5 причин не зберігати шлюб заради дітей
Як часто можна почути від подружжя “Ми живемо разом тільки заради дітей”, розуміючи під цим, що, залишаючись разом у нелюбові, вони, проте, виховують дітей у повноцінній сім’ї. І в самому формулюванні, і в меті такого співіснування все прекрасно, правда? Чи можна вважати таку сім’ю повноцінною? Чи можна говорити про повноцінне виховання? Чи можна виростити справді щасливу дитину, яка бачила перед собою нещасних батьків?
Цікаво на тему: Як навчити дитину програвати? Коментар психолога
Звідки такі установки?
Пережитки минулого: залишатися разом, незважаючи ні на які обставини. Тебе можуть не любити, не поважати, не хотіти, не сприймати як жінку і як людину, але ти зобов’язана жити з ним, тому що сім’я – це найголовніше в житті. А хіба сім’я це тільки спільне проживання? Просто ділити квадратні метри – це вже повноцінна сім’я? А як же щастя? Чому акцент робиться на терпінні, а не на виборі себе? Мені ніколи не було це зрозуміло і завжди дуже обурювало.
Для дівчинки головна мета в житті – вдало вийти заміж. Ти народжена для того, щоб бути дружиною і матір’ю, готувати, прибирати, носитися з дитиною і терпіти, якщо щось іде не так із чоловіком. Розлучення за жодних обставин! Адже, що скажуть люди, як будуть на тебе дивитися? Я можу сказати, що такі обмежені переконання і принципи залишаються далеко в минулому. Сьогодні ми обираємо свободу, щастя, можливості для розвитку, самореалізації, а якщо щось не влаштовує – змінюємо це. Це прекрасно!
У сім’ї, де з’явилася дитина, слово “розлучення” звучить особливо страшно. Адже ти тепер не одна. У тебе є маленька людина, яка прийшла в цей світ абсолютно чистою, не знаючи, що таке біда, горе і страх. Вона точно знає, що мамина рука завжди в зоні доступності, що тато поруч і що ось це все – її маленький всесвіт. Думаючи про те, наскільки тобі комфортно перебувати в шлюбі, наскільки ти щаслива, ти починаєш передусім запитувати себе: “А як же малюк ростиме в неповноцінній сім’ї? Я ж зруйную його світ…”. Це цілком нормально ставити це запитання, так само як і цілком нормально відповідати на нього “Малявці буде ідеально жити в неповноцінній сім’ї”. І для такої відповіді є цілих п’ять підстав.
П’ять причин не зберегти шлюб заради дітей
Щоб бути чесною й об’єктивною від самого початку і до кінця треба визнати, що ідеального шлюбу не існує. У принципі немає такого у світі. Це просто неможливо. У кожній парі є розбіжності, сварки, непорозуміння, скандали, сльози, крики, грюкання дверима. Від цього нікуди не дітися. Але проблеми діляться на два види:
- Побутові негаразди в контексті любові та взаємної поваги – коли після сварок ви розмовляєте, обговорюєте; сварки трапляються не так уже й часто, і пережити їх можна з мінімальними втратами для емоційного стану. Ти знаєш, що ти його любиш. Він знає, що кохає тебе. Ти як за кам’яною стіною і точно впевнена – це твій чоловік, ось такий, як є, і ти приймаєш його з усіма тарганами. Як і він тебе з твоїми.
- Нетерпимість, відраза, хронічне нещастя – при цьому сварок може і не бути. Існування практично в повному мовчанні, уникнення компанії одне одного, пошук занять, аби не перебувати вдома, відсутність бажання ділити ліжко у всіх сенсах цього слова. Тобі дуже хочеться додому, але ж ти вже наче як вдома.. Це сусідство. До цієї ж категорії можна віднести й іншу крайність – це знущання, аб’юз, маніпуляції, рукоприкладство, залежності та інші “веселощі”, що унеможливлюють спільне проживання.
У другому випадку думки про розлучення відвідують практично щодня. Нижче п’ять пунктів, чому варто прийняти рішення на його користь.
Цікаво на тему: “Бежева мама”: новий тренд у вихованні дітей. Чи варто слідувати йому?
Роби як я кажу, але не роби як я роблю
Коли шлюб нестійкий, конфліктний, жахливо посередній, батьки часто роблять вибір залишатися разом начебто заради дітей. Виникає запитання: для кого насправді це робиться?
Діти ростуть. Просто неймовірно, правда? 🙂 Так, ростуть, дорослішають, починають міркувати, ухвалювати рішення, діяти. У міру того, як зріє свідомість, зростає і схильність будувати токсичні стосунки на кшталт тих, модель яких вибудували мама з татом. Як батьки, ми ніколи не хочемо нещастя нашим дітям, не хочемо, щоб дитина страждала, зазнавала труднощів в особистому житті.
Але, діючи за принципом “Роби як я кажу, але не роби як я роблю”, ми не досягнемо бажаної мети. Переконуючи дитину, що вона має обирати себе, своє щастя, що здорові стосунки – це ідеально для щастя, ми не доб’ємося успіху. А все тому, що ми не живемо відповідно до власних слів. Це лицемірно.
А тепер обертаємося назад і згадуємо формулювання “заради дітей”. Те, що ми транслюємо дитині, дуже схоже на те, чого очікуємо від них у майбутньому. З цього погляду фраза “заради дітей” втрачає свій сенс, адже це виходить навмисне шкідництво і спотворення сімейних цінностей.
Якщо ти хочеш щастя своїй людинці, показуй правильний приклад. Життя в посередності або в ще гірших обставинах плутає свідомість і підміняє поняття про стосунки й щастя. Така ситуація підносить урок, що шлюб у любові, повазі, рівноправності не є їхнім правом від народження. Що ось така модель сім’ї – це нормально, це те, що чекає в майбутньому і з чим потрібно змиритися.
