Як розвинути у дитини почуття гумору

• Коли виникає почуття гумору?
• Гумор як елемент соціалізації
• Способи розвитку гумору і корекції поведінки через жарти

Здатність посміхатися й сміятися властива тільки людині. Це одна з ознак, за якою вона відрізняється від тварин. Вчені довели, що здатність сприймати жарти залежить від характеру, ментальності та виховання. Якщо дитина з малого віку не навчилася сприймати смішні ситуації, то в майбутньому це може вплинути на її соціалізацію.

Коли виникає почуття гумору?

Малюк вчиться посміхатися вже з 3-місячного віку. Проте посмішка — це підсвідомий інстинкт. Так дитина заспокоюється або просто копіює інших. Із точки зору еволюції це необхідний механізм захисту та пристосування. З 9-12 місяців дитина починає розрізняти стандартні та нестандартні ситуації. Малюки вже можуть встановлювати зоровий контакт, демонструвати емоції, а не інстинкти.

Проте свідоме почуття гумору з’являється приблизно в 4 роки. До цього малюк не завжди розуміє, чому дорослі навколо сміються з його дій або слів. Тому дитина може сміятися в недоречній ситуації: наприклад, коли комусь боляче. Варто зауважити, що це не свідчить про наявність якихось порушень, бо дитина ще не має сформованих уявлень. Тому дорослі пояснюють межу між «добре» і «погано», «смішно» і «сумно», «приємно» і «боляче».

У цей період можуть виникати деякі проблемні моменти:

1. Дитина жартує на «туалетні» теми. Дорослим, які мають певні табу, ця поведінка видається провокативною або непристойною. Але в 4-річної дитини заборон ще немає. Тому потрібно пояснити, що цю тему краще не обговорювати з іншими. Вчиніть так само з еротичними жартами.
2. Повторення того самого жарту по декілька разів. Завжди посміхайтеся, не сваріть малюка. Коли словниковий запас дитини збільшиться, вона припинить повторюватися.
3. Образи. Ви засміялися, коли дитина помилилася у слові, а вона образилась. По-перше, діти не завжди розуміють жарти. По-друге, вони ще не мають здатності сміятися над собою. Поясніть, чому вам смішно, і не забувайте сміятися над собою в доречних ситуаціях.

До 6-7 років почуття гумору стає більш схожим на доросле. А втім, молодші школярі не завжди розуміють гру слів, політичні й еротичні жарти, іронію та сарказм. Це формується згодом і залежить від рівня розвитку дитини.

Гумор як елемент соціалізації

Психологи довели, що гумор відіграє значну роль у процесі соціалізації. Тобто сміх як культурне явище об’єднує різних людей. Перша соціалізація для немовляти — це родина. Батько й мама сміються, малюк посміхається у відповідь.

З часом дитина входить до соціуму через спілкування з ровесниками та іншими дорослими. Гумор, хоч і в спрощеній формі, існує серед дітей будь-якого віку. Найпримітивніші жарти знаходимо в мультфільмах. Не лякайтеся, що ситуації занадто перебільшені — так роблять навмисне, щоб розширити вікову групу. З мультика «Том і Джеррі» сміються малюки з пелюшок і до 5-6 років.

Гумор є елементом соціалізації і в дошкільному віці. У дитячому садку малюк спілкується з багатьма ровесниками і потрапляє в різні комунікативні ситуації. Тут помітні перші відмінності в сприйнятті жартів: що смішно одній дитині, зовсім не смішно іншій. Деякі дошкільнята не сприймають комічні ситуації в мультфільмах, і це нормально. Можливо, їхнє почуття гумору відрізняється від загальноприйнятого.

Для школярів жарти становлять значну частину дозвілля. Навіть у молодшій школі діти намагаються сміятися з умовно дорослих тем, уживаючи нецензурні вирази, гумор «нижче поясу», чорні анекдоти. Це викликає несхвальну реакцію оточення.

