартно відкриває нове, прагне веселощів та задоволення. Але водночас вона легко переходить від маленької образи до гніву та злості, погано контролює свої реакції. Вона круто пропонує творчі рішення, гарно вигадує, але їй не вистачає посидющості та вміння приймати невдачі. Може піддаватися чужому впливу та ставати залежною, якщо вважає іншу людину більш авторитетною.
Без стороннього впливу Внутрішня дитина не обмежена рамками та правилами “Як треба”. Вона все пізнає наново, відкрита отриманню досвіду, може оригінально вийти з будь-якої ситуації.
У дорослому житті ми часто намагаємось обмежити та взяти під контроль Внутрішню дитину. Тим самим позбавляємо самих себе сили через вплив дитячих травм. Адже енергія цього его-стану допомагає бути відкритими, щиро радіти та досягати нового.
Внутрішня дитина відповідає за позитивний образ себе та вміння слідувати власним бажанням. Якщо умови, в яких ти зростала, не сприяли цьому (наприклад, батьки постійно ставили у приклад сусідську дівчинку, а будь-які твої досягнення знецінювались), то цілком імовірно, що це негативно позначиться на твоїх сценаріях дій у дорослому віці. Сформуються дитячі травми, одним зі шляхів вирішення яких буде зцілення Внутрішньої дитини.
Контакт з цією субособистістю допомагає краще розуміти себе та свої емоції, доки вони неконтрольовано не затопили свідомість. Сприяє появі чутливості до власних потреб, усвідомленню бажань. Згадай, як дитина хоче пити/їсти/в туалет. Вона не чекає зручної миті, вона вимагає необхідного тут і зараз. І зазвичай отримує.
Цікаво на тему: Синдром відкладеного життя: симптоми та як його позбутись
Чому не варто ігнорувати Внутрішню дитину
Всі три его-стани (Дитина, Дорослий, Батько) важливі, для гармонійного розвитку кожному треба знайти місце. Неправильно вважати, що у дорослому житі немає прояву Дитині, бо це призведе до інфантильної поведінки. Навпаки, саме ігнорування цієї частини особистості може сумно завершитися. Ось кілька неприємних наслідків впливу дитячих травм:
- залежність від думки інших людей;
- неконтрольовані емоції та істеричність;
- нерозуміння своїх потреб та бажань;
- занадто активний голос внутрішнього критика;
- постійні образи на оточення, яке не виправдало очікувань;
- безвідповідальність.
Якщо ігнорувати Внутрішню дитину, то ти або відмовишся від радісної частини себе, що плавно призведе до апатії та небажання взагалі щось робити, або постійно кататимешся на емоційних гойдалках, якими керує Внутрішня дитина у прагненні розважитись.
Цікаво на тему: Психосоматика: як стрес призводить до хвороб
Зцілення Внутрішньої дитини
Як казала вище, контакт з Внутрішньою дитиною важливий у багатьох аспектах життя. На жаль, у процесі дорослішання люди легко підхоплюють ідею, що дитяча частина їм вже не потрібна, що її час — у минулому. Насправді ж, таким чином ти блокуєш багато ресурсу. Бо Внутрішня дитина — це вміння отримувати радість від життя, допитливість, творчість. І помилково вважати, що просто заблокувати частину особистості достатньо, щоб подолати вплив дитячих травм. Навпаки, проблема посилиться.
Тож як зцілити Внутрішню дитину, від якої ти-Доросла відмовилась? По-перше, треба поглянути на неї, згадати про її відчуття, налагодити контакт. І просто дати їй місце бути. По-друге, розібратися, а що ти-Доросла відчуваєш до себе-Дитини, які питання та проблеми це підіймає, як на тобі відобразився вплив дитячих травм.
Ось 6 корисних технік, якщо хочеш почати пропрацьовувати тему самостійно:
- “Що я відчуваю?” Поглянь на своє дитяче фото та сфокусуйся на відчуттях, які викликає зображена на ньому дитина. Що в ній подобається, а що ні? Які емоції з’являються? Чи є сором за неї, чи більше радості, чи сум, що зараз не така, як тоді?
- Одні смаки на двох. Склади перелік занять, які приносили найбільше радості в дитинстві. Подумай, які з них досі для тебе актуальні, досі викликають приємні відчуття. Вибере 1-2 заняття, які зможеш виконувати щоденно, щоб порадувати свою дитячу частину.
- “Що мені недодали батьки?” Склади список речей та дій, які ти хотіла, але не змогла отримати від батьків. Це можуть бути як способи проведення часу, так і емоції, вчинки. Не обмежуй себе кількістю пунктів. Пиши все, що приходить в голову, навіть таке, що здається дурнуватим. Бажано зробити список не в електронному варіанті, а на аркуші паперу. Потім виділи з переліку ті пункти, які сама можеш реалізувати. Склади з них новий список, а перший аркуш порви або спали. Відпусти очікування, що це має дати хтось інший та передай відповідальність Внутрішньому батьку.
