У першій книзі Даяна намагалася вибратися із задушливого шлюбу, переживала сексуальне пробудження та поверталася до творчості, у другій – насолоджувалася свободою та коливалася між пристрасним Джаспером і колишнім чоловіком. Тепер перед нею постає задача знайти баланс між роллю дружини, матері та «Хтивої Даяни». Як вона справляється з цим викликом – читайте в романі «Даяна каже «так»» видавництва #книголав.
Даяна Вуд – «погана матір»?
Головна героїня намагається поновити якісні взаємини з колишнім Олівером – вони ходять на психотерапію, проводять час разом, намагаються розібратися у власній сексуальності. Водночас, Даяна насолоджується творчістю та художнім проєктом, присвяченим інтимним історіям жінок і портретам «Ню». Проблемою лишається те, що про нього знають лише кілька близьких подруг героїні, коли як Олівер і їхня донька Еммі перебувають у невіданні. Через сумніви та страх бути «викритою» Даяна почувається під загрозою. Одним із пікових переживань стає петиція про виключення родини Вуд зі школи Сент-Мері, створена жінкою на ім’я Лорейн:
«— І дії навіть когось одного з батьків мають наслідки для всіх, ви ж розумієте? Я заходила на сайт, Даяно. Я знаю, що там публікується. Діти в Сент-Мері дивляться на нас як на приклад для наслідування. Як Еммі ставиться до того, чим ви займаєтеся?».
Зовнішній тиск і осуд підсилюють страхи Даяни, адже її історія нетипова. Вона наважилася на розлучення, сексуальні експерименти, повернення до художнього світогляду та відверте саморозкриття в інтернеті. Та чи робить це її «поганою» для власної доньки, навіть під загрозою соціальної ізоляції, у якій та може опинитися?
Цікаво на тему: 15 міфів про жіночу сексуальність, в які досі вірить суспільство
Стабільність і свобода
Раніше Даяна мала соціально схвальне, спокійне, проте нудне життя, яке її не влаштовувало. Речі змінюються – на прикладі повернення до «справжньої себе» Фесті та Бессер демонструють нам кризу, яка спіткає багатьох. В якийсь момент ми більше не можемо прикидатися й відкидати ту частину нашої особистості, яка роками ховалася в самому її центрі. Даяна більше не хоче поступатися цією частиною та «ховатися», ми бачимо це в її діалогах із найближчими подругами:
«— Але, знаєш, я от що думаю: а тобі обов’язково бути обличчям проєкту?
— Я проводжу інтерв’ю і малюю картини. Це мій голос. Хіба не було б дивно, якби у «Хтивої Даяни» було якесь інше обличчя?».
Саме з цього виростає конфлікт між «ролями», які Даяна намагається узгодити. Та хіба вона не може бути гарною матір’ю та дружиною, яка водночас говорить про секс без сорому й перетворює сексуальний досвід на мистецтво? Це здається можливим тільки якщо героїня зможе відкритися своїм рідним і вступити в боротьбу з суспільством за власну ідентичність, адже шлях до свободи завжди вимагає зусиль.
Цікаво на тему: Коли тілесність стає мовою любові
Поєднання ролей без самозречення
Суспільний тиск часто заважає жінкам проявлятися так, як вони прагнуть. Критики сексуальної свободи часто не розуміють, що йдеться не про «розпусту» чи бажання заради бажання, а скоріше про потребу розвиватися всебічно та робити те, що важливо для жінки. Даяна відмовляється від самозречення та плавно підходить до думки, що сам факт «переховування» обмежує її. Це стосується в першу чергу сім’ї – головна героїня розуміє, що «нововідкрита чесність між ними з Олівером буде кращим фундаментом для стосунків». Даяна усвідомлює також необхідність відстоювання свого проєкту перед осудом. Це проявляється в її суперечці з традиційною Лорейн. На закиди про сором і нерозуміння з боку дітей вона відповідає:
«— Що більше ми говоритимемо про секс відкрито, то менше сорому відчуватимуть наші діти».
«Даяна каже «так»» показує, що насправді материнство та шлюб ніяк не заперечують права жінки на бажання, а сексуальність сама по собі не є осудною. Зовсім навпаки – проєкт «Хтива Даяна» є сміливим і гарним мистецьким розкриттям героїні, що водночас допомагає іншим жінкам відчувати себе бажаними.
Коментарі поки що відсутні