Що робити, якщо малюк боїться лікарів: екстрені методи та тривала терапія

• Теорія страху в психології
• Причини патологічних фобій
• Як налаштуватися на візит до лікаря?
• Якщо потрібно діяти негайно: фобія перед дверима кабінету
• Терапія страху сучасними методами
• Казкотерапія
• Програвання ситуації
• Я — сміливий(а)
• Арт-терапія

Боятися — це природно і для дітей, і для дорослих. Але деякі страхи мають ірраціональну природу і дуже заважають у повсякденному житті. До таких належить і фобія лікарів. На жаль, єдиного рецепту її подолання немає, адже кожна фобія має індивідуальні передумови.

Теорія страху в психології

Батько завжди прагне захистити малюка, але перед щирими сльозами і непідробним страхом сам стає безсилим. Якщо не вдається переконати дитину в безпеці дій конкретного спеціаліста, слід задуматися, чи немає в неї страху.

Фобії актуалізуються приблизно в 5-6 років. Деякі батьки плутають страх з відразою, але це різні явища. Ми кажемо, що боїмося комах, хоча насправді вони нам сильно не подобаються, але це не критично.

Справжній страх викликає потужну емоційну реакцію та викид адреналіну. У різних дітей може проявлятися від істерики, сліз до ступору, втрати свідомості. Насторожитися потрібно тоді, коли фобія заважає малюку розвиватися або має екзотичний характер.

Відсутність страхів як таких — також привід перейматися. Вони зупиняють людину в небезпечних (або потенційно небезпечних) ситуаціях, є необхідним механізмом захисту від подразників. ТОП-фобій дошкільнят:

1. Темрява.
2. Уявні монстри.
3. Незнайомці.
4. Нічні жахіття.
5. Лікарі, перукарі.

Причини патологічних фобій

Вашим завданням є з’ясувати, чому дитина боїться чогось або когось. Причини бувають різні:

1. Травматичний досвід. Минулого разу лікар зробив малюкові боляче, тому зараз він боїться.
2. Вразливість. Уявні страхи, які сягають корінням чийогось досвіду, побаченого у фільмах, мультиках, неправильно інтерпретована інформація від дорослих. Наприклад, батько жаліється мамі, що лікар дуже боляче видаляв зуб. Враження залишається в пам’яті: «Батько такий сильний, а якийсь лікар зумів зробити йому боляче».
3. Ірраціональні. Для з’ясування потрібен детальний психоаналіз. Інколи страх сам по собі важливий. Він може бути проявом тривожності, невпевненості через стосунки в родині, неправильне виховання. Також малюк може проектувати боязнь конкретної людини на якусь професію — боїться родича-водія, тому остерігається всіх водіїв.

Навіть професіоналам може знадобитися багато годин, щоб виявити ядро страху. Тому приготуйтеся до наполегливої праці, довгих розмов. Пам’ятайте, що справжній страх травмує дитину, тому ігнорувати його не можна. Насильне затягування до лікаря провокує ще більшу фобію й у майбутньому може призвести до панічних атак або повної відмови від медичних послуг.

Як налаштуватися на візит до лікаря?

Щоб зменшити страх або запобігти його виникненню, малюка слід завчасно готувати до візиту до лкаря. Він має знати, що батьки захистять його в будь-якій ситуації. Діти бояться менше, коли поруч людина, якій вони довіряють. Зазвичай почуття надзахищеності виникає поряд із батьком, бо для малюка він найсильніший.

Декілька порад, які допоможуть підготувати дитину до походу в лікарню:

• Поясніть малюку, що ця незнайома людина допомагає іншим не хворіти. Все, що робить лікар, покращує самопочуття. Не слід обманювати: попередьте, що буває боляче, але це робиться ненавмисне. Розкажіть, що дорослі також ходять до лікарів.
• Проговорюйте мету вашого візиту: планове щеплення, огляд через хворобу, медогляд перед дитсадком. Коментуйте дії спеціаліста, розповідайте, чим він користується і навіщо. Якщо дитина знає, чого очікувати, зникає страх перед невідомим.
• Спробуйте ходити до одного дитячого лікаря. Позитивні враження нівелюють фобію, тому з часом вона зникає. Ідеально, якщо є сімейний спеціаліст, який може спостерігати за дитиною від народження до підліткового віку. Він не сприймається дитиною як абстрактний незнайомець.

Якщо потрібно діяти негайно: фобія перед дверима кабінету

Страх в останній момент може перекреслити всі плани. Але в будь-якому разі з ним треба боротися. Ніколи не відмовляйтеся від візиту, краще спробуйте поговорити з дитиною. Нехай мине перша потужна хвиля істерики чи страху. Запропонуйте посидіти біля кабінету, поспілкуватися з іншими пацієнтами (які не бояться).