- Напиши лист Внутрішній дитині. Або проведи уявну розмову, медитацію. Хоча зафіксувати на папері більш ефективно. У листі ти можеш написати, які почуття дитини бачиш, але ігноруєш. Попросити пробачення за те, що покинула себе-Дитину. Пояснити, що тоді не могла її захистити, бо не мала досвіду. Але тепер твоя батьківська та доросла частини особистості здатні потурбуватися про тебе маленьку. Пиши взагалі все, що відчуваєш. Для зцілення Внутрішньої дитини та зменшення впливу дитячих травм важливо показати, що ти з нею, що ти її не кинеш.
- Поспостерігай за дітьми. Якщо не маєш своїх, завітай до похресників, племінників, дітей друзів. Подивись, як легко вони слідують за емоціями, як просто заводять контакт. Порозмірковуй, які емоції в тебе це викликає. Що відгукується, а що викликає роздратування. Подумай, чиє це роздратування: твоє власне чи твоїх батьків, родини?
- “Вислови все!” Уяви, що на дивані або стільці перед тобою сидять батьки. Говори їм без фільтрів, що тебе хвилює, чого очікувала від них, чого прагнула. Спочатку ти навіть подумки будеш зупиняти себе, раціоналізувати свої емоції. Але регулярне виконання такої практики подарує здатність озвучити почуття, які підсвідомо приховувала навіть від себе, і які з високою імовірністю проривались проявами психосоматики. Але пам’ятай: важливість цієї техніки не в тому, щоб батьки почули усе сказане, а в тому, щоб ти змогла це усвідомити та проговорити вплив дитячих травм.
Частина людей у дорослому житті підсвідомо уникає зцілення Внутрішньої дитини. Адже, по-перше, це вимагає багато емоційного ресурсу. По-друге, перебування у стані “мене скривдили” та підживлення травм одним дозволяє плекати свої рани, звалювати на них відповідальність за відсутність успіху. А іншим створює мету “Попри все доведу, що вони помилялись”. Але обидві стратегії мають багато мінусів.
Зцілити Внутрішню дитину важливо ще й для того, щоб не передавати надалі своїм дітям негативні сценарії поведінки, породжені травмою. Адже якщо на словах ти пропагуєш один підхід, а твої дії показують інший, дитина з більшою ймовірністю скопіює саме дії.
Цікаво на тему: Вікно Овертона: як змінювати своє сприйняття норми
4 заняття, щоб дати вихід енергії Внутрішньої дитини
Якщо ти свідомо не задовольнятимеш потреби его-стану Внутрішньої дитини, то вона вихоплюватиме кермо керування життям у рандомні моменти. Тож якщо хаос не можна усунути, його варто очолити:
- Закладай у робочий час проміжки “на побайдикувати”. Погортати соцмережі, відволіктись на теревені — ти у будь-якому випадку до цього прийдеш. Але 10 цілеспрямованих хвилин на швидкий дофамін краще, ніж пів дня, коли одним оком в роботу, а іншим в розваги.
- Тренуйся цілеспрямовано помічати свої емоції. Для цього можеш завести спеціальний щоденничок чи робити медитації. Важливо навчитися сприймати не лише ті емоції, які на піку, а й тоненькі їх відтінки. Особливо якщо знаєш, що якийсь спектр цілеспрямовано заборонила собі відчувати.
- Виділяй час на “пожаліти себе”. Свідомо, цілеспрямовано, ніби ти маленька впала і забила коліна або випадково зламалась улюблена іграшка. Так, це абсолютно не смертельна історія, і доросла ти хочеш швидше йти далі. Але ці емоції ВЖЕ Є, незалежно від того, дозволила собі їх чи ні. Тож аби вони не накопичились та не затопили тебе раптово, потроху випускай їх, цілеспрямовано жалій себе. Не плутай з тим, щоб перетворити життя на суцільне ниття.
- Знайди творче хобі, з якого не маєш жодної користі. Ключовими мають бути задоволення від процесу та відсутність практичної цілі. Поглянь на творчість як самоцінність.
До речі, для зцілення Внутрішньої дитини важливо у теперішньому змінити підхід до її сприйняття. Не справжні біологічні батьки, а внутрішня субособистість Батька може додати те прийняття, якого не було в реальності.
Цікаво на тему: 5 простих порад, як полюбити себе
Прийняття та взаєморозуміння з Внутрішньою дитиною відкриває шлях до емоційної свободи, творчості та вміння щиро радіти життю. Так, перший досвід та вплив дитячих травм формує певні патерни поведінки. Але у дорослому віці ми можемо усвідомити та пропрацьовувати ті, що заважають жити приємне, гармонійне життя та прориваються неприємними проявами психосоматики. Тож вже сьогодні спробуй хоча б одну техніку з цієї статті та поділись у коментарях враженнями!
Читайте також:
Коментарі покищо відсутні