5 класних літніх ігор на свіжому повітрі

Рухливі ігри на свіжому повітрі — хороший спосіб урізноманітнити дозвілля під час виїзду з родиною та друзями на природу. Пропонуємо такі активності, які будуть цікаві не тільки дітям різного віку, але й дорослим.

Щоб зацікавити малечу, подати приклад, на ділі розповісти та закріпити основні правила, на перших порах потрібно буде грати разом. Тільки після цього діти зможуть змагатися самостійно, лише іноді залучаючи дорослого як головного арбітра.

«Їстівне — неїстівне»

У цю веселу гру грайте разом. Для «змішаного» варіанту підійдуть такі правила:

  1. Перед початком гри виставляються 1-3 головних призи (залежить від кількості учасників).
  2. Грою керує постійний ведучий. Краще, щоб це був дорослий, який зможе підтримувати високий темп змагання й швидко підбирати «їстівні» та «неїстівні» іменники-завдання відповідно до віку учасника.
  3. Учасники довільно стають в одну шеренгу, а ведучий з м’ячем — перед ними.
  4. Ведучий називає іменник, навісом кидаючи м’яч одному з учасників. Якщо це їстівне, наприклад яблуко, то гравець повинен зловити м’яч. Якщо вимовлене слово не годиться для їжі, припустимо, залізо, то м’яч потрібно відбити.
  5. Малюкам даються прості завдання. Підліткам — складніше: тухла риба, гнила малина, сирий краб, відварений рак, крем для гоління, крем для торта, робуста, маскарпоне.
  6. Той гравець, який правильно відреагував на завдання, робить крок уперед, а котрий не вгадав, залишається стояти на місці. Можна ускладнити гру додатковою умовою для учасників старше 14 років. Якщо гравець не зловив і не відбив м’яча, то він робить штрафний крок назад.
  7. Якщо після 5-го раунду трійка лідерів не визначилася, то для претендентів гра триває, поки не стане зрозуміло, хто ж займе перші три місця. Переможець вибирає собі приз за бажанням, потім подарунок вибирає учасник, який посів друге місце, а бронзовому призеру дістанеться те, що залишилось.

Проста на перший погляд гра «Їстівне — неїстівне» насправді допомагає розвивати важливе вміння приймати рішення про фізичний рух після аналізу почутої команди, а також розширює кулінарний кругозір.

«Фаче Бочче»

Цей легкий (фаче) різновид італійської командної гри «Бочче» також користується популярністю в балканських країнах, а у Франції, з деякими відмінностями в правилах, вона називається «Петанк». Гра розвиває координацію, окомір і тактичне мислення.

Для гри на природі потрібен м’яч будь-якого розміру (бочче), а кожен учасник знаходить собі палліно (зручний предмет для метання). Це може бути шишка, середнього розміру камінчик, компактна невелика іграшка. Учасники діляться на 2 команди з рівною кількістю гравців.

Спрощені правила «Фаче Бочче» такі:

  • з окресленої лінії метання (для кожної вікової групи учасників вона своя) гравець, який стоїть нерухомо, повинен кинути свій палліно так, щоб він якомога ближче ліг до м’яча;
  • кидки виконуються по черзі — спочатку гравцем з першої команди, потім з другої й так далі;
  • яка команда починає гру — вирішує жереб;
  • після того як всі предмети кинуті, суддя визначає переможця — чиїх палліно біля бочче лежить більше, та команда виграла.

Кидати палліно можна в бочче навмисне, як би відкочуючи його від бочче суперника. Але зробити це потрібно так, щоб власна команда не програла. Ось так і розвивається тактичне мислення.

«Штандер»

Ця гра привезена до нас у середині минулого століття дітьми офіцерів, які проходили службу в НДР. Найімовірніше, вигук «Штандер» — це перекручена німецька команда «Зупинися» (Stand hier).

