Сім книг, які не можна читати голодними
Друзі, я зібрала атмосферні книги, які ідеально підходять для читання довгими осінніми вечорами. Але у кожної з них є побічний ефект – під час прочитання загострюється апетит. Дуже! Так що починайте читати тільки тоді, коли добре поїли (і все одно не обіцяю, що це вбереже вас від походу на кухню або до найближчого кафе).
1. Ольга Котрус «Назад назустріч».
Українська письменниця Ольга Котрус повернулася до Києва після п’яти років життя в Парижі. Книга стала своєрідним продовженням першої, «паризької» книги, і відповіддю на численні запитання «Чи є життя в Україні після Франції?».
Книга-прогулянка, книга-побачення, книга-повернення-додому. Книга, завдяки якій повертаєшся до себе. Подумки гуляєш по Києву, насолоджуєшся літом і найкращими сирниками в місті.
Увага: перед прочитанням книги переконайтеся, що у вас вдома є все для приготування сирників! Можливо, закривши останню сторінку, ви опинитесь біля плити.
2. Френсіс Мейес «Під сонцем Тоскани»
Американська пара купила стару віллу в Тоскані. На неї чекають ремонт і облаштування, прогулянки з собаками, приведення в порядок покинутого виноградника і оливкових дерев, і, звичайно, прилучення до італійської кухні. Книга про просте і розмірене життя, про радощі землеробства, про копітку працю по створенню будинку з великої літери і про те, що їжа в Італії – це мистецтво.
Френсіс досліджує Умбрію і Тоскану, пробує і готує страви чужої для неї кухні, відкриваючи при цьому дивовижні зв’язки між їжею та культурою, знаходячи вміння жити по-іншому.
Увага: після прочитання можна опинитися на сайті замовлення авіаквитків!
3. Пітер Мейл «Рік в Провансі»
Ще одна історія приручення старого будинку, цього разу – англійцями у Франції. В основу книги ліг щоденник Пітера, який він завів після переїзду. З гумором і теплотою автор описує сусідів і бюрократію, місцевий діалект і звичаї Провансу, ремонт будинку і особливості життя французької провінції.
Вся книга просякнута атмосферою розслабленості і неспішності, ароматом польових трав і хрускотом багетів, і, звичайно, гастрономічними радощами. Позмагатися з італійцями в мистецтві приготування і поглинання їжі можуть тільки французи!
Увага: барвисті і докладні описи застілля викликають активне слиновиділення, але відірватися неможливо. Якщо будете читати книгу перед сном, швидше за все, вам доведеться вилізти з-під ковдри і відправитися на кухню, щоб з’їсти нехай не паштет з кролика, кабана і дроздів, але хоч що-небудь.
4. Наріне Абгарян «Манюня»
«Манюня» – це збірка історій про дитинство і дружбу двох дівчат, Манюні і Нари, про їхні сім’ї та веселі пригоди. Сама автор називає її книгою для дорослих дітей, «для тих, хто і в тринадцять, і в шістдесят вірить в хороше і дивиться в майбутнє з посмішкою».
Книга добра, смішна, просякнута сонцем і ароматами південного базару, а ще – апетитними нотатками про вірменську кухню, ненав’язливо вплетеними в сюжет. Ідеальне читання для осені!
Увага: до прочитання про всяк випадок знайдіть в своєму місті вірменське кафе – можливо, вам захочеться перерватися і з’їсти на обід що-небудь зі страв, які так смачно описує автор.
5. Джоан Харріс «Шоколад»
В крихітне і сонне французьке містечко приїжджає молода жінка Віанн зі своєю донькою. Вона пропускає меси, чим викликає невдоволення місцевого священика, відмиває і упорядковує старе приміщення з великими вітринами, і відкриває шоколадну крамницю.
Віанн бачить наскрізь кожного, хто заходить до неї, і безпомилково пропонує саме те, що повертає людям смак до життя. Її називають відьмою, її доньці важко знайти друзів, але стійкість духу, терпимість і любов допомагають Віанн і самій відчути радість і захват від життя.
Увага: перед прочитанням книги краще запастися своїми улюбленими шоколадними ласощами, а після прочитання ви можете посилити задоволення чудовою екранізацією з Жюльєт Бінош і Джоні Деппом у головних ролях.
6. Тетяна Толстая «Річка»
У цьому збірнику найсмачніша частина називається «Неходжена Греція». Тетяна Микитівна ділиться практичними порадами з тими, хто хоче відійти від звичного формату «турагенство – путівка – тиждень в Греції» і побачити справжню країну без гідів і стандартних автобусних маршрутів. Насолодитися пейзажами, вдихнути аромат сосен, знайти заховані в горах монастирі, об’їздити острова, і, звичайно, покуштувати найкраще з грецької кухні.
Ви дізнаєтеся про «правило гвинта» в пошуках правильного місця, про те, де їсти не варто, що замовити і як бути, якщо господар таверни не розуміє інших мов, крім грецької.
Увага: текст не тільки розбурхує ваші смакові рецептори, але надихає раз і назавжди відмовитися від протоптаних стежок і стандартних маршрутів.
7. Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати»
Ще одна автобіографічна (і екранізована) книга. Ліз приходить до тями після довгого і напруженого розлучення, втрачає своє майно і накопичення, вплутується в чергові стосунки, які терзають її і… вирішує, що пора зробити паузу. Їй хочеться побути на самоті і дізнатися себе краще, і фоном для самопізнання вона обирає три країни. В Італію їде, щоб пізнати мистецтво жити у власне задоволення, в Індію – за духовними практиками, а вчитися знайти баланс між двома цими крайнощами – в Індонезію, на острів Балі.
Усвідомивши своє право насолоджуватися життям, Ліз зрозуміла, що єдине, чого їй хочеться в Римі – «набивати шлунок смачною їжею і якомога більше говорити по-італійськи». Читаючи книгу і обожнюючи італійські страви, я чудово розумію вибір автора.
Увага: коли опинитеся в Римі, у вас буде сильна спокуса проміняти музеї-галереї на дегустацію gelato або пошук найсмачнішої піци.
Приємного читання! І – смачного.
Коментарі покищо відсутні