Якщо школяр жартує «по-дорослому», спробуйте вчинити таким чином:

• З’ясувати, чому дитина обирає саме такі теми для жартів. Розпитати, чи розуміє вона насправді, у чому сенс анекдоту. Подеколи школяр лише повторює почуте або намагається привернути увагу.
• Пояснити, що ці теми залишаються для дорослих. Таким жартам не місце в школі чи на вулиці. Вони призначені лише для близьких друзів, які хочуть їх чути. Також це стосується ненормативної лексики і згрубілих слів.

Підліток уже розуміє всі жарти, іронію, сарказм, тому відбувається повна соціалізація. Але батькам необхідно спостерігати за її межами.

Останнім часом стають популярними пранки — моделювання досить жорстоких ситуацій. Наприклад, телефонний дзвінок мамі з відділку поліції абощо. Попросіть підлітка не брати участь у таких жартах і небезпечних розіграшах. Нерідко вони межують із булінгом. Прояви жорстокості не є смішною ситуацією для психічно здорової людини.

Способи розвитку гумору і корекції поведінки через жарти

Існує декілька технік, які допоможуть розвинути почуття гумору. Для малюків підійде читання книжок, де є жарти й комічні ситуації, формування правильної моделі та її фантазійне порушення. Коли дитина починає свідомо (це важливо!) казати, що собака говорить «мяу-мяу», чи одягає штани на руки, — це жарт.

Разом шукайте кумедні моменти і підтримуйте гумор дитини. Не відмахуйтеся від спроб малюка, навіть якщо вони не дуже вдалі. Започаткуйте традицію святкувати 1 квітня всією родиною, моделюючи смішні ситуації та роблячи цікаві розіграші. У родині, де кумедні жарти є нормою, діти переймають модель поведінки батьків. Тому не бійтеся сміятися й бути смішними.

Навчіть дитину сміятися над собою на власному прикладі. Посмійтеся, коли випадково сказали: «Іди пити смажену картоплю». Малюк може підтримати вас: «Насип мені чаю».

Здорове почуття гумору формує характер, допомагає не розгубитися в різних ситуаціях і зняти напругу. В освітніх закладах гумор є одним із методів корекції поведінки дітей, зокрема в конфліктних ситуаціях. У педагогіці він вважається одним із різновидів конструктивної поведінки, якою замінюють вербальну або фізичну агресію.

Ці педагогічні вправи-ігри застосовують і в родині:

• Клоуни сваряться. Якщо дитина починає вербально ображати, запропонуйте замінити «погані» слова на назви овочів і фруктів. Згодом сварка перетворюється на жарт, і наприкінці, коли агресія зникає, учасники обмінюються назвами квітів. У цій ситуації гумор знижує рівень агресії, сприяє релаксації.
• Маленький привид. Запропонуйте дитині уявити себе добрим привидом, який хоче налякати вас. Дозволені смішні вирази обличчя та різні звуки. Також можна трошки похуліганити: вискочити з-під стільця або погратися у хованки. Ця вправа моделює доброзичливий гумор, який не переходить у жорстокість.
• Битва повітряними кульками. Допомагає зняти стрес, виплеснути агресію. Учасники гри надувають кульки. Потім починається битва. Нікому не можна битися руками, ногами, ображати вербально.

Чи існують люди, які не розуміють жартів? Психологи схильні думати, що ні. Ймовірніше за все, вони мають специфічне почуття гумору, тобто їм смішні якісь нестандартні ситуації чи анекдоти. Здебільшого у таких людей активніше працює ліва півкуля мозку, тому вони обирають точні науки або спорт.

Зазвичай почуття гумору формується поступово без корекції та може змінюватися протягом життя. Батькам слід спостерігати, щоб дитина не сміялася, коли комусь боляче, не жартувала на дорослі теми й уміла сміятися над собою. Розвинене почуття гумору допомагає соціалізуватися, працює як захисний механізм у нестандартних ситуаціях.