Для гри потрібен м’яч. Чим він менший, тим складніше буде грати. Правила прості:

  1. Перший ведучий вибирається жеребкуванням. Він бере м’яч і стає в центрі майданчика. Решта учасників утворюють коло так, щоб відстань між ними й ведучим була приблизно 2 кроки.
  2. Тримаючи м’яч двома руками, ведучий підкидає його якомога вище і бажано рівно вгору. Разом з кидком він кричить ім’я одного з учасників, а сам вибігає з центру кола.
  3. Завдання того, чиє ім’я прозвучало, — зловити м’яч до моменту, поки він не торкнувся землі. Якщо це сталося, то ведучий повертається на своє місце і гра починається знову. У разі, коли м’яч торкнувся землі, всі учасники починають розбігатися в боки. Учасник, якого назвали на ім’я, повинен зловити та підняти м’яч, голосно вигукнувши «Штандер!», і всі втікачі зобов’язані зупинитися.
  4. Завдання гравця з м’ячем — потрапити ним у будь-якого гравця. Зазвичай вибирається учасник, який стоїть ближче. Якщо це сталося, то гравець, якого торкнувся м’яч, стає ведучим. М’яч в учасника не потрапив? Ведучим гри стає той, хто не поцілив.

Гра в штандер найбільш цікава для дітей у віці 5-9 років. Саме в цей час інтенсивно розвиваються навички поводження з м’ячем, спритність, влучність і окомір.

Щоб у грі брали участь діти старшого віку, а також дорослі, треба продумати ускладнені умови. Наприклад, розбігатися вони можуть, тільки стрибаючи на одній нозі або сидячи навпочіпки. Ловити м’яч їм буде дозволено лише однією (правою або лівою) рукою, а влучати в «намічену ціль», кидаючи м’яч лівою рукою або стоячи спиною вперед.

«Велика переправа»

Гра, в якій зазвичай беруть участь 2 команди. Формуються вони таким чином, щоб сили команд за віком учасників були приблизно рівними. Для проведення веселої естафети потрібно 2 набори з однаковою кількістю предметів, різними за об’ємом і вагою. Покласти їх треба неподалік від лінії старту.

Завдання учасників — вибрати предмет і перенести його за лінію, що позначає край «переправи». Ця відстань залежить від можливостей майданчика та віку найменших учасників. Зазвичай вона становить 10-15 м.

Гра проводиться за типом естафети. Після старту один учасник з команди добігає до власного набору предметів, вибирає на свій розсуд один і «переправляє» за граничну лінію, залишаючи його там. При цьому самому гравцеві обов’язково потрібно заступити за лінію обома ногами. Після чого він повертається назад до лінії старту та доторком долоні передає естафету наступному учаснику. Перемагає та команда, яка першою «переправить» усі предмети на інший берег уявної ріки.

«Велика переправа» розвиває командний дух, швидкість реакції, спритність. Змагатися буде цікавіше, якщо перед стартом оголосити нагороду. Її вартість не має значення. Це може бути навіть кульок з цукерками. До речі, заодно можна перевірити, наскільки діти, які перемогли, великодушні та чи збагнуть вони поділитися виграними ласощами з переможеними суперниками.

«Естафета звірів»

Для проведення цієї веселої гри інвентар не потрібен. Але перед стартом:

  • треба позначити на землі місце старту та кордон естафетного повороту;
  • розділитися на 2 рівні за силою команди;
  • попросити дітей назвати «звірів», які братимуть участь у змаганні.

Пропонуємо дорослим підказати дітям, що в першому колі забігів можна зображувати лелек і ходити, високо піднімаючи коліна. У другому колі всі перетворяться на зайців і будуть стрибати на двох ногах, тримаючи кисті на грудях. Ну а в третьому колі забігів побіжать, наприклад, мавпочки, пересуваючись на стопах і долоньках. Для четвертого, фінального етапу учасники команд діляться на пари папуг-нерозлучників та пробігають естафетну дистанцію туди й назад, тримаючись за руку.

Гра «Естафета звірів» — це не тільки весело та смішно. Вона допомагає розвинути дух товариства, витривалість, спритність, вміння швидко рухатися при обмеженому положенні тулуба.

Можливо, спільні ігри на свіжому повітрі стануть для дітей мотивацією до серйозних занять спортом та першими змаганнями в низці майбутніх спортивних перемог.

17 Липня / 2019 Діти

Коментарі покищо відсутні

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Рекомендовані статті