Якщо малюк відмовляється навідріз, запропонуйте йому зайти з вами, поки лікар обстежить вас. Дитина побачить, що не відбувається нічого поганого, що це звична для всіх процедура.

Складніше, якщо візит до лікаря пов’язаний з неприємними відчуттями. Навіть сміливі діти не люблять уколів, лікування зубів абощо. Спробуйте вчинити так: поясніть, що малюкові і справді болітиме, але зовсім трохи. Вмотивуйте потерпіти заохоченням — пообіцяйте цукерку, іграшку за сміливість. Не забороняйте плакати, проявляти емоції.

Під час процедури відволікайте розмовою, запропонуйте дитині подивитися у вікно і розповісти, що вона там бачить. Погляд на кров чи інструменти підсилює страх, а це відверне увагу й допоможе не фокусуватися на негативних враженнях.

Після закінчення процедури обов’язково подякуйте малюкові, наголосіть, що дуже пишаєтеся його мужністю і сміливістю. Дітям подобається, коли їм кажуть, що вони були як дорослі, тому зіграйте на цьому. Не забудьте про заохочення. Якщо процедура дозволяє, прямуйте розважатися чи їсти морозиво: позитивні враження перекривають негативні.

Якщо доступні методи раз у раз не спрацьовують, легкий страх переростає в панічний, краще звернутися до психолога. Можливо, причини стану дуже глибокі і потребують корекції спеціалістом.

Терапія страху сучасними методами

Для дітей дошкільного віку підходить терапія грою, творчістю, моделювання ситуацій. Значну роль відіграють батьки — у спілкуванні з сином або донькою вони повинні підтримувати позитивний результат, шукати способи зменшити стрес.

Казкотерапія

Метод передбачає читання казок, які моделюють певну ситуацію. У випадку зі страхом лікарів добирають твори про персонажів, які лікують один одного. Наприклад, казка про крокодила й пташку, яка чистила йому зуби. Деякі психологи розробляють сюжет для конкретної дитини. Це може бути казка про щеплення для всіх тварин у лісі, яке робить Айболіт.

Казка ефективніша за бесіду, тому що працює на підсвідомому рівні. Здавна в ній закладалися моральні цінності, які є прийнятними в суспільстві. Вона також розкриває проблему доступною мовою, формує готовий образ, який надовго залишається в пам’яті. Для цього методу можна також застосовувати мультфільми зі схожою тематикою.

Програвання ситуації

Різновид ігрової терапії. Запропонуйте малюку погратися в лікаря для іграшок: у ведмедика болить живіт, а мишці потрібно оглянути зуби. Застосовуйте набори для професії. Нехай дитина послухає іграшку фонендоскопом, зробить щеплення. Далі покажіть, що це вилікувало пацієнта, йому стало значно краще. Також можна ходити до лікарні, щоб «допомогти» улюбленій іграшці, а заразом оглянути малюка.

Я — сміливий(а)

Методика для створення позитивного образу себе. У присутності дитини наголошуйте на тому, як ви пишаєтеся його сміливістю та витримкою. Певний «запас» впевненості допоможе впоратися зі складними ситуаціями, дасть мотивацію виходити з зони комфорту та долати страхи.

Арт-терапія

Перед візитом до лікарні намалюйте страх. Спробуйте олюднити його: що він може сказати, зробити, як із ним можна впоратися. Персоніфіковану фобію запропонуйте вигнати або перетворити на добру. Моделювання проводять не тільки на малюнках — фобію можна зліпити з пластиліну або зробити аплікацію.

Безумовно, уникнути зіткнення зі страхом не вийде. Але важливо створити асоціацію, що лікарня не завжди пов’язана з негативом. Для цього звертайтеся до спеціаліста не тільки за нагальною потребою, а й для профілактичного медогляду. Якщо «лікар» не дорівнює «біль» чи «хвороба», то і страх зменшується.

Не забувайте про раціональні причини фобії. Якщо вона пов’язана з конкретним лікарем, спробуйте записатися до іншого. Подеколи малюку просто не подобається спеціаліст через відомі тільки йому причини.

Один із можливих факторів страху — скупчення людей у поліклініці. У такому разі йдіть на прийом, коли пацієнтів якнайменше або викликайте лікаря додому. Діти дошкільного віку переростають власні страхи, з часом їх стає менше, залишаються лише найпотужніші.

Якщо з малого віку сформувати позитивний образ лікаря, то страх не повинен виникнути. Ходіть на прийом разом з тим членом родини, якого дитина вважає захисником. За потреби вчасно звертайтеся до психолога, який зможе показати правильний шлях подолання будь-якої фобії.