Твоя жертовність і почуття провини дитини
“Я почекаю, доки дитина виросте, поїде на навчання, а потім уже почну думати, як розлучитися і що робити далі”, – подумала ти, коли маляті виповнилося років п’ять, і до 16-17 років продовжила тягнути своє існування з людиною, яку терпіти не можеш. Це знущання з інституту шлюбу.
Очікування протягом довгих років, поки пташеня вилетить із гнізда, може викликати в дитини почуття провини, що її батьки через неї жертвували власним життям і можливістю стати щасливими. Ти живеш не своє життя, і паралельно вчиш завжди обирати тільки себе. Відчувається легкий дисонанс, правда? І при цьому ще не здатна приховувати розчарування, адже озирнувшись назад розумієш, що наповнила свої спогади нещастям, сльозами та відчаєм.
Будь упевнена, все це передасться дитині. Навіть якщо ти ретельно будеш підбирати емоції та слова, фальш вилізе назовні й стане зрозуміло, що ти жертва, хоча твоє чадо зовсім її не потребувало і не просило, і вже тим більше не зобов’язане тепер бути за це вдячним.
Нещасливий шлюб – це не невдача, нещасливе життя – невдача 100%
Розлучення, безсумнівно, вважається одним із найважчих життєвих переломів. Але зовсім необов’язково воно стане травматичним для дитини. А ось те, як поводитимуться батьки – може стати більш болючим періодом, який завдає серйозної шкоди психічному здоров’ю всіх учасників.
Робимо невеличкий проміжний висновок у цьому блоці: під час розлучення важливо поводитися гідно, а не як тварини, кидаючись одне на одного та на майно, висловлюючи образи та накипілі емоції. Цивілізовано і спокійно розійтися – означає зберегти гідність, психіку свою, партнера і дитини.
Рухаємося далі. Більшість дітей адаптуються до нової ситуації протягом кількох років. Той факт, що батьки успішно рухаються вперед і живуть своє життя порізно, але щасливо, дає неоціненний урок: кожен має право на щастя і любов.
Заради себе і заради дитини ми повинні вибудовувати свої стосунки найкращим чином. Якщо не вийшло досягти ідеального результату з цією людиною, треба ухвалювати рішення і йти. Розлучення – це не кінець. Це новий етап у житті, який покаже нові горизонти й можливості, відкриє двері для посмішки, подасть крила, дозволить насолоджуватися життям.
Дитина заслуговує на правду…
… адже вона все відчуває. Ми схильні думати (так зручніше), що малята – це маленькі грудочки наївності та простоти. Але насправді це чутливі істоти, які, попри вашу конспірацію, гідну агентів Моссаду, однаково чудово знають, що батьки грають ролі, намагаючись приховати конфлікт.
Уже з шестимісячного віку людина може відчувати, коли батьки перебувають у стресі. Навіть якщо ви щільно зачинили двері й намагаєтеся тихесенько з’ясовувати стосунки, дитина ловить хвилі негативу.
Не варто ховатися, прикрашати та замилювати. Це нешанобливо й однозначно не працює. Малюк заслуговує на правду. Багаторічні напруження в сім’ї з фальшивою посмішкою на вустах – це не про сім’ю. Це про травми, емоційні рани, хворі спогади, зруйновану дитячу психіку і тихий плач у подушку. Брехня вбиває все. Немає нічого благородного в неправді. Знайдіть у собі сили стати чесними й ухвалити рішення, яке буде полегшенням для всіх.
Цікаво на тему: 7 способів, як батьки можуть зруйнувати самооцінку дитини
Неправильні посилання дитині, скалічене майбутнє
Навіть найменші малюки чудово вміють сприймати невербальні сигнали, які ви їм транслюєте. Діти, які ростуть із нещасливими батьками, отримують такі повідомлення:
- це нормально бути нещасним;
- це нормально жертвувати собою заради іншого;
- люди можуть бути заручниками подій, які самі ж і створили;
- ти не можеш контролювати своє життя.
Діти, які виростають у нещасливій сім’ї – це дорослі зі скаліченими душами, низькою самооцінкою, підвищеною тривожністю, проблемами з довірою.
Своєчасне рішення про подачу заяви на розлучення вчить дитину, що щастя має величезне значення в житті, що твоє життя повністю у твоїх руках, що ти – не дерево, і завжди можеш піти з місця, в якому тобі некомфортно.
Ще одна причина: зіпсовані стосунки між батьками та дитиною
А ще, варто розуміти, що напруження між подружжям часто призводить і до конфліктів з дитиною. Не в змозі утримати емоції, перебуваючи в постійному стресі, ти неусвідомлено відштовхуєш малюка. Тобі погано, тобі хочеться втекти кудись далеко-далеко, а не відповідати на запитання чи читати книжечку. Таку саму модель поведінки може обирати і батько.
Що отримуємо в результаті? Покинуту, обділену любов’ю маленьку істоту, яка взагалі не розуміє, вона потрібна цим двом чи ні… Не смій доводити ситуацію до такого! Це жахливо, боляче і змусить тебе в майбутньому ковтати сльози від жалю, що не змогла дати любов своїй крихітці. Вибирай себе і посмішку малюка. Завжди.
Твій обов’язок перед дитиною – це продемонструвати силу, рішучість, право вибору і свободу дій. Ти могла помилитися, вийшовши заміж не за ту людину, або ваші стосунки впали на дно, не переживши труднощів шлюбу, але твоя дитина піде іншим шляхом. Вона не буде миритися з тим, що не подобається, вона не стане прогинатися під іншу людину. Вона обиратиме себе в будь-якій ситуації.
Коментарі покищо відсутні