Бити чи не бити: Поради психологів
На жаль, дехто з батьків до сих пір вважає, що виховувати дитину такими ж середньовічними методами, якими, скоріш за все, виховували їх, — це нормально і цілком сучасно. Тож нескладно здогадатися, що на питання: бити чи не бити, відповідь одна: не бити. А ось чому не можна бити дітей, до чого це може призвести та як їх не бити, — про це читайте в новій статті Клубу Щаслива мама.
Моральна сторона питання
Відомий психолог Дмитро Карпачов наочно демонструє, як виглядає биття дитини батьками. На своєму семінарі він запросив на сцену кілька батьків, котрі вважали, що дитину можна трішки шльопнути, коли вона не слухається. А потім на сцену привели бультер’єра і запропонували цим людям злегка шльопнути собаку, коли вона не виконала їхні команди.
Ця ситуація наочно демонструє поведінку людей, котрі б’ють своїх дітей лише тому, що вони маленькі й беззахисні. А от коли їх не послухав великий і злий пес, вони побоялися його «злегка шльопнути» і подумали, що треба шукати інші шляхи розуміння. То виходить, що дітей можна бити, а собак — ні? От і все. Пригадайте цю історію з собакою наступного разу, коли виникне бажання шльопнути дитину.
Якими можуть бути наслідки
Коли батьки б’ють дитину, їхні стосунки вщерть руйнуються. В такій родині немає почуття безпеки, довіри, взаєморозуміння, а є лише страх. Психічний розвиток дитини в такій ситуації серйозно страждає.
Невміння говорити та домовлятися, доносити свою думку до дитини негативно позначиться потім, коли дитина досягне підліткового віку, і ви взагалі ніяк не зможете управляти нею. І подумайте, що буде ще пізніше, коли дитина стане дорослою та самостійною: чи буде вона з вами спілкуватися, якщо ваші стосунки було зруйновано кілька десятиліть тому?
Коли дитину б’ють, агресія стає реальною, нормальною та закономірною частиною її світу. Вона звикає до цього і надалі не стримує свою агресію тому, що для неї це нормальне явище.
Якщо батьки не зуміли домовитися з дитиною і донести до неї свою думку, то через побиття вона зрозуміє ще менше. Але головне, що малюк для себе винесе з такої ситуації: не можна попадатися, тоді й бити не будуть.
Під час побиття серйозно страждає самооцінка дитини. Вона відчуває не лише біль, але й приниження. Уявіть, що вас на робочому місці битимуть за невчасно виконану роботу. Як ви себе почуватимете?
Людина, яку з дитинства били, ніколи не проявлятиме емпатію (вміння поставити себе на місце іншої людини та зрозуміти, що вона відчуває). А це дуже важлива риса характеру, яка допомагає розуміти інших людей та налагоджувати контакти.
Дитина, яку б’ють, росте покірною та слухняною, — саме на такий результат і чекають її батьки. А що ж далі? Слухняні та покірні діти виростають у дорослих, котрі не мають почуття власної гідності та точки зору. Таких людей вдало використовують у своїх цілях на роботі та в особистих стосунках. А ви хочете, щоб вашою дитиною користувались?
Наслідків побиття дитини є набагато більше — про все і не скажеш. Сподіваємося, переліченої інформації вже достатньо для того, щоб зрозуміти причини, з яких дітей бити не можна.
Якщо не стримались і вдарили
Коли ви вдарили дитину, ви проявили свою слабкість і невміння домовлятися. Якщо так сталося, що ви не стримали свою агресію лише одного разу, обов’язково слід вибачитися. Дитина має розуміти, що побиття — це не нормально і таким шляхом не можна вирішувати проблеми.
Що робити, якщо не бити
Виховувати дітей методом батога та пряника — найгірший шлях. Там, у дорослому житті, немає ніяких батогів і пряників, але є наслідки тієї чи іншої поведінки. Хто не вміє будувати дружні стосунки — у того немає друзів, хто лежить на дивані, палить і їсть нездорову їжу — той втратить своє здоров’я, хто не виконує свої обов’язки на роботі — лишається без роботи і т.д.
Тож для того, щоб підготувати дитину до дорослого життя, варто виховувати її не методом покарань і заохочень, а методом причин і наслідків. Забув вдень виконати домашнє завдання — сідай і виконуй ввечері замість відпочинку. Загубив цінну річ — значить її не буде найближчим часом. Влаштував істерику в магазині — ідемо додому, яка ж тут прогулянка. Все просто: з дитиною потрібно говорити і показувати наслідки вчинків, а не виховувати в ній страх перед дорослими.
Сподіваємось, наведені аргументи стануть для вас переконливими. Бажаємо щасливого дитинства!
Коментарі покищо відсутні